Токсоплазмоз (лат. найменування — Toxoplasmosis) — інфекційне захворювання, яке спричиняється найпростішими сімейства Toxoplasmidae. До захворювання схильні всі види ссавців, птахів і людина. Поширена хвороба повсюдно, є антропозоонозом.

Етіологія

Збудником хвороби є паразит Toxoplasma gondii. Форма збудника різниться залежно від циклу розвитку: півмісяцева або округла. Має дві фази розвитку: статеву (в організмі дефінітивного господаря) і нестатеву. Основний хазяїн токсоплазм — представники виду котячих, але проміжними хазяями можуть слугувати будь-які види ссавців і птахів. В основного господаря розмноження паразита відбувається в епітеліальних клітинах кишківника, там же розмножуються й утворюють ооцисти, які виходять із фекаліями. Ооцисти містять у собі спорозоїти, а заразними вони стають уже після дозрівання, що триває від 1 до 5 днів залежно від вологості та температури навколишнього середовища.

Тварина, яка проковтнула ці ооцисти, стає проміжним господарем. Настає фаза нестатевого розвитку. Спорозоїти вивільняються з ооцисти, проникають у стінку кишківника і починають ділитися. Потім вони потрапляють у кровоносну та лімфатичну системи й розносяться по всьому організму, вражаючи внутрішні органи, розмножуючись у них і руйнуючи їх. З часом хвороба переходить у хронічну форму, під час якої відбувається утворення кіст.

Епізоотологія

Як уже говорилося раніше, токсоплазмоз широко поширений по всій планеті і до нього сприйнятливі всі види ссавців, птахи і людина. Токсоплазми, крім потрапляння в зовнішнє середовище з фекаліями, можуть виділятися із сечею, виділеннями зі статевих органів, носа, очей, слиною і молоком.

Основним джерелом захворювання є хворі кішки, які заражаються, поїдаючи гризунів або птахів, що заковтнули токсоплазми з кормом або водою. Від них зараження ооцистами, виділеними в навколишнє середовище, у свою чергу переходить до проміжних господарів. Зараження людини відбувається при поїданні сирого або погано обробленого м’яса, отриманого від хворих тварин.

Симптоми

Токсоплазмоз може мати вроджений і набутий характер.

Вроджений токсоплазмоз виникає внаслідок трансплацентарного зараження від вагітної матері. Найчастіше призводить до викидня або мертвонародження. У плода, що вижив, розвивається генералізована інфекція. Виявляють зміни в легенях і головному мозку. Симптоматично хвороба проявляється високою температурою, виснаженням, анорексією, проносом, задишкою.

У кішок для набутого токсоплазмозу, крім перерахованих симптомів, характерне ураження зорової системи, а іноді й нервової системи.

Для собак характерна місцева форма захворювання, причому, на відміну від кішок, найчастіше ураження зазнає м’язова і нервова системи. У разі ураження головного мозку виникають тремор, параліч, судоми і парез м’язів. Зорова система уражається рідко.

Хвороба може протікати в таких формах:

• Гострій;
• підгострій;
• хронічній;
• безсимптомною.

Для гострої форми характерне підвищення температури до 41°С і вище, відмова від корму, почастішання пульсу, з’являється задишка, пронос, відбувається інтоксикація організму, а також відбувається важке ураження нервової системи. З очей і носових отворів відзначають витікання слизисто-гнійного характеру. Можливі парези та паралічі кінцівок. Інкубаційний період для від 2 до 4 днів. Летальність сягає 100%.

Тривалість інкубаційного періоду при підгострому перебігу від 5 до 10 днів, симптоми характерні як для гострого перебігу, але менш виражені.

За хронічної форми токсоплазмозу відзначається нетривала лихоманка, зниження апетиту, загальний пригнічений стан, виснаження. У вагітних самок трапляються аборти або народження знівечених і нежиттєздатних приплодів.

Діагноз

Для постановки діагнозу токсоплазмоз необхідно диференціювати від таких захворювань, як:

• Бруцельоз;
• Чума м’ясоїдних;
• Лістеріоз;
• Вібріоз;
• Лептоспіроз;
• Спірохетоз і кокцидіоз у птахів.

Діагноз ставиться на підставі комплексу досліджень, збору анамнезу та епізоотологічних даних. Проводяться лабораторні дослідження та біологічні проби, серологічні дослідження за РСК, ПЛР-дослідження, а також дослідження фекалій на наявність ооцист, але цей метод є найменш інформативним.

Лікування

Загальної схеми лікування досі не існує. Найчастіше лікування симптоматичне, ускладнене, тривале. Зі специфічного методу лікування можна відзначити застосування хлоридину та препаратів сульфаніламідної групи. Якщо тварина одужала, то вона має перебувати під наглядом і з певною періодичністю здавати аналізи на достатню кількість антитіл.

Сільськогосподарські тварини відправляються на забій, м’ясо допускається до вживання тільки після ретельного проварювання, а субпродукти утилізуються.

Заходи боротьби та профілактика

Головний метод боротьби — не допускати поїдання сирого м’яса тваринами, підтримання чистоти в місці їхнього проживання.

У господарствах заборона на наявність собак і кішок на фермі. Своєчасне прибирання гною, дезінфекція, дезінвазія, дератизація. У разі виявлення заражених тварин ізолювати, відправити на забій. За наявності абортованих або мертвонароджених плодів, утилізувати їх.

Власники кішок повинні своєчасно прибирати лоток, не допускати, щоб кішки полювали на мишей і птахів.

Розбір теми 2025 року.