Токсокароз (Toxocarosis) — це зоонозне захворювання, спричинене паразитуванням круглих черв’яків, що характеризується ураженням внутрішніх органів.

До захворювання схильні багато м’ясоїдних тварин. Найчастіше реєструється у хутрових звірів, собак і котів. Поширена хвороба повсюдно.

Етіологія

Збудник захворювання нематода Тохосага canis, що належить до сімейства Anisakidae.

Статевозрілі особини великі, світло-жовтого кольору. Самець має довжину від 5 до 10 см, загнутий хвостовий кінець і конусоподібний придаток.

Самка довша, від 9 до 18 см з рівним хвостом і отвором вульви в передній половині тіла.

Головний кінець хробака має три губи. Стравохід і кишечник розділені шлуночком.

Яйця паразита круглі, вкриті комірчастою оболонкою, незрілі. Вони мають високу стійкість. У формаліні зберігають життєздатність протягом кількох років, а ось високі температури діють згубно. Потрапляючи в зовнішнє середовище, дозрівають протягом 5-7 днів. При поїданні дозрілих яєць відбувається зараження м’ясоїдних. Проходячи стравохід і шлунок, яйце втрачає оболонки, і в кишечнику тварини личинка впроваджується в слизову. З потоком крові вони заносяться в легені та бронхи, потім потрапляють у глотку і заковтуються. У кишечнику личинка дозріває і через 30 днів стає статевозрілою.

Деяка частина личинок, що мігрують, заноситься в органи і тканини. Там вони вкриваються капсулою і залишаються життєздатними.

Мігруючи в організмі вагітної самки, личинки долають плацентарний бар’єр та інвазують плід. Спочатку гельмінт локалізується в легенях цуценяти, далі заковтується і продовжує свій розвиток у кишечнику.

Джерело інвазії — хвора тварина, яка виділяє яйця в зовнішнє середовище. Резервуарним господарем є гризуни.

Слід зазначити, що T. Mustах спричиняє патологію лише у котячих.

Симптоми

Клінічні ознаки можуть бути приховані. Однак за високого ступеня інвазії вони добре виражені.

Стан тварини пригнічений, апетит відсутній або збочений. Пронос, закреп, чергування. Блювота і позиви до блювоти. Видимі слизові оболонки бліді іноді ціанотичні. У цуценят часто відзначається здуття живота.

Токсокароз (якщо личинка поселяється в мозкових оболонках) проявляється у вигляді нервових явищ, епілептичних судом.

Під час пальпації можна виявити болючість області епігастрії.

З плином часу, тварина втрачає вагу.

При внутрішньоутробному зараженні ознаки хвороби можуть проявлятися у цуценят на 5-7-й день, а у кошенят тільки на 15-20-й.

Діагноз

Діагностика проводиться на основі клінічних ознак, епізоотичних даних і результатів лабораторних досліджень.

У лабораторію відправляються ранкові порції фекалій тварини. Метод Фюллеборна дає змогу точно визначити наявність або відсутність яєць паразита, а також допоможе провести диференціальну діагностику від аскаридозу.
Лікування

Терапевтичні засоби нового покоління не вимагають голодних дієт і спільного згодовування тваринам проносних засобів. Вони, за грамотно розрахованої дози, не впливають на теплокровну, а діють тільки на гельмінта.

Багато препаратів працюють комплексно і проводять знищення і профілактику як круглих, так і плоских черв’яків.

Для домашніх улюбленців (собак і котів) як лікарські препарати можна застосувати «Празицид», «Празітел» (придатний для вагітних), «Гельмінтал» (добре дозований для великих тварин. З таблетованих препаратів можна застосувати «Мільбемакс», «Дронтал» (окрім вагітних і молодняка), «Дирофен Пюс» (до першої половини цуценячого віку).

Якщо задати ліки тварині складно, то можна скористатися препаратом «Каніквантел Плюс». Запах м’яса, істотно полегшить поїдання лікарського засобу.

У звірівницьких господарствах і розплідниках застосовні піперазину адипінат у дозі 0,2 г/кг живої ваги. Високу ефективність проти статевозрілих форм і личинок, що перебувають у стінці кишечника, має препарат «Нілверм». Засіб вводять одноразово в дозі 0,025 г/кг ваги.

Профілактика

Регулярні санітарно-гігієнічні заходи дадуть змогу не допустити важких інвазій.

Щоденне прибирання місць утримання домашніх тварин і кліток хутрових звірів — основа не поширення яєць гельмінтів.

Щоб не допустити занесення захворювання, слід проводити карантинування з обов’язковою дегельмінтизацією, а формування стада тільки з благополучних господарств.

Не можна допускати на територію бродячих тварин, а сторожовим собакам регулярно проводити дегельмінтизацію.

Регулярна боротьба з мишами і щурами дасть змогу позбутися резервуарного господаря.

Дорослим хутровим звірам перед гоном і собакам перед спарюванням необхідно проводити профілактичні антигельмінтні заходи тими самими препаратами, і в тих самих дозах, що й лікування.

Профілактична дегельмінтизація цуценят проводиться в собаківницьких господарствах на 20-25 день після народження.

У постійно неблагополучних щодо токсокарозу господарствах рекомендовано клітки виконувати з матеріалів, які можна періодично обпалювати.

Поради експертів щодо догляду за улюбленцями у 2025.