Поширеним явищем у респіраторному тракті у собак є синдром зворотного чхання. Це стан, безпосередньо пов’язаний із подразненням гортані та частини м’якого піднебіння, що провокує специфічний стан у тварини.

Зворотне чхання нагадує процес чхання, тільки всередину. Тварина судорожно намагається вдихнути потік повітря, не видихаючи його, як при звичайному акті чхання.

Синдром зворотного чхання не є серйозною патологією. Це лише симптом, що вказує на деякі неполадки в організмі. Серйозної загрози від синдрому зворотного чхання в більшості випадків немає.

Власники собак можуть лякатися такого незвичайного явища, думаючи, що у собаки напад бронхіальної астми. Крім характерних різких судомних вдихів, тварина приймає вимушену позу — розставляючи передні кінцівки, прогинаючи спину.

Помітна зміна м’язів грудини і черевного преса — вони напружуються і сильно скорочуються.

Необхідно знати, що провокує синдром зворотного чхання, і які методи терапії існують для його усунення. Коли необхідно звертатися до ветеринара, а в яких випадках просто спостерігати за твариною, не панікуючи.

Причини зворотного чхання

Синдром зворотного чхання у собак заснований на подразненні слизової оболонки гортані та м’якого піднебіння. Спровокувати розвиток процесу можуть всілякі подразнювальні фактори і деякі чужорідні білкові агенти.

У переважній більшості клінічних випадків зворотного чхання у собак, причиною стають різні грибкові, бактеріальні та вірусні мікроорганізми, а також пил і аерозолі.

Спровокувати зворотне чхання у вихованця можуть запальні процеси в носових ходах або глотці. Деякі собаки різко реагують на запах парфумів.

Іншими причинами розвитку синдрому зворотного чхання є:

• підвищена емоційна збудливість;
• швидке проковтування не пережованої їжі;
• велика кількість жадібно поглинається води;
• занадто тугий нашийник, що викликає спазми в глотці.

У деяких випадках, синдром зворотного чхання є ідіопатичним, оскільки достовірну причину розвитку патологічного стану знайти не вдається.

Особливих схильностей до розвитку синдрому у собак не спостерігається. Але існує висока ймовірність розвитку синдрому зворотного чхання у дрібних порід собак — брахіцефалів.

Вони від початку мають анатомічні порушення в розвитку передньої частини морди. Досить часто у таких порід, як пекінес, японський хін, ши-тцу, мопси, бульдоги і боксери, діагностуються порушення в носоглотці. Подовжене м’яке піднебіння і порушення у склепінні гортані провокують подразнення слизової оболонки, викликаючи кашель або зворотне чхання.

Існує теорія, що у брахіцефалів генетична схильність до розвитку синдрому зворотного чхання. Насправді теорія не підтверджується на практиці.

Тривалість нападу варіюється від кількох секунд до 1 хвилини. Тварина не відчуває вираженого дискомфорту і після закінчення нападу поводиться абсолютно природно, не виявляючи занепокоєння.

Саме це стає основоположним для постановки діагнозу синдрому зворотного чхання і його диференціації від більш серйозних патологічних процесів, таких як бронхіальна астма, пухлина в носоглотці або ж сторонній предмет, що застряг у респіраторному тракті.

Діагностовано випадки розвитку синдрому зворотного чхання, що виникає внаслідок сильних гельмінтозів. У процесі пересування личинок глистів по організму, можлива поява характерних ознак.

Важливо пам’ятати, що міграція личинок гельмінтів відбувається виключно в нічний час, коли тварина перебуває в спокої. У денний час синдрому зворотного чхання при гельмінтозах не спостерігається.

Що відбувається під час зворотного чхання

Симптоми синдрому зворотного чхання у собак досить специфічні. У процесі нападу тварина намагається прийняти максимально зручну позу з відведенням ліктів у боки, широко розставленими передніми кінцівками і витягнутою шиєю.

Звук, який видає собака, нагадує хрюкання. Вихованець може витріщати очі, а через те що під час нападу трахея звужується, грудна клітка навпаки розширюється, власник може подумати, що собака вдавився.

Напад синдрому зворотного чхання лякає недосвідчених власників. Вони думають, що улюбленець подавився, у нього порушення дихання або ж почався напад.

Для припинення такого стану не потрібно особливих маніпуляцій, оскільки він проходить абсолютно самостійно. У тварини в цей момент відсутні хворобливі або дискомфортні відчуття, улюбленець перебуває у свідомості.

Якщо ж синдром зворотного чхання у собаки проявляється у вигляді хронічних явищ з почастішанням епізодів або ж зростанням їх тривалості, консультацію з кваліфікованим ветеринарним фахівцем краще не відкладати. Це необхідний захід, що дає змогу виключити ймовірність потрапляння сторонніх предметів у респіраторний тракт або ж розвитку новоутворень у носоглотці.

Синдром зворотного чхання за клінічними ознаками може нагадувати інфекційні захворювання дихальної системи, тому важливо спостерігати за твариною в цей період.

Звичайний напад раптового зворотного чхання не супроводжується зміною температурних показників тіла, зміною загального стану або ж зниженням апетиту. При вірусних або ж бактеріальних інфекціях, виникає низка супутніх симптомів, що вказують на розвиток серйозної патології.

Важливо відзначити, що якщо власник помітив у свого улюбленця під час нападу зворотного чхання або ж після нього появу специфічних виділень з носа — жовті або кров’янисті слизові виділення, необхідно негайно звернутися до ветеринарної лікарні за консультацією.

Поява частих нападів зворотного чхання у цуценят може вказувати на розвиток бронхіальної астми, тому консультація з ветеринаром необхідна. Це дасть змогу своєчасно виявити можливу патологію і призначити адекватне лікування, яке матиме позитивні результати.

Можливі варіанти лікування

Звертатися до фахівця необхідно тільки в тих випадках, коли синдром зворотного чхання характеризується появою додаткових симптомів і змін у стані тварини. У зворотному випадку лікування не проводиться.

Визначити чи потрібна допомога собаці може тільки фахівець, який проведе необхідні дослідження і на підставі яких поставить остаточний діагноз.

Часті напади зворотного чхання, що провокують пригнічення загального стану улюбленця, вимагають виявлення провокувального фактора. За наявності алергічної реакції, що супроводжується нападами синдрому чхання в улюбленця, необхідно провести елімінацію. Це означає, що будь-які потенційні алергени мають бути усунені, а фахівець призначить курс протиалергічних лікарських засобів.

Інфекційні фактори, що провокують розвиток синдрому зворотного чхання, потребують більш серйозного підходу. Бактеріальну або грибкову інфекцію, що подразнює слизову оболонку носоглотки, лікують за допомогою антибіотиків і протигрибкових препаратів. Дозування і схему лікування визначає тільки ветеринар, виходячи з індивідуальних особливостей організму пацієнта.

Доповнюють курс терапії при інфекційних захворюваннях імуномодулюючими засобами і вітамінними препаратами. Чужорідне тіло, що застрягло в носоглотці або ж новоутворення, вимагають оперативного втручання із застосуванням загальної анестезії.

Синдром зворотного чхання у собак не є небезпечною патологією, яка потребує лікування. Але це стосується тільки фізіологічного процесу.

Напад судомної серії вдихів у собаки, що супроводжується сльозотечею, виділеннями з носа крові або гнійного ексудату, вимагає негайного втручання кваліфікованого фахівця. Самостійно проводити маніпуляції з собакою, призначати йому антигістамінні засоби не рекомендується.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.