Цервікальна спондилопатія або ж синдром Воблера — являє собою небезпечний для здоров’я тварини неврологічний комплекс. Проявляється патологічний процес у вигляді хиткої, невпевненої ходи у собаки, мимовільних рухів і ослаблень сили грудних і тазових кінцівок.

Можливий прояв сильного згину шиї при здійсненні рухів. Провокують виникнення специфічного патологічного стану здавлювання (компресія), в області спинної частини центральної нервової системи на рівні шиї.

Розвивається в результаті системної нестійкості або ж провокуючих порушень будови тіл хребців, розташованих у шийному відділі.

Особливої генетичної схильності до захворювання не виявлено. Діагностують синдром Воблера у ветеринарії частіше у собак, які належать до середніх і великих порід — зененхундів, мастифів, долматинців, німецьких вівчарок, ротвейлерів, датських догів і хаскі.

Фактори, що провокують патологію

Синдром Воблера у собак поділяють на два види — здавлювання кісткового мозку внаслідок деформації дисків унаслідок деяких деструктивних змін, а також здавлювання структурних одиниць кісткового мозку внаслідок порушень у будові хребців.

Перший тип синдрому Воблера діагностують у собак старше двох річного віку. Причинами розвитку цього виду патології стають ослаблення зв’язкового апарату, що відповідає за підтримання хребців на анатомічному місці, остеохондроз, підвищений ріст і розростання жовтих зв’язок або ж порушення в розвитку хрящів між хребцями.

Другий тип синдрому частіше діагностують у тварин до дворічного віку. Особливо відзначається патологія у цуценят великих порід собак. Цуценята ростуть надзвичайно швидко, особливо якщо їм регулярно дають підвищену дозу вітамінних добавок.

На тлі швидкого зростання, кісткові тканини не встигають формуватися нормально. Спинний мозок формується незалежно від кісток. Виникає здавлювання нервових відростків і корінців спинного мозку.

Причиною вторинного типу спондиломієлопатії стають порушення в харчуванні, генетична схильність — інбридинг (схрещування собак, які є близькими родичами між собою).

Точних причин появи синдрому цервікальної спондилопатії немає. Визначено низку основних чинників, що провокують розвиток синдрому Воблера. Виділяють такі причини:

• Проблеми з харчуванням. Знижений або ж підвищений вміст вітамінних і мінеральних речовин негативно позначається на загальному стані організму тварини. Виникає підвищене вироблення кальцитоніну, гормональної речовини при надлишку кальцію. У результаті це провокує гальмування перебудови кісткових структур в організмі цуценяти.
• Фактор генетичної спадковості. Діагностується в разі близькоспоріднених схрещувань у собак. Передача спондиломієлопатії відбувається за аутосомно-рецесивним типом.
• Надмірно швидке зростання цуценяти. Найважливішими періодами в розвитку шийних хребців, відіграють 2 місяці і 1.5 року. У цей період цуценят роздають і продають новим власникам. Нові господарі цуценяти намагаються максимально збагатити раціон харчування тварини різними вітамінами і мінералами, а також ласощами з вітамінами. Крім того, власники розчулюються гарному апетиту цуценяти, і намагаються його максимально відгодувати. Це може спровокувати розвиток цервікальної спондилопатії на тлі швидкого зростання в перші місяці життя тварини.

Здавлювання корінців спинного мозку в шиї, що провокує розвиток цервікальної спондилопатії, також відбувається в результаті:

• Сильного придушення зв’язкового апарату, що підтримує хребці на нормальному анатомічному місці. Хребці, розташовані в шийному відділі, при змінах положень голови в просторі змішуються відносно один одного. Виникає дископатія.
• Надмірне зростання тканинних структур, що з’єднують окремі хребці та кріпляться між арками хребців. У нормальних умовах жовті зв’язки являють собою тонкі еластичні пластини.
• Аномалії розвитку тіл хребців, спровоковані різними захворюваннями.
• Дефекти хрящів, розташованих між хребцями.

Клінічна картина та діагностика синдрому Воблера у собак

Визначають два піки захворюваності при розвитку цервікальної спондимієлопатії у собак. Патологія частіше діагностується у псів, ніж у самок. Клінічні ознаки першого виду синдрому Воблера відзначають у порід собак, які є справжніми гігантами, — мастифів, доберманів, датських догів, особливо у віці після 6 років.

Другий пік захворюваності відзначають у вихованців, які не досягли дворічного віку. Також відзначається патологія у великих і гігантських порід собак.

Середні та дрібні породи собак також можуть піддаватися змінам у будові та структурі хребців шийного відділу, але в них патологію спровоковано ятрогенним фактором.

Клінічна картина при цервікальній спондилопатії розвивається досить повільно. Зазвичай причиною звернення до ветеринарної лікарні стає порушення ходи тварини, що змінюється протягом 2-3 тижнів або місяців.

Відзначаються порушення при спондиломієлопатії в області задніх кінцівок. При діагностуванні у собак, що належать до гігантських порід, відзначають множинні здавлювання по ходу спинного мозку, що провокують розвиток порушень у роботі передніх кінцівок.

Ветеринарний фахівець проводить оцінку стану тварини, виявляючи неврологічні зміни в головній частині шийного відділу з проявами дефіциту у функціонуванні тазових кінцівок.

Тварини можуть самостійно переміщатися, але їхні рухи скуті, може проявлятися «стареча» човгаюча хода в області передніх кінцівок. При синдромі Воблера у собак з’являється двомоторна хода або атоксична. Лікті улюбленець відводить у сторони.

Виражена болючість у зоні ураження в процесі розвитку патологічного процесу діагностуються не завжди. Підвищена чутливість може спостерігатися при активному згинанні шиї на тлі компресії корінців спинного мозку.

Найчастіше у ветеринарній практиці діагностують цервікальну спондилопатію після травми. Насправді, розвиток синдрому відбувається набагато довше, але не проявляється вираженою симптоматикою. Спровокувати появу характерних ознак здатні травми хребта, а особливо шийного відділу.

Методами діагностики, що використовуються для виявлення патологій спинного мозку, є магнітно-резонансна томографія, комп’ютерна діагностика, оглядова радіографія та мієлографія.

Найбільш інформативним методом при виявленні цервікальної спондиломієлопатії є магнітно-резонансна томографія. Методика дає змогу визначити екстрадуральне здавлювання, а також дає змогу оцінити зміну паренхіми спинного мозку. Крім цього, проводиться диференціальна діагностика. Відрізнити цервікальну спондилопатію необхідно від неоплазії та протрузії дисків між хребцями 2 типу.

Методи лікування синдрому

Лікування цервікальної спондилопатії передбачає використання консервативних і хірургічних методик. Консервативна методика лікування передбачає обмеження рухливості уражених ділянок і тварини загалом. Для цих цілей вихованця поміщають у спеціальний вольєр на місяць.

Накладають шийний корсет і застосовують ін’єкції протизапальних препаратів. Після проведених маніпуляцій тварину плавно повертають поступово до звичайної активності протягом декількох тижнів.

Характерна риса захворювання Воблера — стрімкий перебіг, що розвивається.

Методи консервативної терапії дають можливість полегшити стан тварини і прибрати симптоматику на деякий час.

Основним же методом є хірургічна операції.

Під час оперативного втручання лікарем використовуються різні техніки. Після операції прогнози залежать від ступеня ураження хребців і причин, що спровокували розвиток синдрому Воблера. Найчастіше прогноз сприятливий і за правильно проведеної маніпуляції успіх становить близько 80%.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.