Поширена і досить складна патологія у домашніх вихованців — синдром сухого ока. До патологічного процесу схильні як собаки, так і кішки.

Особливість синдрому сухого ока — схильність до тривалого хронічного перебігу і розвитку на його тлі ускладнень. Відсутність своєчасної ветеринарної допомоги може стати причиною розвитку сліпоти у тварини.

Причини розвитку у собаки синдрому сухого ока

Патологічний процес у ділянці очей у собак характеризується різким зниженням кількості продукованого слізного секрету. У результаті цього відбувається порушення природного процесу зволоження тканин ока.

Відзначаються запальні процеси і серйозні ксеротичні ураження кон’юнктивальної оболонки і рогівкового шару.

У нормальних умовах, слізний секрет не просто виконує функцію зволоження. Ця рідина виконує живильну та захисну функції. У слізному секреті присутні речовини, що створюють імунний захист очам.

Зазначається також, що у собак у слізному секреті присутні такі речовини з протимікробною вираженою властивістю як:

• лізоцим — фермент класу гідролаз;
• імуноглобуліни;
• поліфункціональний трансфериновий білок — лактоферин;
• білок (що зв’язує ціанокобаламін або фактор Кастла).

У комплексі, всі речовини, що містяться в слізному секреті, мають захисну властивість, запобігаючи потраплянню патогенних агентів в органи зору.

Зниження обсягу сліз призводить до поступового порушення. Відзначається висока сприйнятливість до всіляких інфекційних патогенів, а також дратівливих частинок, що потрапляють з навколишнього середовища в очі.

Унаслідок порушень імунного місцевого захисту відбувається розвиток патологічних змін — гнійне ураження кон’юнктивальної оболонки, запальний процес у ділянці рогівкового шару. Це призводить до кератитів з великою кількістю судинних сплетінь.

Відсутність своєчасного лікування такої патології, як синдром сухого ока, призводить до:

• гіпоксії тканин;
• порушень трофіки (проблеми з постачанням поживних речовин) у ділянці ока;
• аутоімунних уражень рогівкового шару та кон’юнктивальної оболонки.

Вихованець незабаром може зовсім втратити можливість нормально бачити на тлі кератиту, що активно розвивається.

Серед факторів, здатних стати сприятливими до розвитку синдрому сухого ока, виділяють породну схильність. У таких порід собак, як голі чубаті, йоркширські тер’єри, кокер-спанієлі та англійські бульдоги, часто зустрічаються хронічні форми кон’юнктивітів. При порушенні іннервації слізної залози, а також при тривалому прийомі лікарських препаратів, що знижують процес вироблення слізного секрету, також відзначається розвиток специфічного синдрому.

Серед чинників, здатних призвести до розвитку синдрому сухого ока, виокремлюють також патології ниркових структур, захворювання шкіри та слизових оболонок у ділянці очей, колагенози.

Зазначається також, що синдром має характер сезонності. Основні піки загострень у собак відзначаються в період весни та осені. Сезонність може супроводжувати не тільки синдром сухого ока, але також і деякі інші патології. Так, одними з найчастіших «сезонних» пацієнтів ветеринарних клінік стають власники собак породи кокер-спанієль.

Симптоми синдрому сухого ока у собак

Найяскравіший симптом синдрому сухого ока — розвиток сухої форми запалення в області кон’юнктиви та рогівки.

З куточків очей тварини починає активно виділятися густе за консистенцією виділення. Воно характеризується в’язкою консистенцією і жовто-зеленим відтінком. З поверхні ока підсохлі скоринки відокремлюються проблематично. Серед інших симптомів синдрому сухого ока у собаки виділяють:

• рихлість і почервоніння кон’юнктиви;
• сухість і втрата блиску рогівки;
• набряклість повік;
• розширення судин.

За хронічної форми патологічного процесу рогівка може ускладнюватися пігментозним кератитом.

Захворювання характеризується появою непрозорої каламутної плітки темно-коричневого кольору на поверхні рогівки. Спочатку патологічний процес розвивається в периферичній частині ока, поступово поширюючись у центр. Тварина втрачає можливість нормально бачити, аж до сліпоти за відсутності своєчасного лікування.

Діагностика — важливий щабель для розробки адекватної тактики лікування. Діагностичні заходи — комплекс заходів, що дають змогу дослідити стан рогівки та кон’юнктиви в ділянці лімба, а також у районі розташування очної щілини. Досягається це шляхом біомікроскопії переднього відрізка ока.

Ще один метод діагностики — тест Ширмера. Проводиться з метою визначення кількісного продукованого секрету з ока. Перед проведенням дослідження собаці акуратно видаляють залишки слізного секрету, потім поміщають у нижню частину кон’юнктивального мішка спеціальну фільтраційну смужку.

Лікування сухого ока у собак

При підтвердженні діагнозу у пацієнта — синдром сухого ока, лікар підбирає індивідуальну схему терапії. Виділяють такі напрямки в процесі лікування патології:

• Активізація процесів вироблення слізного секрету. Для цих цілей застосовуються препарати у вигляді очних мазей і крапель Циклоспорин і Такролімус. Медикаментозні засоби мають виражений протизапальний ефект, а також стимулюють продукцію сльози. Відбувається активізація відновлення епітелію слізної залози. Ефект від препаратів хороший, але не завжди доцільний. У деяких пацієнтів вираженого ефекту може не спостерігатися навіть після кількох днів терапії.
• Призначення препаратів, що пригнічують запальні процеси. При розвитку синдрому сухого ока нерідко приєднується патогенна мікрофлора. Для її усунення і недопущення розвитку серйозних порушень, застосовуються препарати Ірис, Ципровет, а також кортикостероїдні засоби. Коригується процес лікування ветеринаром. В іншому випадку використання без дотримання запропонованих норм може призвести до появи виразкових уражень рогівки у собаки. У ряді випадків, неконтрольоване використання кортикостероїдних засобів для лікування синдрому сухого ока, призводить до гострого нападу глаукоми.
• Застосування сльозозамінних розчинів. У ветеринарній офтальмологічній практиці активно призначаються штучні замінники природної сльози у вигляді гелів або крапель. У складі таких препаратів містяться полімерні частинки, що змішуються із залишками сльози з подальшим утворенням прероговичної плівки. Сльозозамінні розчини позитивно впливають на водянистий і муциновий шари слізної плівки.

На перший погляд, сухість очей не є проблемою для тварини і рідко відзначається власником. Але в запущених випадках відбуваються небезпечні зміни, що провокують сліпоту у тварини.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.