Генетичні аномалії в ділянці хребетного стовпа у собак виникають досить часто. Такі патологічні зміни є вродженими і є незворотними. Багато з них прогресують з плином часу, погіршуючи якість життя вихованця.

Однією з найрідкісніших патологій є синдром короткого хребта у собак.

Цей вид аномалії пов’язаний з генетичним порушенням через близькоспоріднене схрещування. Собак із синдромом короткого хребта дуже мало — близько 15 особин.

Виглядають тварини трохи моторошно, крім цього, у них діагностується цілий спектр порушень у внутрішніх органах, що знижують загальну тривалість життя собаки.

Що таке синдром короткого хребта у собак

Синдром короткого хребта у собак — генетична аномалія в процесі внутрішньоутробного розвитку. Процес є незворотнім і не піддається лікуванню.

Причиною зміни структури хребта стають специфічні порушення. Унаслідок порушень хребці не тверднуть під час формування кісткової тканини, а залишаються за структурою подібними до хрящових тканин, м’якшими та такими, що легко піддаються деформації.

Синдром короткої спини характеризується деформацією хребта з подальшим укороченням самого стовпа і компресією корінців спинного мозку.

У процесі внутрішньоутробного розвитку і дегенеративних змін, структурні одиниці хребта з’єднуються між собою, що провокує порушення гнучкості хребта. При цьому кістки черепа у собаки з синдромом короткого хребта розвинені нормально.

На тлі великої голови, візуально здається, що у хворої тварини повністю відсутня шия. Хвостові хребці на тлі патології також змінюють розмір і деформуються. Грудні та тазові кінцівки собаки залишаються нормальної довжини, а ось колінні суглоби та лікті вивернуті назовні.

Собаки з синдромом короткого хребта позбавлені можливості нормально рухатися, здійснювати активні рухи, бігати і стрибати. Зазнають труднощів тварини з аномалією в будові хребетного стовпа і під час приймання їжі. Тривалість життя при цьому залишається в них у межах норми.

У зв’язку з тим, що захворювання є винятково генетичною аномалією внутрішньоутробного розвитку, діагностують його в чистокровних тварин у разі близькоспорідненого схрещування.

За розвиток патологічного процесу відповідає не домінантний, а рецесивний ген. Рідше спостерігається розвиток синдрому короткої спини у метисів.

Діагностика та лікування

Для діагностики синдрому короткої спини вистачає клінічного візуального огляду у ветеринарного фахівця.

Симптоми і ознаки синдрому виражені яскраво і сумніви у лікаря з приводу постановки точного діагнозу не виникають. Діагностичні дослідження таким собакам призначаються не з метою вивчення причини аномалії.

Проведення магнітно-резонансної томографії, ультразвукового дослідження та біохімічних лабораторних аналізів необхідне для визначення ступеня пошкодження внутрішніх органів і зміщення хребців.

Як правило, у таких собак органи незначно зміщені, але мають стандартні розміри і за функціональними особливостями не відрізняються від інших органів здорових тварин. У зв’язку з тим, що синдром короткої спини у собак не спричиняє тваринам дискомфорту і хворобливих відчуттів, лікування не проводиться.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.