Аномалії розвитку головного мозку у внутрішньоутробному періоді у собак виникають на різних етапах формування мозку. Порушення, що виникли на перших етапах формування плода, призводять до зниження загальної кількості нейронів і гіпоплазії.

На пізніх етапах розвитку, порушення в головному мозку провокують загибель церебральної речовини. Однією з аномалій, діагностованих у собак, є синдром Кіарі.

Патологія являє собою порушення розвитку кісток черепа у відділі, в якому розташовується мозочок. Інша назва синдрому Кіарі — грижа мозочка. Унаслідок тиску, який чинять кістки черепа на м’які тканини мозочка, він буквально видавлюється в ділянку потиличного отвору. У результаті аномалії, у тварини порушуються неврологічні функції.

Патологічний процес виникає у внутрішньоутробному періоді та характерний для собак-брахіцефалів. Діагностується синдром Кіарі у мопсів, пекінесів, брюссельських і бельгійських грифонів.

Характерними ознаками розвитку синдрому у собак є порушення рухових функцій, больові відчуття, тремор, слабкість тазових і грудних кінцівок.

Правильна постановка діагнозу не може бути проведена без магнітно-резонансної томографії, що дозволяє візуалізувати патологію в головному мозку.

Причини виникнення патології

Синдром Кіарі у собак розвивається внаслідок генетичних аномалій, що виникають у внутрішньоутробному періоді розвитку. Проведені селекційні роботи серед собак дали змогу зменшити розмір черепної коробки деяких порід тварин, а ось кількість м’яких тканин мозку залишається незмінною.

У наукових працях зазначається, що розміри тканин мозку в маленьких собак і великих — практично однакові. У порід собак із брахіцефалічним синдромом головний мозок механічно стискається кістками черепа, спричиняючи здавлювання мозочка кісткою, що розташовується в потилиці.

На тлі цих змін виникає порушення відтоку цереброспінальної рідини (ліквору) з головного мозку в спинну частину. Спостерігаються зміни внутрішньочерепного тиску, провокуючи розширення шлуночків і водянку головного мозку.

Спинна частина центральної нервової системи також зазнає змін. Погіршення відтоку цереброспінальної рідини провокує сирингомієлію та розширення центрального каналу спинного мозку.

Тварини із синдромом Кіарі рідко отримують своєчасну терапію. Пов’язано це з тим, що від початку появи перших характерних ознак захворювання до встановлення діагнозу проходить близько 12 місяців.

Синдром Кіарі належить до патологічних станів, здатних швидко прогресувати. Швидкість розвитку симптомів і ознак патологічного процесу залежить від індивідуальних особливостей організму собаки. Важкий перебіг синдрому Кіарі провокує ураження тканинних структур нервової системи протягом 2-3 тижнів.

Симптоми

Тварини з вираженим розвиненим синдромом Кіарі чуйно реагують на будь-які зміни атмосферного тиску. Занепокоєння у вихованця відзначається після пробудження в ранковий час, вночі або ж після тривалого відпочинку.

Характерними симптомами розвитку синдрому є:

• хворобливі відчуття в ділянці шийного відділу і спині;
• крик тварини в процесі акту дефекації, коли їх беруть на руки або ж в інших випадках, коли вихованець напружується;
• вимушена поза — вихованець намагається зайняти таку позицію, за якої тиск у черепній коробці буде найменшим (укладання голови на підвищення);
• підвищена чутливість до будь-яких дотиків (улюбленець може лякатися, напружуючись, водночас посилюється тиск у черепній коробці та виникає сильний нападоподібний біль);
• уникнення активних ігор, спроби знайти відокремлене місце, позбавлене будь-яких чинників, що турбують тварину.

Крім перерахованих вище ознак захворювання, існують і інші зміни. Тварина може відчувати оніміння, підвищену слабкість у всьому тілі. Підвищений внутрішньочерепний тиск провокує порушення зору вихованця, боязнь яскравого світла.

Нерідко виникає характерний дзвін у вухах, ністагм (мимовільні рухи очних яблук), порушення терморегуляції, відсутність контролю за актами дефекації.

Собаки з аномаліями в розвитку черепної коробки, спровоковані генетичними мутаціями під час селекції, страждають від неврологічних проблем.

Тварина може постійно розчісувати область вух або голови, здійснюючи звичайні рухи, але по повітрю. Особливо яскраво виражений подібний симптом під час прогулянки.

Під час проведення гігієнічних процедур, тварина може покусувати або ж облизувати подушечки пальців на лапі. Собаки з синдромом Кіарі відчувають деякі труднощі під час ходьби на прогулянки, розвивається порушення координації рухів, хитка хода.

На тлі змін в організмі при розвитку патологічного стану у вихованця відзначаються:

• задишка від сильних хворобливих відчуттів;
• мимовільні тремтячі рухи в кінцівках і в усьому тілі;
• спроби потертися головою об різні предмети;
• викривлення осі хребта внаслідок порушення іннервації уражених клітин нервової системи, що відповідають за поставу;
• нахили голови в бік ушкодження.

Судомні явища діагностуються у домашніх вихованців при синдромі Кіарі досить рідко. При розвитку гідроцефалії, судоми з’являються частіше і характеризуються тривалістю протікання.

Проведення діагностики передбачає використання магнітно-резонансної томографії. Ця методика є найбільш інформативною і дає змогу візуалізувати процеси, що відбуваються в головному мозку і спинній частині центральної нервової системи.

На знімках відзначається дилатація шлуночків мозку, відсутність цереброспінальної рідини навколо спинного мозку. Використання в діагностиці синдрому Кіарі рентгенографічних досліджень і комп’ютерної томографії не є інформативним методом. Для підтвердження діагнозу можливе застосування електроенцефалографії.

Лікування синдрому Кіарі

Синдром Кіарі являє собою серйозний симптомо-комплекс, який порушує якість життя тварини, спричиняючи хворобливі відчуття. Ветеринарні фахівці рекомендують проводити хірургічне лікування з подальшою корекцією стану.

Операція дає можливість зупинити розвиток патологічного процесу, знизити кількість та інтенсивність порушень з боку нервової системи. Повністю позбутися захворювання неможливо, але поліпшити якість життя вихованця цілком під силу.

Лікування неврологічного синдрому Кіарі передбачає комплексний підхід, тому крім операції, тварині призначають низку медикаментозних препаратів протизапальної дії, а також лікарські засоби, що знижують продукування ліквору. Також показано призначення анальгезуючих препаратів, що дозволяють зняти основний симптом патології — біль.

Під час хірургічного втручання проводиться відновлення відтоку ліквору. Потиличні кістки, а в деяких клінічних випадках і душка атланта (першого шийного хребця), піддаються видаленню для розширення отвору потилиці.

Можливе застосування спеціального шунта, що дає змогу знизити хворобливі відчуття. Важливо відзначити, що навіть після проведення оперативного втручання, у деяких тварин через певний проміжок часу виникають ознаки дискомфорту.

Медикаментозна терапія передбачає застосування протизапальних засобів кортикостероїдів і нестероїдних протизапальних ліків. Глюкокортикостероїди знижують больовий синдром і знімають запалення.

Для зниження тиску всередині черепної коробки, необхідно знизити кількість ліквору. Призначаються діуретичні препарати на основі Фуросеміду або Спіронолактону.

Зниження болю і набряку — основне чого домагаються лікарі під час призначення і проведення терапії.

Собаки з синдромом Кіарі можуть прожити довге життя, якщо їм була надана своєчасна допомога. Вони все життя перебувають на коригувальному лікуванні, що дає змогу значно поліпшити якість їхнього життя.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.