Особливий специфічний вид функціонального розладу, для якого характерним є виражене ураження симптоматичної частини нервової системи, називається синдромом Бернара-Горнера або ж окулосимпатичним синдромом.

При розвитку патології виникає виражене порушення іннервації. Крім цього, при окулосимпатичному синдромі порушується фізіологічна іннервація очних яблук. При захворюванні у собаки западає око в очну ямку, а зіниця звужується.

Не виключаються й інші патологічні стани, пов’язані з нервовими порушеннями, наприклад, аномально низьке положення повіки — птоз, випадання третьої повіки. На огляді хворої тварини ветеринар обов’язково проводить диференціацію синдрому Горнера від увеїту.

Уперше вивченням цілого комплексу симптомів ураження симпатичної нервової системи зайнявся офтальмолог швейцарського походження Фрідріх Горнер. Причинами неврологічного розладу можуть бути крововиливи в головному мозку, пухлинні процеси в ділянці шийного відділу, остеоартрити в задавненому перебігу, рак легенів, нейрофіброма, отити середнього вуха.

Досить часто розвиток синдрому Горнера починається раптово.

Фактори, що провокують виникнення захворювання

Синдром Горнера у собак у переважній більшості випадків у клінічній ветеринарній практиці має ідіопатичний характер. Точну причину розвитку патології визначити складно.

У собак породи золотистий ретривер, діагностують ідіопатичну форму патології частіше, ніж у інших порід. Існує низка факторів, що провокують розвиток неврологічного порушення.

Основними є:

• новоутворення в гіпоталамо-гіпофізарній системі;
• здавлювання корінців спинного мозку внаслідок механічних травм і пухлинних процесів у головній частині грудного відділу хребта (виникає параліч задніх кінцівок, а також можливе порушення функцій передніх кінцівок);
• геміплегія, що виникає в разі одностороннього ураження частин спинного мозку в ділянці шийного відділу;
• розрив корінців мозку, що виникає в результаті травм у собак після автомобільних травм (супроводжується, як правило, розривом плечового сплетення і паралічем передніх кінцівок);
• пухлинні процеси, що розвиваються в ділянці середостіння і провокують порушення в головній частині симпатичного стовбура (лімфосаркома, що зачіпає інші органи, провокуючи порушення в центральній нервовій системі);
• ушкодження спинного мозку, розташованого в ділянці шийного відділу, на тлі механічних травм, отриманих під час укусів іншими тваринами, або ж на тлі хірургічних втручань (односторонній тип ураження за синдрому Бернара-Горнера може минути самостійно після повного відновлення організму);
• неоплазії, такі як агресивний вид раку щитоподібної залози (аденокарцинома), що провокують порушення в шийному відділі хребта і спинного мозку;
• запальні процеси в середньому вусі, що можуть супроводжуватися розвитком окулосимпатичного синдрому та вестибулярним синдромом із парезом лицьових м’язів.

Пошкодження ретробульбарного типу та абсцеси є найчастішими чинниками, на тлі яких розвивається патологічний процес. У зв’язку з близьким розташуванням нервів черепної коробки, у собак нерідко діагностують повну сліпоту і косоокість.

Важливо своєчасно виявити розвиток патології, що дасть змогу вжити заходів щодо її ліквідації, зберігши здоров’я тварини.

Симптоми

Симптоми патологічного стану досить специфічні. Синдром Бернара-Горнера визначають за такими ознаками:

• ураження морди з одного боку, з подальшим опущенням повіки на одному оці;
• у ділянці ураженого ока відбувається виражений міоз (звуження зіниці);
• западання очного яблука на ураженій частині;
• птоз або ж опущення повіки, що характеризується гіперемією і запаленням кон’юнктивальної оболонки;
• гіперсалівація (підвищене виділення слинної рідини).

У ветеринарній практиці зафіксовано випадки, коли синдром Горнера супроводжувався повним паралічем однієї з частин тіла. При розвитку патології тварина не відчуває хворобливих або дискомфортних відчуттів. Якість життя практично не піддається змінам, крім зовнішніх змін.

Проведення діагностики дає змогу чітко визначити напрямок терапії. Постановка полягає в аналізуванні клінічних проявів. Необхідно також проводити диференціальну діагностику для визначення інших можливих причин розвитку схожих з окулосимпатичним синдромом патологій.

При зверненні до ветеринарної клініки, лікар проводить дослідження, спрямовані насамперед на зміни в ділянці грудної клітки, поверхневої частини шиї та стану середнього вуха.

Необхідними методами діагностики при підозрі на патологію у собаки, є рентгенографічне дослідження, мієлограма грудної клітини. Проводиться також ультразвукова діагностика ураженого органа зору, що дає змогу виміряти внутрішньоочний тиск.

Лікар призначає загальний клінічний і біохімічний аналізи крові та урини. У разі підозри на наявність супутніх порушень неврологічного плану, хворій тварині проводять МРТ (магнітно-резонансну томографію) і комп’ютерну діагностику тканин головного і спинного мозку.

Фармакологічні тести із застосуванням специфічних препаратів проводять в окремих випадках, що дають змогу виявити ступінь ушкоджень у ділянці нервових волокон. Електроміографія і забір ліквору (спинномозкової рідини) проводять в окремих виняткових випадках за підозри розриву плечових сплетінь.

Фактори, що провокують розвиток синдрому Бернара-Горнера у собак, у переважній більшості діагностованих випадків, встановити не можливо. Ідіопатичний тип синдрому Горнера у цуценят породи голден ретривер, виявляють у віці 15 тижнів, але він минає самостійно в міру того, як тварина росте і розвивається.

Лікування

За відсутності основного чинника, що спровокував початок патологічного процесу, лікування спрямоване на усунення супутніх симптомів. Призначаються спеціальні краплі альфа-адреноміметика, необхідні для підвищення внутрішньоочного тиску, звуження судин слизових оболонок і усунення запальних процесів в ураженому оці.

Якщо причину розвитку синдрому виявлено, лікар на підставі отриманих даних розробляє подальшу тактику лікування. У разі пухлинних процесів проводять оперативне втручання з метою видалення патологічного вогнища.

Якщо можливість операції виключається, призначається хіміотерапія або ж опромінення. Злоякісні новоутворення в ділянці ока рідко піддаються консервативній терапії, тому проводять видалення зорового органу.

За відсутності серйозних порушень жодного лікування не проводять, особливо якщо стан улюбленця залишається в нормі. Особливої небезпеки синдром Горнера для собаки не становить. Це скоріше косметична проблема.

Єдине, що може зробити власник — регулярно закапувати спеціальні краплі в уражене око, не допускаючи пересихання слизової оболонки та запобігаючи розвитку запалення.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.