Захворювання в області нервової системи виникають досить часто. Однією з патологій, що діагностується у домашніх кішок, є синдром Горнера або Хорнера. Патологічний процес являє собою порушення в симпатичній системі, що відповідає за іннервацію зорових органів.

Проявляється синдром звуженням очної щілини, міозом, западанням очного яблука і сухістю шкірного покриву в області характерних змін.

Факторів, що провокують розвиток синдрому Горнера, існує кілька, але основний — ураження частини симпатичної нервової системи в ділянці головного або спинного мозку.

Причини розвитку у кішок синдрому Горнера

У переважній більшості випадків синдром Горнера виникає як наслідок на тлі автомобільних аварій, що травмують переважно голову, ділянку шиї або грудної клітки. Спровокувати розвиток специфічних симптомів може наявність пухлинних процесів у ділянці хребта, рани від укусів, використання лікарських препаратів.

Майже в половині всіх діагностованих випадків, причину виникнення синдрому Горнера встановити не вдається.

Хвороби очей у кішок і котів практично відразу стають помітними для власника, навіть не найуважнішого. Змінюється не тільки стан зорових органів (наприклад, сльозотеча, почервоніння або ж звуження зіниці), а й поведінка самої тварини. Патологічний процес викликає у тварини дискомфортні відчуття, змушуючи кішку нервувати.

Варто пам’ятати, що сам по собі синдром Горнера не є хворобою, що впливає на тривалість життя улюбленця. Але цей симптомокомплекс є своєрідним сигналом організму, що вказує на неполадки в роботі нервової системи, наприклад, ураження головного або спинного мозку.

Крім ідіопатичної форми патології, існує низка причин, здатних викликати серйозні зміни:

• ушкодження ділянки спини, голови або шийного відділу механічного характеру;
• кусані та рвані глибокі рани, що позначаються на провідній здатності нервових волокон;
• запущені стани в області міжхребцевих дисків і шиї;
• інфекційні ураження середнього вуха — запущені форми гнійного отиту, які нерідко є причиною розвитку запальних процесів у тканинах головного мозку;
• захворювання очей без своєчасного лікування — кератити, глаукома, катаракта;
• доброякісні та злоякісні новоутворення при передавлюванні впливають на провідність нервового стовпа.

Синдром Горнера може розвиватися у всіх кішок, незалежно від статевої або породної приналежності. Але частіше діагностується патологічний процес у кішок середнього та похилого віку, а ось у маленьких кошенят захворювання зустрічається вкрай рідко.

Симптоми синдрому Горнера у кішок

Синдром Горнера важко сплутати з іншими патологіями в області зорових органів. Характерним симптомокомплексом є:

• Міоз — звуження зіниці в одному оці. При цьому міоз настільки виражений, що часом діаметр зіниці ледве помітний. Супроводжується подібний стан зміною в поведінці тварини, оскільки вона практично сліпне.
• Птоз або провисання верхньої повіки.
• Западання очного яблука в очну ямку. Виглядає це як крайній ступінь виснаження.
• Розширення судин у ділянці ураженої частини морди. Змінюється також і місцева температура тіла.

Дуже важливо при появі перших ознак порушень, звертатися по допомогу до ветеринарної клініки.

Лікар зможе провести детальну діагностику і розробити подальший план терапії. Наявність усіх симптомів є підставою для постановки точного діагнозу — синдром Горнера. Але для лікування необхідно встановити фактор, що сприяє розвитку синдрому, а це вже складніше.

В умовах ветеринарної клініки лікар проводить повний детальний огляд пацієнта, призначає низку необхідних інструментальних і лабораторних досліджень. Серед обов’язкових діагностичних заходів, значаться:

• рентгенографічне досліджень;
• ультразвукова діагностика;
• загальноклінічний і біохімічний аналізи крові;
• комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія.

Можливе проведення діагностичного тесту з адреналіном. Вводять дозу адреналіну і спостерігають за реакцією тварини. Якщо через 20 хвилин після введення препарату розшириться зіниця, звужена міозом, отже, ураження перебуває за межами спинного або головного мозку. При введенні адреналіну і відсутності реакції, можна говорити про те, що ураження розташовується в області центральної нервової системи.

Лікування синдрому Горнера у кішок

Для усунення проявів синдрому Горнера використовуються спеціальні краплі — розчин Фенілефірину 2.5%. Вистачає дії лікарського препарату на кілька годин, тому закапують засіб 2-3 рази на день.

Важливо не просто усувати прояв патологічного процесу, а й виявити основний чинник. За ідіопатичної форми синдрому Горнера регулярне закапування крапель дасть змогу позбутися симптомів через 8 тижнів. Варто пам’ятати, що ідіопатична форма синдрому Горнера у кішок діагностується вкрай рідко. Тому слід проводити ретельну діагностику. Можливою причиною розвитку міозу, птозу та інших симптомів може виступати пухлина, як доброякісного, так і злоякісного типу.

Профілактика розвитку синдрому Горнера полягає у зведенні звичайних правил. Перш за все, необхідно відразу ж займатися лікуванням будь-яких запальних процесів у ділянці очей.

Важливо регулярно водити вихованця на профілактичні огляди до ветеринарного лікаря, налагодити правильне харчування і моціон. Якщо кішка має вільний доступ на вулицю, необхідно стежити за тим, щоб тварина не потрапила під машину, не пошкодила собі хребет або шию, стрибаючи з висоти.

Розбір теми 2025 року.