Різні захворювання вродженого характеру здатні вражати домашніх тварин, водночас багато хто з них доволі рідкісні та виявляються випадково, наприклад синдром Елерса-Данлоса.

Патологічний процес являє собою вроджену дисплазію сполучнотканинних структур.

Характерною особливістю синдрому у кішки є надзвичайно низька міцність шкірних покривів, що проявляється в’ялістю і гіперрозтяжністю.

Синоніми синдрому Елерса-Данлоса — дерматоспариксис і шкірна астенія.

Причини розвитку синдрому Данлоса у кішок

Основу сполучної тканини в організмі кішок, собак і людини становить колаген. Речовина являє собою фібрилярний білок, що забезпечує міцність і еластичність сполучної тканини, яка формує кістки, шкіру, сухожилля і хрящі. Колаген є найпоширенішим білковим компонентом в організмі ссавців, складаючи від 20 до 48% у всьому організмі.

Шкірну астенію, або дерматоспариксис, було виявлено та вперше описано двома дерматологами на початку 20-го століття — Едвардом Елерсом і Анрі-Олександром Данлосом із Данії та Франції.

Може мати кілька різних форм, що відрізняються між собою як за біохімічними та клінічними, так і за генетичними проявами. Схильність до розвитку дерматоспариксису спостерігається більшою мірою у собак, ніж у котів. Відзначається також розвиток вродженої патології у людей, великої та дрібної рогатої худоби. Єдине, що об’єднує форми прояву дерматоспариксису — порушення процесу біосинтезу та модифікацій утворення колагену.

Шкірна астенія або дерматоспариксис виникає внаслідок генетично успадкованої патології — дефект домінантного типу в момент формування колагенових волокон. У зв’язку з цим відбувається низка змін, що характеризуються появою фокальних і дифузних зон із великою кількістю ненормально сформованих фібрил.

Відмінною особливістю захворювання є зміна міцності шкіри на розрив.

У кішок діагностується дві основні форми гіпереластичності шкіри — домінантна і рецесивна.

Домінантна форма характеризується порушенням будови колагену.

За рецесивної форми відзначається дефіцит вироблення специфічного ферменту — N-проколагену пептидази.

У результаті відбувається зміна фібрил і волокон. Замість належної циліндричної форми, колаген перебуває у формі звивистих стрічок.

Відзначається також породна схильність до розвитку синдрому Елерса-Данлоса. Схильні до розвитку генетичної аномалії кішки короткошерстих порід, а особливо гімалайська кішка.

Симптоми синдрому Данлоса у кішок

Основними симптомами розвитку специфічного синдрому є надзвичайно низька міцність шкірного покриву, в’ялість, підвищена розтяжність і провисання. Подібні зміни, як правило, відзначаються з самого народження кошеняти.

Шкіра відрізняється відсутністю пружності, може часто розриватися навіть під час незначного фізичного впливу. На шкірі часто утворюються специфічні рубці та підшкірні гематоми. У зв’язку з постійною травматизацією, кішка з віком обростає множинними шрамами на шкірі. Тварина при шкірній астенії, може страждати від інших патологічних процесів, пов’язаних з розвитком синдрому Данлоса — хворобливе зміщення суглобів. Основна причина подібної зміни — нестабільність тканин, з яких створені зв’язки, що призводить до проблемного утримання кісток у їхньому природному положенні.

Під час здійснення руху можливе перерозтягнення зв’язок, але за відсутності еластичності в нормальний стан вони не повертаються, залишаючись розтягнутими. Це призводить не тільки до зміщення кісток, а й до сильних хворобливих відчуттів. Надалі це провокує розвиток остеоартриту. У деяких випадках може розвиватися зміщення або вивих кришталика ока. Це також тісно пов’язано з нестачею колагену і порушенням його вироблення.

Лікування синдрому Данлоса у кішок

У кішок синдром Елерса-Данлоса діагностується в рази рідше, ніж у собак. Причиною виникнення низької міцності шкірних покривів може виступати ятрогенна форма гіперглюкокортикоїдизму, цукровий діабет або ж природно низька міцність шкіри. Дуже важливо своєчасно поставити точний діагноз.

Діагноз ставить ветеринарний лікар на підставі анамнезу, загальноклінічного дослідження і деяких лабораторних даних. Для постановки точного діагнозу використовують:

• біопсію;
• біохімічне дослідження колагену.

Під час клінічного огляду ветеринарний лікар розтягує шкіру тварини, спостерігаючи за змінами в стані кішки. Вихованець може подавати ознаки невдоволення, відчувати дискомфортні відчуття. Важливим методом діагностики є проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини та офтальмологічні обстеження.

Також проводиться замір, наскільки розтягнулася шкіра. Довжина розтягнутої шкіри в області спини, ділиться на довжину тулуба кішки від основи хвоста до потиличної частини. Отриманий результат є основою для складання подальшого прогнозу та оцінки ступеня тяжкості захворювання. Як правило, очікуваний індекс — 14%.

При діагностованому синдромі Данлоса у кішки специфічного лікування не існує.

Завдання ветеринарного лікаря і власника — організувати правильний догляд за твариною. Слід розуміти, що синдром невиліковний повністю і є генетичною аномалією. Таку тварину слід виключити з племінного розведення.

В основі терапії — організація корекційних заходів. Тварину слід уважно оглядати щоразу на предмет пошкоджень. Слід уважно стежити за тим, щоб шкіра не розривалася, а за наявності розривів, своєчасно їх зашивати, обробляти і не допускати ускладнень. Слід в обов’язковому порядку видалити тварині кігті або постійно їх обрізати.

З метою безпеки, слід запобігати можливості вільного вигулу кішки. Можливо це буде проти природи, але зате дасть змогу зберегти тварині життя. Слід намагатися не допускати наявності в домі гострих предметів, об які кішка може поранитися навіть за незначного контакту.

Залежно від ступеня ураження і типу змін у сполучнотканинних структурах, буде складатися прогноз. При синдромі Данлоса, кішки можуть жити довго і цілком щасливо, якщо відзначається тільки підвищена розтяжність шкірного покриву. Якщо ж крім підвищеної крихкості шкіри розвивається слабкість суглобів і зв’язок, прогноз обережний або несприятливий.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.