Домашні собаки, по праву вважаються найвідданішими і найрозумнішими домашніми вихованцями. Вони справно служать своєму господареві, боячись підірвати його довіру. На відміну від кішок, собаки мало розбираються в їжі, що надходить до них в організм. Тому нерідко страждають від різних запальних і дегенеративних патологічних процесів у травній системі.

Однією з найнебезпечніших є виразкова хвороба, що виникає внаслідок впливу маси чинників. Але основною причиною виразки шлунка є порушення харчування і якість корму. Необхідно розібратися, що ще може спровокувати виразкову хворобу, які симптоми патології існують для своєчасного виявлення і звернення до фахівця. Також необхідно зрозуміти, які методи лікування існують і найважливіше, як запобігти небезпечному патологічному процесу.

Причини виразки шлунка у собаки

За своєю етіологією, виразкове ураження являє собою ділянку слизової оболонки шлунка, що нагадує ерозію (рану, що не гоїться). Виникнення патологічного процесу обумовлено з’єднанням тканинних структур шлунка з ферментом пепсином і соляною кислотою.

Виразкова хвороба шлунка у собак часто називається пептичною. Гостре пошкодження слизової оболонки стінок шлунка характеризується утворенням великої кількості ерозій. Для хронічної форми пептичної виразки характерне вогнищеве ураження, з глибоким проникненням ураження в тканини. При цьому край пептичної виразки піднімається, утворюючи своєрідний кратер.

Причинами розвитку патологічного процесу можуть бути запалення стінок шлунка. Відсутність адекватного лікування призводить до розвитку серйозних ускладнень, аж до перфорації шлунка.

Базовими факторами, які ведуть до розвитку пептичної виразки у собак, є порушення в правилах годування. Найчастіше діагностуються виразкові ураження у тварин, які отримують їжу з людського столу (недоїдки), багаті гострими, маринованими стравами і сіллю.

Шкідлива для травного тракту собаки і занадто гаряча або холодна їжа, а також холодна вода.

Важливим фактором, що провокує розвиток патології, є відсутність режиму годування. Поява ерозій на стінках шлунка, що переходять у виразку, може проявлятися гострою стадією, яка швидко переходить у хронічну форму. Особливо яскраво це помітно у тварин, які часто відчувають стрес.

Домашні улюбленці психологічно сильно залежать від свого господаря, тому будь-яка розлука, покарання або ж переїзд стають стресом для тварини, завдаючи значної шкоди не тільки функціонуванню травного тракту, а й усім системам організму загалом. Причиною стресу собаки може стати зміна власника, підвищені активні фізичні навантаження, зміна місця проживання або ж лікувальні процедури.

Консервативне лікування з використанням медикаментозних засобів, також є провокуючим фактором для розвитку ерозій і виразок на слизовій оболонці шлунка. Особливо яскраво це відзначається за відсутності досвіду у ветеринара або ж при спробах власника призначати тварині ліки самостійно в домашніх умовах.

Ризик розвитку виразкової хвороби в улюбленця зростає під час призначення протизапальних засобів на основі стероїдів, а також під час використання таблетованої форми ліків, які дають разом із кормом.

Причинами виразки шлунка собаки також є:

• новоутворення злоякісного характеру — агресивні аденокарциноми та лімфосаркома;
• захворювання гепаторенальної системи;
• аутоінтоксикації організму, спровоковані уремією;
• синдрому тромбогеморагічного типу.

До групи ризику щодо розвитку виразкової хвороби належать собаки похилого віку, тварини з алергічними захворюваннями, а також улюбленці, яких утримують у неналежних умовах.

Симптоми виразки шлунка у собаки

Симптоми виразки шлунка у собаки залежать від форми патологічного процесу. Розрізняють хронічний тип перебігу і гостру форму. У результаті гострого запалення, симптоми ураження виникають відразу, відзначається яскрава клінічна картина. За відсутності ускладнень у період гострої стадії та перфорації стінок травного органу, відзначається самостійна інволюція патологічних вогнищ.

Хронічний тип захворювання характеризується тривалим періодом розвитку, без виражених ознак патології. Краї утворених ран (виразок) з плином часу огрубівають, довго не загоюються і утворюють специфічні опуклі ущільнені краї.

До основних ознак розвиненої виразки шлунка належать:

• Напади нудоти. Хворобливі відчуття в стінках шлунка, провокують блювотний рефлекс. Маси, що вивергаються зі шлунка, забарвлені в темний відтінок, часто спостерігаються прожилки крові. Виверження шлункового вмісту при виразці характеризується багаторазовістю нападів, а полегшення тварина відчуває на невеликий проміжок часу. У процес нудоти, що настає, собака помітно нервує, не може знайти собі місце, м’язи очеревини багаторазово скорочуються. Навіть після виверження шлункових мас, тварина продовжує судомно згинати тіло, стискати кінцівки. Часта блювота небезпечна ризиком розвитку зневоднення організму.
• Апатичність і млявість тварини. Навіть найактивніший і найжиттєрадісніший пес, який відчуває хворобливі відчуття в шлунку, особливо після прийому їжі, стає млявим і апатичним. У спокійному стані вихованець може стогнати і скиглити.
• Розлад випорожнень. Профузний пронос, часта супутня ознака розвитку виразкової хвороби. Калові маси при розладі випорожнень набувають темного відтінку, нагадуючи березовий дьоготь. Підвищений вміст гематину в калових масах, провокує їхню рідку консистенцію.
• Малокрів’я або анемія. Різке зниження концентрації залізовмісного білка в крові, призводить до втрати апетиту або ж повної відмови від прийому їжі. Собака мучиться від спраги, діагностується занепад сил на тлі задишки і гарячкових станів. Порції урини, що виділяється улюбленцем, збільшуються на тлі порушень у роботі гепаторенальної системи та підвищеної спраги.

Пептична виразка являє собою небезпечне захворювання, яке часто починається без вираженої клінічної картини. Хвора тварина тривалий період може поводитися зазвичай, але як тільки патологічний процес загострюється, самопочуття тварини погіршується.

Відсутність своєчасного лікування виразкової хвороби загрожує розвитком серйозних ускладнень, таких як перитоніт, кровотечі в шлунку і кишечнику.

У таких випадках терапевтичні заходи рідко дають позитивні результати, а на тварину чекає летальний результат.

Діагностика та лікування

Діагностичні заходи щодо виявлення пептичної виразкової хвороби включають цілий комплекс заходів і досліджень. У зв’язку з тим, що виразка шлунка провокує розвиток серйозних ускладнень, діагностика спрямована не тільки на виявлення безпосередньо самої виразки.

Проводяться дослідження з метою оцінки функціональності важливих систем організму, роботу серцево-судинної системи, клітинних структурних одиниць крові, підшлункової залози, ендокринної системи. До основних діагностичних досліджень належать:

• Загальний клінічний і біохімічний аналіз крові — важливі для встановлення анемії у зв’язку з регулярними геморагіями в шлунку (у деяких випадках за великих втрат крові хворій тварині необхідне переливання крові). Загальний аналіз крові дає змогу виявити запальний процес, визначити вміст тромбоцитів і роботу факторів згортання крові. Біохімія крові дає змогу оцінити роботу гепаторенальної системи, водно-електролітний баланс, рівень загального протеїну і глюкози в кров’яному руслі. Біохімічний аналіз крові дає можливість діагностувати порушення метаболічних процесів в організмі, що спровокували розвиток виразкової хвороби.
• Аналіз урини і калу — оцінюють роботу ниркових структур і ступінь зневоднення організму. Аналіз калових мас необхідний для виявлення прихованої крові (перевареної) у верхніх частинах травної системи, вказуючи на виразкове ураження шлунка.
• Рентгенографічне стандартне дослідження органів черевної порожнини та із застосуванням контрастної речовини. Рентген органів черевної порожнини дає змогу ідентифікувати пухлинні процеси в шлунку тварини або ж присутність стороннього предмета. Рентгенографія із застосуванням барію (контрастної речовини) дає інформацію не тільки про наявність виразки або пухлини в порожнині шлунка, а й дає змогу виявити можливе проривання (перфорацію) стінки органу.
• Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини дає змогу дати оцінку стану організму і діагностувати можливі пухлини в порожнині травного органу. Використовують ультразвук і для контролю за пухлинними процесами в печінкових структурах, лімфатичній системі.
• Ендоскопія — проводиться за допомогою спеціального пристосування, необхідна для візуалізації станів слизової оболонки, що вистилає шлунок. Зонд із прикріпленою відеокамерою акуратно вводять хворій тварині через рот. Попередньо тварині вводять седативні препарати, знижуючи ризики стресових станів від процедури. Гастроскопія необхідна для визначення кількості виразок, пухлинних процесів, а також для взяття біоматеріалу і подальшого мікроскопічного дослідження.
• Дослідження фактором згортання крові — проведення коагулограми необхідне за підозри на порушення в організмі, що провокують кровотечі. Порушення факторів згортання крові мають схожу клінічну картину з виразковою хворобою — поява блювоти з кров’ю і проносу, з прожилками крові.
• Аналіз на рівень вмісту жовчних кислот, гастрину і свинцю в крові. Специфічні дослідження, кожне з яких дає змогу максимально точно дати оцінку порушенням, що відбуваються в організмі тварини. Рівень вмісту жовчних кислот необхідний для оцінювання роботи печінкових структур. Свинець, виявлений у крові у пацієнта, може побічно впливати на розвиток виразкового ураження. Вимірювання рівня гастрину — необхідне дослідження в разі підозри на наявність пухлинних клітин, що продукують велику кількість гастрину. Своєю чергою, гастрин провокує підвищене вироблення соляної кислоти, що роз’їдає стінки травного органу.

У сучасних ветеринарних клініках, обладнаних усіма необхідними апаратами, може призначатися діагностична лапаротомія. Вид оперативного малоінвазивного втручання, метою якого є підтвердження діагнозу, взяття необхідних біологічних матеріалів для гістології або цитології. Проводиться маніпуляція вкрай рідко, тільки в тих випадках, коли вищеописані діагностичні методики не дали остаточного результату.

Медикаментозна терапія діагностованої виразки шлунка у собаки полягає в усуненні основного чинника, що спровокував запальний процес і утворення виразок. Тактика лікування включає також введення препаратів, що пригнічують вироблення соляної кислоти, і контролювання кровотеч.

Пригнічення секреції шлункового соку здійснюється шляхом ведення лікарських засобів — Ранітидин, Омепразол, Циметидин. Препарати додатково захищають виразкові стінки органа від згубного впливу соляної кислоти і дають змогу прискорити процес регенерації.

У разі зневоднення організму в запущених стадіях гострої стадії виразки шлунка проводять інфузійну терапію з метою відновлення сил організму. Введення електролітів дає змогу коригувати склад крові, а також усунути анемію.

З обережністю вводяться протиблювотні засоби. Необхідна частина лікування виразки — введення специфічних абсорбентів і антацидів, що дають змогу додатково захистити подразнені слизові оболонки органу, а також нейтралізувати токсичні компоненти. Призначаються препарати вісмуту.

Доведене лабораторно ураження стінок шлунка патогенною бактеріальною мікрофлорою, передбачає в ході комплексної терапії призначення антибіотиків.

Якщо причиною кровотечі та виразкової хвороби стало чужорідне тіло або ж злоякісна пухлина, призначається оперативне втручання. Ендоскопічна операція дає можливість поліпшити життя пацієнта, позбавивши більшості симптомів.

Окрема роль відведена дієтичному харчуванню, скоригованому під певну тварину з урахуванням її особливостей.

Правильно організоване при виразці шлунка харчування дає змогу прискорити процес загоєння, нормалізуючи роботу травної системи.

Рекомендується обирати м’які консервовані корми (якщо тварина отримує готові промислові корми), або ж пюрирувати приготовані відварені каші, овочі та нежирні сорти м’яса. Консистенція корму має бути м’якою, не травмуючи стінки ураженого органу.

Після проходження лікування, важливо регулярно відвідувати ветеринарного лікаря з профілактичною метою. Пов’язано це з частими рецидивами патологічного процесу. Спеціаліст проконсультує з приводу введення лікарських засобів, а також дасть рекомендації з приводу подальшої організації по догляду за вихованцем.

Не можна давати собаці їжу, призначену для людини, а також заохочувати вихованця, коли він підбирає їжу на вулиці. У період ремісії необхідно максимально обмежити тварину від стресових ситуацій, а також позбавити від підвищених фізичних навантажень.

Дотримуючись після одужання рекомендацій фахівця, власник тварини зможе продовжити життя і зберегти здоров’я свого улюбленця.

Профілактика виразки шлунка у собаки

Правильно організований догляд і раціонально підібране харчування мінімізують ризики розвитку захворювання в травній системі. Уникнути розвитку виразки шлунка у собаки можна, дотримуючись деяких рекомендацій щодо догляду за улюбленцем.

Насамперед необхідно унеможливити стресові стани у тварини, стежити за частотою, якістю та кількістю харчування. Хронічні захворювання — ентероколіти, панкреатити, вимагають постійного контролю за станом тварини. Такий вихованець повинен отримувати особливу дієту і дотримуватися її.

Не можна допускати розвитку ускладнень захворювань, що проявляються у вихованця. Помітивши тривожні симптоми — звертатися до ветеринарної клініки. Дотримуючись перерахованих вище правил, ризики розвитку виразкової хвороби у тварини зводяться до мінімуму.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.