Гемобартонельоз — паразитарна інфекція, спричинена патогенним мікроорганізмом гемобартенелою (мікоплазма). Захворювання в клінічній ветеринарній практиці має назву інфекційної анемії кішок. Патологія характеризується ураженням червоних кров’яних тілець, змінами та модифікацією хімічних і фізичних властивостей крові, що призводить до пошкоджень важливих систем організму.

Існувати у відкритому навколишньому середовищі, без носія, мікоплазми цього виду не можуть, гинучи під впливом тепла і світла.   

Як правило, гемобартонельоз протікає без вираженої симптоматики, а тварина є носієм інфекції протягом декількох років або ж усе життя. Близько 30 % домашніх тварин хворіють на інфекційну анемію з вираженими ознаками хвороби.

Активується патогенна бактерія в організмі при різкому зниженні захисних сил організму (на тлі вагітності, вакцинацій, оперативних втручань, вірусних захворювань). Нерідко причиною зниження імунних сил організму і розвитком гемобартонельозу є стресовий стан вихованця.

Сприйнятливі до патології маленькі кошенята і дорослі кішки, але частіше діагностується інфекційна анемія у вихованців у перші роки життя. Доведено, що схильні до захворювання більше самці.

Шляхи зараження

Гемобартонельоз у кішок розвивається і поширюється в організмі при значному порушенні в роботі імунної системи. Клітинний захист відіграє важливу роль у механізмі протистояння інфекційній анемії.

Після того, як збудник проникає в організм кішки, шкідливі мікроорганізми починають активно збільшувати свою колонію, вражаючи червоні кров’яні тільця і клітинні структури печінки, лімфатичних вузлів, кісткового мозку і селезінки.

Гемобартонели кріпляться до еритроцитів, поступово призводять до пошкодження оболонки, змінюючи хімічні та фізичні властивості на клітинному рівні. Властивості транспортування кисню еритроцитами порушуються, а самі червоні кров’яні тільця швидше гинуть (середня тривалість існування еритроцита — 120 днів).

Уражені гемобартнелами клітини навантажуються специфічними антитілами і швидше піддаються фагоцитозу.

Інфекційна анемія з переважанням уражених червоних кров’яних тілець завжди супроводжується порушеннями та змінами в організмі. Насамперед страждають селезінка та печінка, відзначається їхнє збільшення в об’ємах. Але недокрів’я починає розвиватися тільки в тих випадках, коли системи кровотворення перестають справлятися зі своїми функціями. Таким чином, симптоми гемобартенельозу у кішок розвиваються з початком надходження незрілих червоних кров’яних тілець у системний кровотік.

Причинами діатезних геморагій і дистрофії органів з паренхіматозних тканин стають нестача в них кисню. Гіпоксія тканин призводить до порушень трофіки в клітинах, порушуючи рівновагу кислотно-лужного балансу. Це супроводжується ацидозом, екскретуванням гемоглобіну в урину (сеча набуває червоного або темно-коричневого кольору).

Заразитися гемобартенельозом домашні кішки можуть кількома шляхами:

• укуси заражених тварин;
• укуси кровосисних комах;
• через фето-плацентарний бар’єр (від зараженої матері через плаценту до плодів);
• під час пологового процесу через родові шляхи та з молоком під час лактації;
• під час переливання крові від хворої тварини.

При порушеннях обмінних процесів в організмі на тлі прогресуючого гемобартенельозу, розвивається загальне отруєння, процеси запального характеру та крововиливи. Симптоми захворювання в уражених тварин характеризуються гарячковими станами, порушеннями роботи серця і травної системи.

Не дивлячись на високу заразність, гемобартонельоз кішок не заразний для людей і трапляється тільки у кішок.  Існує припущення, що вірус лейкемії кішок відіграє важливу роль у розвитку інфекційної анемії. В ураженому вірусом лейкозу організмі легше розвиваються мікоплазми, оскільки виникає імуносупресія.

Симптоми хвороби у котів

Характерні симптоми гемобартенельозу у кішок розвиваються не відразу після інфікування. Період від моменту проникнення найпростіших в організм до початку прояву ознак становить 1-2 тижні. У цей період уважний власник тварини відзначає у вихованця відмову від приймання їжі, різке зниження маси тіла, втому й апатичність. Кішка намагається менше рухатися, вважаючи за краще більше відпочивати.

Ветеринарна медицина виділяє 4 стадії захворювання:

• Період інкубації — інфекція проникла в організм кішки, але характерні симптоми відсутні. Ця стадія може тривати до 20 днів.
• Гостра стадія — характеризується симптомами ураження і без надання своєчасної допомоги з боку ветеринарного лікаря триває 2-3 місяці.
• Стадія одужання — організм поступово справляється з інфекцією, частково відновлюючи свої функції.
• Стадія носійства — характеризується зникненням ознак інфекційної анемії, але мікоплазми перебувають в організмі. Кішка є носієм захворювання, передаючи його іншим сприйнятливим тваринам.

Зафіксовано випадки важкого перебігу інфекції, за якого кішка різко худне, багато спить, діагностуються ознаки інтоксикації та зневоднення організму. Для тяжкого перебігу гемобартенельозу характерна наявність таких симптомів:

• порушення в акті дихання (тварина часто і важко дихає);
• явища тахікардії;
• зниження апетиту або відмова від їжі;
• запальні процеси на шкірі, що тривалий час не минають;
• забарвлення сечі в темний колір;
• підвищення температурних показників тіла на нетривалий термін;
• пожовтіння шкірних покривів і склер (свідчить про порушення роботи печінкових структур);
• анемія ясен;
• втрата еластичності шкірного покриву, сухість і лущення;
• виникнення хрипоти в голосі у кішки під час видання звуків;
• скуйовдженість шерсті, тьмяність і ділянки алопеції;
• зміна смаків (спотворення смакових сприйняття, внаслідок чого кішка може їсти сміття, бруд, пісок або крейду).

Діагностика захворювання

Діагностика захворювання можлива тільки при дослідженні мазків крові. Таких проб необхідно взяти щонайменше 10, узятих у різні проміжки у хворої тварини на різних етапах проявів. Загальний клінічний огляд і загальний аналіз крові рідко дають позитивні результати і правильну постановку діагнозу.  

Патологоанатомічні зміни характерні тільки для гострої стадії перебігу. Відзначають збільшене в розмірах серце, помітні невеликі згустки крові, клітини серця (кардіоміоцити) набряклі та мають яскраво виражені ознаки дистрофії. У просвітах судинних сплетінь знаходяться кров’яні згустки.

Легеневі структури мають тістоподібну консистенцію, червоного кольору, а на поверхні розрізу виділяється рідина пінистого характеру. Строма безпосередньо легені характеризується набряком і вираженим потовщенням з інфільтрованими лімфоцитами.

Ниркові структури збільшені в об’ємі, щільні, а в просвіті канальців діагностуються білкові маси з гіаліновими циліндрами. Епітеліальні клітини змінені дистрофічними процесами. Печінка та селезінка збільшені в об’ємі, мають в’ялу структуру.

Постановка прижиттєвого діагнозу на гемобартенельоз у кішок включає деякі додаткові методики, такі як реакція імунофлюоресценції, і полімеразної ланцюгової реакції.  Але основним аналізом вважається дослідження мазка крові, попередньо пофарбованого за Романовським-Гімза. При цьому можливо виявити мікоплазми, розташовані на поверхневих мембранах не тільки червоних кров’яних тілець, а й лейкоцитів, тромбоцитів і навіть у плазмі крові.

Загальний аналіз крові дає змогу виявити також і зниження кількості еритроцитів у співвідношенні з лейко та тромбоцитами.

Лікування гемобартенельозу у кішок

Схема вдалого лікування гемобартенельозу домашніх кішок залежить від кваліфікації лікаря і ступеня ураження внутрішніх органів тварини. На підставі отриманих даних фахівець розробляє лікування.

Терапія інфекційної анемії досить тривала і при нормальному перебігу становить до 3 тижнів. У складних важких випадках у разі серйозного ураження внутрішніх систем лікування може затягнутися. Основа терапії — знищення паразитів і усунення супутніх симптомів. 

Широко застосовують такі медикаментозні засоби: 

• протимікробні засоби (Тетрациклін, Доксицилін, Окситетрациклін);
• препарати заліза — для усунення симптомів анемії, підвищуючи кількість еритроцитів у крові;
• препарати, що стимулюють процес кровотворення (стимулятори гемопоезу) Коамід,
• вітамінні комплекси (вітамін В12, В6, вітамін Е і рибофлавін);
• антигістамінні засоби (у важких випадках перебігу інфекційної анемії);
• переливання крові — у разі тяжких випадків захворювання та очищення крові.

У період лікування від гемобартенельозу хороший терапевтичний ефект має препарат «Байтрил». Він має не тільки протимікробні властивості, а й сприяє підвищенню захисних сил організму. Загальне зміцнення імунних сил організму підвищує шанси на повне одужання тварини.

Профілактика

Запобігти захворюванню кішок на гемобартенельоз можна тільки в разі вжитих заходів профілактики. Необхідно максимальні сили зосередити на зміцненні сил організму. Важливо стежити за раціоном харчування, збалансованістю і насиченістю необхідними вітамінно-мінеральними комплексами.

Важливо стежити за вихованцем під час прогулянок на вулиці. Це дасть змогу знизити можливість контактування з хворими тваринами. Також варто звернути увагу на дотримання правил утримання, своєчасно проводити профілактичні обробки від бліх і кліщів.

Розбір теми 2025 року.