Організм собак, так само як і людини, населяє велика кількість мікроорганізмів, як корисних так і не дуже. Завдяки захисним силам організму і чітким механізмам процесів, що відбуваються в кишечнику, баланс корисних і патогенних мікроорганізмів підтримується на нормальному рівні.

При якісній зміні складу мікрофлори кишкового середовища або ж кількісній зміні, коли патогенні бактерії починають переважати над корисними, говорять про розвиток дисбактеріозу.

Дисбактеріоз у домашніх вихованців часто тривалий час протікає без вираженої симптоматики. Господар може не помічати розвитку патологічного процесу в травному тракті тварини, не звертаючи уваги на окремі симптоми. Тільки коли процес заходить надто далеко, коли без медикаментозного лікування не обійтися, власник звертається до лікаря по допомогу.

Основне завдання господаря собаки — своєчасно запідозрити патологічні зміни і звернутися до кваліфікованого ветеринара по допомогу. Це дасть змогу запобігти небезпечним наслідкам і можливим ускладненням на тлі дисбактеріозу.

Причини дисбактеріозу у собак

Коли народжується цуценя, його кишковий тракт практично стерильний. Відсутня навіть корисна мікрофлора. У перші години після народження самка починає годувати приплід. У неї виділяється первородне молоко або молозиво, що має унікальний набір корисних елементів, зокрема й необхідні бактерії.

У міру того, як цуценя підростає, воно починає пробувати на зуб предмети, які його оточують, відвідує вулицю і пробує іншу, нову для нього їжу. До вже наявних у кишечнику, отриманих з материнського молока корисних бактерій, приєднуються нові.

Як правило, остаточне створення індивідуальної мікрофлори кишечника відбувається у віці від 8 місяців до 1 року. Мікрофлора кишківника собаки життєво необхідна і має низку важливих функцій:

• має виражений ефект у загальному процесі становлення і зміцнення імунного захисту;
• приводить у норму процеси обмінного характеру, сприяючи абсорбції стінками кишківника корисних нутрієнтів, виводячи при цьому зайву кількість вологи;
• організовує захист організму собаки від дії патогенної бактеріальної мікрофлори, що проникає в кишечник;
• сприяє процесу синтезу вітамінних речовин;
• чинить виражений вплив на процес абсорбції та виведення токсичних речовин з організму.

У разі порушення процесів у роботі корисної мікрофлори, виникає дисбактеріоз. Кількість шкідливих бактерій зростає, їхня активність підвищується, а корисна мікрофлора стрімко гине, не маючи можливості повноцінно відновитися. Розвивається дисбіоз, що характеризується різким зниженням лакто- і біфідобактерій (постійних мешканців кишкового тракту). Їхнє місце займають грибкові мікроорганізми, кишкова паличка, стафілококи та інші умовно-патогенні бактерії.

Дисбактеріоз кишечника у собаки досить небезпечний патологічний процес, що впливає на правильну роботу всього організму. За відсутності своєчасного лікування, дисбактеріоз може спровокувати низку порушень.

Дисбіоз або порушення правильного балансу корисної мікрофлори і патогенної в кишечнику тварини, може виникати в результаті впливу певних факторів. Основними є:

• проблеми в організації годівлі та порушення режиму харчування (велика кількість вуглеводних речовин у раціоні собаки);
• стресові стани, емоційні навантаження на тлі переїзду, зміни власника або ж появи в будинку ще однієї тварини;
• несприятлива екологічна обстановка в регіоні проживання;
• відсутність дресирування, внаслідок чого тварина підбирає різні предмети на вулиці, а також часто ходить на смітники;
• приймання медикаментозних препаратів — часте і неконтрольоване приймання лікарських препаратів (найчастіше антибіотиків), призводить до серйозних порушень у роботі всього організму, зокрема впливаючи на кишкову мікрофлору;
• захворювання хронічного характеру в травній системі (гастрити, дуоденіти, коліти та ентероколіти);
• підвищена чутливість корисної мікрофлори кишківника навіть до незначних змін;
• Сильні гельмінтози (аскаридози, огірковий ціп’як) призводять до ураження стінок кишківника та загальних порушень у роботі організму.

Важливо зазначити, що дисбіоз у переважній більшості клінічних випадків діагностують у маленьких цуценят, які переходять з материнського молока на доросле харчування, і в собак, старших за 7 років, через вікові зміни організму.

Ознаки дисбактеріозу у пса

Порушення балансу мікрофлори кишечника рідко проявляється різко і з вираженими змінами. Як правило, розвиток дисбактеріозу тривалий час залишається непомітним для власника тварини. Дисбактеріоз характеризується стертою клінічною картиною, яку можна сплутати з проявом захворювань сечовидільної системи, хворобами нирок і печінки.

Базовою ознакою, що вказує на розвиток хронічного дисбактеріозу, є те, що стан улюбленця абсолютно не змінюється в кращий бік, навіть за умови корекції раціону харчування і зміни режиму дня. Основні симптоми дисбактеріозу у собаки, при виникненні яких, необхідно звернутися до ветеринарного лікаря:

• підвищене газоутворення (метеоризм) і розвиток здуття живота на цьому тлі;
• зниження апетиту або ж повна відмова від корму;
• апатичний стан у собаки, пригніченість і млявість;
• сильна сонливість;
• зміна стану шерстного покриву (тьмяність і скуйовдженість);
• розлад випорожнень (діарея з домішками крові, що перемежовується закрепами);
• зміна смакових пристрастей (при цьому різка, собака починає облизувати стіни, гризти шпалери).

Підозрюючи дисбіоз у свого вихованця, необхідно уважно за ним поспостерігати кілька днів поспіль. Вихованці, імунна система яких дала збій, переводяться на спеціальне дієтичне харчування, засноване на вживанні молочних продуктів (йогурти домашнього приготування, кисле молоко, сир і козяче молоко). Рекомендовано використання імуномодулювальних препаратів (Катозал, Гамавіт).

Через кілька діб після перших змін і призначення дієтичного харчування стан тварини має покращитися. За відсутності позитивної динаміки, необхідно звернутися до ветеринара. З більшою часткою ймовірності у собаки дисбактеріоз. Ветеринарний фахівець має провести діагностичні дослідження, розробити тактику лікування і дати чіткі рекомендації щодо догляду за хворою твариною.

Діагностика та способи лікування

Для діагностування дисбактеріозу у собаки застосовується низка специфічних досліджень. Крім загального аналізу крові, призначаються такі дослідження:

• біохімічний аналіз крові;
• лабораторне дослідження калових мас;
• дослідження з використанням ендоскопа.

Тактика лікування дисбактеріозу у собак розробляється з урахуванням індивідуальних особливостей і ступеня занедбаності патологічного процесу. На початкових етапах розвитку дисбактеріозу терапія має на увазі призначення спеціального коригувального харчування з додаванням харчових ферментативних речовин і добавок.

Хороший терапевтичний ефект мають кисломолочні продукти, що дають змогу відновити порушений баланс мікрофлори кишківника собаки. У разі стрімкого розвитку патологічного процесу, ветеринарний лікар призначає комплексне лікування, що включає в себе:

• Запобігання підвищеного обсіменіння кишкового тракту. Для цих цілей використовуються протимікробні засоби (антибіотики), бактеріофаги і кислоти (молочна і оцтова). У комплексі це дає змогу нормалізувати баланс мікрофлори.
• Позбавлення від токсичних речовин, що скупчилися в період розвитку дисбактеріозу. Детоксикація проводиться шляхом введення ентеросорбентів та інфузійних розчинів.
• Відновлення балансу мікрофлори кишечника. У разі діагностованого дисбактеріозу у собак для лікування застосовують пробіотики, пребіотики та еубіотики.
• Підвищення травної функції та відновлення порушеного метаболізму. Ветеринар призначає лікувальне харчування, що містить вітамінно-мінеральні комплекси.
• Поліпшення резистентності організму. Для підвищення властивостей організму тварини реагувати на подразники фізіологічного і хвороботворного характеру, використовують імуномодулювальні препарати та імунокоректори, що підвищують реактивність організму.

У лікуванні дисбактеріозу в домашніх улюбленців, основний акцент робиться на використання протимікробних засобів. Особливо актуально це при важких формах патології.

Хворій тварині рекомендовано вживання ферментативних речовин, що підсилюють травлення. Важливий також прийом специфічних бактеріальних препаратів, що містять необхідну флору. Повноцінна життєздатна флора — це лакто і біфідобактерії, а також дріжджі. Ці біологічно активні добавки з життєздатною флорою володіють унікальною якістю протистояти і пригнічувати хвороботворні мікроорганізми.

Пробіотики, препарати, що благотворно впливають на нормалізацію корисної мікрофлори в кишечнику, використовують такі:

• Латоферон;
• Фітобактерин;
• Біфітрилак.

Речовини, що використовуються під час лікування дисбактеріозу, які не мають мікробного походження, називаються пребіотиками. Вони є чудовим живильним середовищем для подальшого формування та розвитку нормальної мікрофлори в кишечнику. Дедалі частіше використовують під час лікування дисбактеріозу синбіотики — лікарські препарати комплексного типу, які містять у своєму складі пребіотики та пробіотики.

У процесі терапії тварині показано вживання великої кількості рідини. Необхідно захистити свого улюбленця від можливих стресових та емоційних станів. На період лікування бажано відмовитися від поїздок у транспорті. Курс терапії при діагностованому дисбактеріозі тривалий — від 1 до 2 місяців. Важливо розуміти, що несвоєчасно надана допомога тварині загрожує розвитком ускладнень. Крім пригнічення захисних сил організму, дисбіоз призводить до порушень у роботі всіх систем організму.

Різко збільшується навантаження на органи, провокуючи запальні процеси. Нерідко дисбактеріоз провокує розвиток гастритів, запалень підшлункової залози та алергічних реакцій зі шкірними проявами. Небезпечними є різке зниження імунітету та дегідратація. У деяких випадках затяжний не лікований дисбактеріоз призводить до смертельного результату.

Дієтичне харчування — важлива складова частина терапії. У перші 24 години рекомендується витримати вихованця на голодній дієті. Далі дається легка їжа. Найкращим рішенням буде дача курячого бульйону. Через кілька діб до раціону можна додати курячі яйця в сирому вигляді, а через 4-5 днів після початку терапії, собаці можна давати кисломолочні продукти. Але спочатку необхідно виявити, чи немає у пацієнта ветеринарної клініки алергічної реакції на молочний білок.

Залежно від стану тварини та умов утримання дієта коригується. Базовим завданням дієти є нормалізація роботи кишкового тракту зі зниженням процесів гнильного характеру. У процесі складання лікувального харчування враховуються збалансованість і енергетична цінність. На момент лікування дисбактеріозу не бажано давати собаці сухі корми і жирні продукти.

Уникнути дисбактеріозу можна дотримуючись нескладних заходів профілактики.

Необхідно захищати вихованця від стресів, тривалих і неконтрольованих прийомів антибіотиків. Важливо своєчасно лікувати будь-які запальні процеси, що розвиваються в травному тракті.

Помітивши, що вихованець млявий і апатичний, відмовляється від їжі, спостерігається порушення акту дефекації, необхідно звернутися по допомогу до ветеринарної лікарні.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.