Захворювання інфекційного типу, діагностовані у собак, являють собою досить різноманітний спектр. Переважна більшість з них є підступними захворюваннями, спровокованими патогенною мікрофлорою, які не завжди можна визначити за характерною симптоматикою.

Для діагностування таких захворювань, як бартонельоз, необхідне проведення лабораторних аналізів в умовах добре обладнаної ветеринарної лікарні. Бартонели являють собою велику групу зоонозних інфекційних агентів, які зростають з кожним роком, збільшуючи свою чисельність.

Деякі бактерії роду Bartonella мають специфічні можливості вражати як домашніх тварин, так і людину. Причиною вірусного лімфаденіту доброякісного типу і траншейної лихоманки стають саме бартонели.

Шляхи зараження бартонелою

Збудником інфекції є бактеріальний мікроорганізм, що не забарвлюється за Грамом. Деякі види бартонели забарвлюються в червоний колір, оскільки є грамнегативними.

Патоген характеризується ураженням червоних кров’яних тілець — еритроцитів крові. Уражені бартонелою еритроцити піддаються аглютинації або ж іншими словами склеюються між собою.

Крім цього, мікроорганізми, що проникають в організм, рідко проявляють себе спочатку, намагаючись максимально злитися з клітинами організму.

Основним резервуаром або ж переносником бартонельозу є домашні та дикі кішки. У собак захворювання діагностується значно рідше. Переносниками можуть бути псові (вовки і лисиці).

Передача інфекції відбувається за допомогою паразитів (вошей, кліщів або ж бліх). Під час укусу блоха або кліщ впорскують специфічний секрет, для запобігання швидкому згортанню крові.

Крім алергенів, яких у слині бліх міститься близько 14 видів, у кров тварини проникають різні мікроорганізми, серед яких і бартонели. Прямого інфікування від ураженої собаки до здорової тварини не описано. Хоча хвороба котячих подряпин, спровокована бартонельозом, передається через інфіковану рану від хворої кішки до людини.

Бартонели, що проникають у сприйнятливий організм, провокують аглютинацію, вражаючи червоні кров’яні тільця і клітини ендотеліального типу. Ураження найчастіше діагностується в ділянці слизових оболонок ротової порожнини та травного тракту.

Нерідко ураження виникає в респіраторному тракті, тканинах зорового органу, шкірних покривах, гепаторенальній системі, лімфовузлах і селезінці. Бартонельоз провокує процеси запального характеру абсолютно в будь-яких тканинах організму.

Найбільш сприйнятливими до захворювання є собаки з вираженим дефіцитом у роботі імунної системи, не раціональним харчуванням. Також схильні до ризику розвитку бартонельозу собаки, що утримуються в розплідниках скупчено.

Сприятливим фактором є терапевтичні заходи, спрямовані на придушення імунної системи або ж порушення фізіологічних бар’єрів організму.

Собаки з вродженими захворюваннями серцево-судинної системи частіше схильні до інфікування різними патогенами, зокрема й бартонельозом.

Виражена симптоматика бартонельозу у собак розвивається досить рідко і залежить від перебігу захворювання.

Перебіг і симптоми

У ветеринарній клінічній практиці діагностуються симптоми бартонельозу у собак неспецифічного типу. Виникають запальні процеси в ротовій порожнині — запалення ясен і слизової оболонки, розвиваються виразки.

Нерідко виникають інфекційні процеси верхньої частини респіраторного тракту, охоплюючи й порожнини черепа (гайморові пазухи). Можливий розвиток лімфаденопатії генералізованого типу, гарячкових станів на постійній основі.

Розвиваються запалення кон’юнктивальної оболонки, шкірних покривів, диспепсичні розлади. У собак із циркулюючими в крові бартонелами можливе серйозне ураження травної системи, що виражається в розвитку хронічного проносу і вивержень шлункового вмісту.

При серологічному дослідженні (посіві крові) причиною ендокардитів у собак частіше стає саме бартонельоз. Ендокардит спровокований патогенами, локалізується в області аортального, рідше мітрального клапана серця. ДНК-вмісні бактерії бартонел вражають тварин з піогранулематозними запальними процесами хронічного типу.

При запаленні ендокарда у собак, спровокованого патогенами бартонелами, діагностуються такі ознаки як:

• підвищена млявість і апатія;
• різка відмова від корму, зниження маси тіла, аж до розвитку анорексії;
• кульгавість або неможливість нормально вставати на тлі закупорки судин тромбами;
• множинні запалення в суглобах (поліартрити);
• гарячкові стани (діагностуються вкрай рідко);
• випіт специфічної рідини в капсулу суглоба.

При порушенні роботи серця страждає респіраторний тракт. Виникає недостатність дихальної системи, спостерігається кашель і сильні шуми в легеневих структурах під час аускультації.

Крім того, у хворих на бартонельоз тварин, спостерігається зниження артеріального тиску і порушення ритму серця.

Діагностика, лікування та профілактика бартонельозу у собак

Діагностувати розвиток бартонельозу у собаки можливо виключно в умовах ветеринарної лабораторії. Проводиться комплекс заходів, що включає в себе лабораторні та інструментальні дослідження.

Необхідним є серологічне дослідження, що дає змогу виявити патогенні мікроорганізми в крові у пацієнта. Біохімічні показники крові не дають чіткої картини, відзначається тромбоцитопенія, нейтрофілія або ж помірна анемія.

Проводиться рентгенологічне дослідження. На знімку відзначається недостатність серцевого м’яза, а також переповненість вен кров’ю і набряки в легеневих структурах.

Ехокардіограма серця дає змогу встановити потовщення стулок мітрального й аортального клапанів. У деяких випадках діагностуються недостатність аортального клапана і зміна структури лівого шлуночка.

Посів і серологічна діагностика, що проводяться, дають змогу виявити збудника інфекції та структурних змін в організмі собаки. Деякі види бартонел не забарвлюються за Грамом, що ускладнює постановку діагнозу. Крім того, посів не дасть абсолютно точного результату через бактеріємію, пов’язану з регулярною появою секундарної (вторинної) інфекції на тлі основного бартонельозу.

Проведений аналіз полімеразної ланцюгової реакції також не особливо інформативний, оскільки може дати помилкові результати. Для визначення в організмі тварини антитіл до бартонельозу застосовуються імуноферментний аналіз і специфічний тест.

Прогноз захворювання ставиться на підставі стану тварини, характерних проявів патології та тяжкості інфекційного процесу, що проходить. Собаки з ослабленим імунним захистом, особливо цуценята і тварини у віці старше 7 років, хворіють з більш вираженими клінічними ознаками бартонельозу.

Собакам з хорошою імунною системою призначається курс антибіотикотерапії. Тривалість лікування залежить від індивідуальних особливостей і варіюється від 1-1.5 місяців. У деяких клінічних випадках потрібна більш тривала терапія.

Застосовують такі медикаментозні препарати, як Левоміцетин, Тетрациклін, Стрептоміцин. У зв’язку з тим, що діяльність бартонел в організмі провокує розвиток інтоксикацій організму, призначаються гепатопротектори, а також курси вітамінів.

З метою профілактики зараження бартонельозом, необхідно проводити своєчасну протипаразитарну обробку від бліх, кліщів і волосоїдів. Проводити обробку необхідно не тільки в сезонну пікову активність паразитів, а на постійній основі.

Рекомендується підбирати якісні препарати, що не викликають алергічних реакцій в організмі тварини.

Після кожної прогулянки, необхідно уважно обстежити вихованця на предмет наявності іксодових кліщів.

Важливо стежити за раціоном собаки, включно з вітамінними та мінеральними комплексами. Важливою частиною профілактики є регулярний контроль і огляди у фахівця.

Помітивши ознаки нездоров’я у свого улюбленця — млявість, апатію, тривалу відмову від вживання їжі, підвищену спрагу, порушення в процесі дихання, необхідно негайно звернутися до ветеринарної клініки за детальною консультацією.

Рекомендується відвідувати кілька клінік, у разі спірного діагнозу.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.