Процеси запального характеру, що виникають у сечовому міхурі, є лідируючими серед усіх видів захворювань сечовидільної системи. Цистит у собак може виникнути абсолютно в будь-якому віці, в більшості випадків недуга виявляється у жіночої статі, а також у старих тварин.

Існує низка чинників, що сприяють розвитку захворювання, серед яких провідне місце посідають переохолодження і недостатньо міцний імунітет вихованця.

Лікування циститу має бути комплексним і спрямованим на усунення причин, що викликали початок патологічного процесу, а також усунення бактеріальної мікрофлори, яка посилює перебіг захворювання. Важливим аспектом у лікуванні циститу є зміцнення загальних захисних сил організму.

Причини циститу у собак

Цистит є досить небезпечною недугою, особливо для собак. Це пов’язано з тим, що запальний процес надзвичайно швидко поширюється по органах малого таза, зачіпаючи не тільки сечовий міхур, а й уретральний канал, а також ниркові структури. Не помітивши своєчасно перші характерні ознаки настання циститу у свого собаки, виникає низка ускладнень. У частоті випадків запалення сечового міхура розвивається внаслідок впливу патогенної чужорідної мікрофлори, що проникає в міхур уретральним каналом (висхідним) шляхом або ж через лімфатичну систему і з потоком крові.

У нормі, бактеріальні мікроорганізми присутні в сечовипускальному каналі постійно. Але за сприятливої ситуації (терпіння походу в туалет, переохолодження, стресові ситуації), мікроорганізми починають розвиватися з подвоєною силою, проникаючи вище до сечового міхура. Основними причинами розвитку циститу у собак є:

• Інфекційна природа. Чужорідна мікрофлора з потоком крові або ж лімфатичними судинами проникає в сечостатеву систему, викликаючи відповідну запальну реакцію. Найчастіше цистит виникає внаслідок розмноження кишкової палички, протеїв, стафілококів, стрептококів.
• Захворювання сечовидільної системи. Різні недуги можуть стати причиною розвитку циститу. Запалення сечового міхура виникає як ускладнення в разі нефритів, пієлонефритів, конкрементів і гломерулонефритів.
• Патології статевої системи. Діагностують цистит у самок, що виникає на тлі запалень піхви і слизової оболонки матки. У псів цистит цієї форми виникає рідко через відмінності в анатомічній структурі.
• Холод. Часта причина розвитку циститу у собак — різкі та тривалі переохолодження. Неправильне утримання (сирі та мокрі приміщення), тривалі прогулянки в неправильну породу, купання в холодних водоймах.
• Глистові інвазії. Рідко, але причиною розвитку циститу може стати наявність нематод у сечовидільній системі.
• Наслідки хірургічних операцій або ж катетеризації. Неправильне проведення хірургічних маніпуляцій, а також недотримання правил антисептики й асептики стає причиною запальних процесів в організмі.
• Травмування очеревини та ділянки розташування геніталій. Різноманітні удари, травми та забої, які супроводжуються пошкодженнями стінок сечового міхура, призводять до запалень.
• Інтоксикації організму отруйними хімікатами та медикаментозними засобами.
• Злоякісні новоутворення в органах.
• Порушення обміну речовин. Зміна метаболізму стає прямою причиною розвитку ускладнень у всіх системах організму і сечовидільна не виняток. Собака при порушених процесах всмоктування починає сильно додавати у вазі, розвивається цукровий діабет. Утворення конкрементів у сечовому міхурі призводить до закупорки і початку запального процесу.

У клінічній практиці ветеринарних лікарів серед інших чинників, що провокують розвиток циститу, окреме місце посідають реакції алергічного типу, а також неправильне харчування і пиття. Також, собаки низьких порід — такси, пекінеси, спанієлі схильні до розвитку патології більше, ніж високі пси.

Симптоми циститу у собак

Якщо вихований і привчений до туалету собака починає постійно справляти нужду в недозволеному місці, то велика ймовірність, що вихованець хворий. Перш ніж карати собаку, необхідно простежити за характером походів у туалет. Так ознаки і симптоми циститу у собаки гострої форми проявляються у вигляді сильних больових відчуттів у вихованця, рухи досить обережні. Пси приймають не характерну позу, справляючи малу потребу. Вони починають присідати, як самки, розсовуючи кінцівки. Урина, що виділяється, стає каламутною і неприємно махнути. Крім цього, у виділеній порції сечі можуть спостерігатися згустки крові. Підвищується температура тіла, втрачається апетит, підвищується відчуття спраги. Основною симптоматикою циститу в собак є:

• не можливість терпіти перед походом до туалету;
• зміна пози під час спорожнення міхура;
• скиглення і гарчання в процесі сечовипускання;
• скутість рухів, зниження активності;
• почастішання позивів до сечовиділення;
• сильні болі, що супроводжуються виверженням шлункового вмісту;
• відмова від прийому їжі;
• виражені ознаки розвитку гіпертермії — підвищення спраги, сухий ніс, підвищення базальної температури, що вимірюється в прямій кишці на 1.0 градус.

Форма хронічного циститу не має яскраво виражених клінічних проявів. Вихованець рідко не може дотерпіти до прогулянки, а підвищення температурних показників тіла не відбувається. Господар собаки може відзначити малу кількість урини, що виділяється під час акту сечовипускання.

Небезпека несвоєчасно розпочатого лікування циститу полягає в можливому розвитку ускладнення — пієолонефриту. Запалення нирок (пієлонефрит) характеризується больовими відчуттями в ділянці нирок і підняттям температурних показників тіла. У собак небезпека полягає в підняттях показників артеріального тиску, зношується серцевий м’яз. Крім цього, розвиток циститу і перехід у хронічну форму небезпечний ймовірністю розвитку енурезу — нетримання сечі. В особливих запущених випадках, у тварини діагностують недостатність ниркових структур.

Діагностика циститу

Виникнення характерних ознак циститу в улюбленця має стати причиною якнайшвидшого звернення до ветеринарної лікарні до кваліфікованого лікаря. Спеціаліст повинен зібрати подібний анамнез, а також після спеціального спорожнення сечового міхура за допомогою катетеризації, провести обстеження органів сечовивідної системи на наявність новоутворень і конкрементів. Основними методами діагностики циститу є:

• Загальний аналіз крові.
• Біохімічне дослідження крові та сечі — дає змогу виявити постренальну протеїнурію, підвищення кількості лейкоцитів і високі показники еритроцитів. У сечі за розвитку запальних процесів зростає кількість клітин перехідного епітелію та мікроорганізмів.
• Бактеріальний посів сечі на наявність патогенних мікроорганізмів — дає можливість визначити тип збудника для підбору спеціальних чутливих медикаментозних засобів.
• Мазок з уретрального каналу — дослідження, що дає змогу виявити можливі статеві інфекції (хламідії, герпес).
• Ультразвукова діагностика — дає змогу виявити порушення в стані слизових оболонок ураженого органу, виявити наявність новоутворень і конкрементів, а також можливих сольових відкладень.
• Рентгенологічне дослідження — проводитися в ділянці органів таза, даючи змогу виявити наявність дивертикулів сечового міхура або ж поліпози.

Лікування собак від циститу

Лікування циститу у собак в домашніх умовах, цілком здійсненне завдання. Але рекомендується довіряти здоров’я свого улюбленця професіоналам, які допоможуть визначити схему лікування, розробити індивідуальний підхід залежно від віку, ваги та індивідуальних особливостей улюбленця.

Крім цього, не маючи під рукою спеціальних інструментів і апаратів для постановки точного діагнозу, самолікування може стати причиною серйозних наслідків і ускладнень. Терапія циститу у собак має бути комплексною і складатися з основних пунктів:

• Антибіотикотерапія — цистит зазвичай має бактеріальну природу походження, тому призначення протимікробних засобів — найвірніший і найвідповідніший спосіб лікування. Широко застосовуються антибіотики нового покоління — Цефтриаксон, Байтрил. При циститі собаці часто призначають Фурадонін. Курс лікування становить від 5 до 14 днів залежно від ступеня ураження і занедбаності патологічного процесу. Лікування антибіотиками може мати низку негативних наслідків – порушення балансу мікрофлори в кишковому тракті, призводячи до розвитку дисбактеріозів.
• Застосування медикаментів, що купірують больові відчуття у вихованця. Для того щоб тварина нормально ходила в туалет, необхідно приймати спеціальні лікарські засоби, що знімають спазми — Но-шпа, Цистон.
• Метод промивання сечового міхура. Цей вид лікування суворо забороняється проводити в домашніх умовах. Промивати сечовий міхур за допомогою катетера може виключно лікар ветеринарної медицини. Процедура дозволяє звільнити запалений орган від гнійного ексудату, накопичень неорганічного характеру і слизу.

В умовах домашнього лікування можна застосовувати цілющі настої та відвари, але тільки в комплексі з медикаментозними засобами, для того щоб досягти максимально позитивного результату. Великі тварини отримують дозування, розраховане на дорослих людей. Відвари лікарських рослин мають виражену сечогінну дію, очищаючи запалений орган від інфекційних агентів. Особливо лікування травами актуальне в разі хронічного циститу.

Профілактика циститу у собак

Відомо, що найкраще запобігти розвитку захворювання, ніж потім його лікувати. Існує низка правил, які необхідно виконувати для запобігання захворюванню. Основними є:

• Дотримання питного режиму — у собаки має бути доступ до чистої питної води. Давати воду рекомендується фільтровану.
• Вигул собаки — бажано здійснювати прогулянки з вихованцем кілька разів на день. Якщо можливість частіше гуляти з собакою відсутня, рекомендується поставити в будинку спеціальний лоток і навчити собаку ходити туди в туалет.
• Важливо стежити, щоб собака не застуджувався і не переохолоджувався.
• Важлива складова частина профілактики — чистота ясен і зубів. Запалені ясна або ж гнилі зуби можуть стати осередком поширення недуги по всьому організму.
• Не рекомендується спаровувати псів з незнайомими і неперевіреними самками без медичного висновку.
• Довгошерстих собак рекомендується стригти, а особливо вистригати ділянку навколо анального отвору, запобігаючи налипанню фекалій і розвитку патогенної мікрофлори.

Для того щоб проводити контроль за здоров’ям собаки, настійно рекомендується проходити дослідження у кваліфікованого ветеринарного фахівця один раз на рік. Обов’язковим є загальний аналіз сечі та крові. Це дасть змогу своєчасно виявити можливі порушення в організмі вихованця, а також максимально швидко на ранніх стадіях усунути патологічні зміни.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.