Фотофобія або світлобоязнь — патологічний процес, зумовлений підвищеною чутливістю до яскравого освітлення, штучного або природного. У собак світлобоязнь є ознакою захворювання.

Разом із фотофобією у собак відзначається низка інших ознак, що вказують на вид патології. При постановці діагнозу, необхідно враховувати всі можливі поєднання світлобоязні з ознаками у вихованця.

Світлобоязнь провокує дискомфортні відчуття і біль в очі у тварини. Тривалість фотофобії безпосередньо впливає на подальшу чутливість до сприйняття світлового пучка і може стати причиною серйозних пошкоджень зору.

Основне завдання власника — своєчасно помітити небажання чотириногого друга дивитися на яскраві джерела світла і за можливості ховатися в затемнені місця. У разі розвитку фотофобії необхідно проконсультуватися з ветеринарним лікарем і пройти необхідні дослідження, що дають змогу встановити причину боязні світла.

Причини світлобоязні у собак

Розрізняють безліч чинників, що сприяють розвитку боязні яскравого світла. Більшість із причин, що провокують фотофобію, не мають безпосереднього стосунку до органів зору.

Основними причинами боязні яскравого світла в домашніх тварин є:

• порушення цілісності рогівкового шару;
• пошкодження структур сітківки ока;
• розвиток катаракти;
• виразки на рогівці;
• пошкодження нервового пучка, що проводить імпульс від ока до головного мозку (зіниці втрачають природну здатність фокусувати і змінювати пучок світла, що потрапляє);
• аномалії вродженого типу, що виникають в органах зору і часом пов’язані з породною приналежністю;
• запалення кон’юнктивальної оболонки на одному або обох очах;
• увеїти й абсцеси в оці;
• пухлинні процеси, що провокують компресію очних нервів;
• системні інтоксикації організму під час вживання деяких лікарських препаратів, при поїданні отруйних речовин або хімічних засобів;
• запалення речовини головного мозку;
• інфекційні ураження респіраторного тракту;
• травми механічного характеру в ділянці очей;
• порушення в нервовій системі;
• бактеріальні інфекції.

Найпоширенішими і найчастіше діагностованими причинами світлобоязні у собак є:

• Чума м’ясоїдних — інфекційне захворювання, збудником якого є віруси, що містять РНК. Захворіла чумкою від інших хворих тварин не вакцинована собака, різко стає млявою і апатичною. Діагностується підвищення температури тіла, виділення з носа та очей. Спочатку РНК-вмісний вірус чуми м’ясоїдних вражає лімфоїдну тканину, звідки потрапляє до системного кровотоку і розноситься по всьому організму. У хворого собаки відзначається лихоманка і запалення слизової очей. Порушується робота дихальної та травної систем. Собака втрачає апетит, спостерігається нудота і виверження шлункового вмісту. Значно погіршується якість шерстного покриву. Вихованець намагається уникати прямих яскравих світлових променів, ховаючись у темних місцях (забирається під стілець, шафу або ховається у ванній). Видимі слизові оболонки ротової порожнини та очей стають виражено гіперемованими.
• Сказ — найнебезпечніше захворювання, яким може заразитися домашній улюбленець. Лікування від сказу не існує, крім того, людина з легкістю може заразитися інфекцією під час укусів або потрапляння слини хворої тварини на пошкоджені шкірні покриви. Характерними особливостями розвитку сказу є порушення нервової системи. Потрапляючи в сприйнятливий організм, вірус сказу проникає в нервові закінчення і мігрує по стовбурах у головний і спинний мозок. Від основного вогнища патологічного процесу, вірус відходить у периферію, вражаючи всю нервову систему організму. Період інкубації становить від кількох днів до кількох місяців. Описано випадки інкубаційного періоду сказу, що тривають понад рік.
• Заворот повік — захворювання, спровоковане заворотом всередину верхньої або нижньої повіки в бік очного яблука. Діагностую як односторонню форму патологічного процесу, так і двосторонню. Одностороння форма завороту повік діагностується внаслідок генетичних спадкових чинників і виникає в молодому віці. Вроджена форма завороту спостерігається у порід собак, що мають занадто велику кількість складок на морді. Причиною запалення і розвитку фотофобії на тлі завороту повік, є механічні пошкодження війковим краєм рогівкового шару. Симптомами завороту повік є велика кількість слізного секрету, що виділяється з очей, часте моргання, боязнь світла. Можлива поява нервових посмикувань повіки. Поставивши точний діагноз, лікар призначає схему лікування. Консервативні методики застосовувати недоцільно, тому проводиться оперативне втручання.
• Запалення рогівкового шару — кератит. Патологія, що має кілька типів залежно від характеру перебігу процесу. Розрізняють поверхневий гнійний кератит, судинний тип запалення рогівкового шару, глибокий кератит з утворенням гнійного ексудату. Спровокувати розвиток кератиту можуть захворювання інфекційного характеру (вірусний гепатит, чумка, ентеровірусна інфекція), травми отримані твариною внаслідок бійок із родичами або кішками. Нерідко причиною запалення рогівкового шару стають опіки слизової оболонки термічні або хімічні. Спровокувати розвиток проблем із рогівкою і появу фотофобії можуть захворювання ендокринного характеру, гельмінтози (дирофіляріоз), різке ослаблення захисних сил організму. Запалення рогівки виникають за реакції алергічного типу та генетичних аномалій у період внутрішньоутробного розвитку. Характерними особливостями кератиту є виражена каламутність рогівки, фотофобія, виділення слізного секрету у великому обсязі. Спостерігається також набряклість, гіперемія склери та кон’юнктивальної оболонки. Тварина відчуває дискомфорт і біль, що призводить до частого моргання і механічного додаткового пошкодження. Вихованець нервує, намагається лапою почухати уражений зоровий орган. Несвоєчасно надана ветеринарна допомога призводить до розвитку серйозних ускладнень, аж до запалення судин в оці та їх вростання в рогівку.

При розвитку світлобоязні, тварина дивно поводиться, відмовляється від улюблених ігор і ласощів. Відчуваючи виражений дискомфорт і біль при зверненні морди до світла, вихованець може мружитися і хмуритися, таким чином намагаючись мінімізувати потрапляння яскравого світла в очі.

Основне завдання власника тварини, своєчасно помітити зміни в поведінці чотириногого друга і звернутися по кваліфіковану допомогу.

Займатися самолікуванням не рекомендується. Не знаючи точної причини патології, власник може нашкодити тварині, ускладнивши перебіг захворювання.

Діагностика та лікування у ветеринарній клініці

Помітивши, що собака боїться яскравого освітлення, власник має звернутися до ветеринарного фахівця. Часто причинами розвитку фотофобії стають не захворювання очей, а вірусні інфекції. Світлобоязнь розвивається як другорядна ознака на тлі основної патології.

Діагностика включає в себе ретельний клінічний огляд ураженої ділянки і призначення необхідних лабораторних досліджень. Необхідно здати крові на загальний клінічний аналіз крові, що дасть змогу судити про ступінь і тяжкість запального процесу. При підозрі на наявність вірусів в організмі, кров здають для проведення подальшого серологічного дослідження з метою визначення типу збудника.

Під час клінічного огляду лікарі ветеринари-офтальмологи використовують спеціальні інструменти — щілинну лампу, офтальмоскоп. Це дає змогу уважно оглянути місце патологічного процесу, відмічаючи будь-які дегенеративні процеси в райдужці, кон’юнктивальній оболонці, склерах ока та повіках.

Проводиться також низка специфічних досліджень, що дають змогу звузити коло передбачуваних захворювань. Порушення з боку нервової системи і різні неврологічні розлади у тварин діагностують за допомогою специфічного тесту хитної лампи.

Проводиться дослідження тиску всередині ока, що дає змогу визначити розвиток глаукоми. Підозрюючи системну інтоксикацію організму, що спровокувала світлобоязнь у собаки, призначається біохімічний аналіз крові.

Виділення з очей при світлобоязні беруть для посіву на поживних середовищах. Це дає змогу виявити можливого збудника інфекції та підібрати найбільш чутливий протимікробний препарат.

Залежно від виявленої основної причини розвитку світлобоязні, фахівець призначає схему терапії. Лікування може бути консервативним або ж хірургічним. У разі захворювань безпосередньо самого ока, як правило, проводяться офтальмологічні маніпуляції. Вірусні інфекції, що спровокували появу такого симптому як світлобоязнь, лікують специфічними сироватками. Хворій тварині показано приймання імуномодулювальних препаратів і вітамінних комплексів.

З метою профілактики розвитку світлобоязні або фотофобії, необхідно уважно стежити за станом очей тварини. Уважний власник одразу помітить порушення і звернеться по допомогу. Необхідно регулярно проводити огляд очей собаки на предмет виразок або ж механічних пошкоджень, здатних перейти в серйозні ускладнення.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.