Стафілококоз — це захворювання бактеріальної природи, що проявляється дерматитами, кон’юнктивітами, отитами, абсцесами, а в птахів і запаленнями суглобів.

Захворювання поширене повсюдно. До стафілококозу схильні багато видів тварин, деякі птахи (качки, гуси), хворіє і людина. Особливо важко хвороба протікає у молодняка.

Етіологія

Збудник, мікроорганізм сімейства Staphylocossa ceae . При цьому бактерія дуже специфічна. У собак і м’ясоїдних викликають захворювання здебільшого St. aureus, St. epidermaticus, St. intermedium, а в птахів, окрім золотистого стафілокока, ще й Staphylococcus pyogenes aureus, і лимонно-жовтий S. citreus.

Грампозитивний, нерухомий мікроорганізм округлої форми. Під час мікроскопії схожий на виноградне гроно, внаслідок поділу в декількох площинах. Високовірулентні штами утворюють капсули.

На щільних поживних середовищах дають округлі колонії, на рідких — стійке помутніння.

Стафілокок широко поширений у природі, ґрунті, повітрі. Для організму тварини є умовно патогенною мікрофлорою, деякі види патогенні, але за високого імунітету не проявляють активності.

Щойно резистентність організму падає, у разі порушення синтезу IgA і функції фагоцитів, мікроорганізм починає швидко розмножуватися і підвищує свою вірулентність. Розносячись по всьому організму, викликає гнійні запалення з інтоксикацією та септицемією.

Причиною прояву активності бактерій є також гормональні порушення щитоподібної залози, недостатність у раціоні вітамінів А, В, Е і деяких мінеральних речовин. Систематичні пошкодження шкірних покривів, а також реакції, що відбуваються в епідермісі, пов’язані з алергіями, сприяють виникненню патології.

Встановлено, що мікроорганізм синтезує понад 30 продуктів життєдіяльності, які володіють високими токсичними властивостями та лизують мембрану клітини.

Симптоми

У собак патологія проявляється великою піодермією, отитами, запальними процесами піхви у самок і препуція у самців. На шкірі з’являються неглибокі ерозії, легка грануляція, періодичний свербіж з мокрими ексудативними вогнищами. Сприяє процесу складчастість шкіри, а також вологість і висока температура навколишнього середовища. Найчастіше розвивається піодермія в ділянці паху, шиї, хвоста, підгруддя. Процес може протікати і локально в міжпальцевій ділянці, анальній, на спинці носа.

Запалення в статевих органах супроводжуються гнійними виділеннями. При хронічних процесах спостерігається крім вагініту, ендометрит і піометра. У псів патологія супроводжується гнійними виділеннями з препуція.

У молодняка собак, стафілококоз протікає з ознаками кормових отруєнь. Діарея проявляється раптово, організм швидко зневоднюється і цуценята гинуть.

В інших м’ясоїдних піодермія виражається дрібними абсцесами на шиї, кінцівках, промежині. Особливо важко хворіє молодняк. Дорослі проявляють інфекцію уроцеститами, маститами, стоматитами. Спостерігається відмова від корму, схуднення.

У птахів (гуси, качки) захворювання проявляється артритами суглобів однієї або обох лап, а також іноді крил. Суглоби болючі, збільшені в розмірах, гарячі, флюктуйовані. Птах накульгує, більше лежить, пересувається насилу. Апетит знижений або відсутній, слизова кон’юнктиви запалена, послід має рідку консистенцію. Перебіг хвороби гострий, через 3-5 днів закінчується високою летальністю. Якщо захворювання переходить у хронічне, то триває до місяця і більше, одужання і набір колишніх кондицій проходить повільно.

Діагноз

Діагностика заснована на клінічних ознаках і даних лабораторного аналізу. Як матеріал на стафілококоз відправляють виділення з піхви або препуція, мазки з гнійного ексудату і скоринки дерми.

Під час диференціальної діагностики виключають пастерельоз, стрептококоз.

Лікування

За встановленого діагнозу доцільно застосувати анатоксин стафілококовий полівалентний, антифагін стафілококовий, а також бактеріофаг.

На ранніх стадіях хвороби застосовують імуноглобулін і гіперімунні сироватки.

Антибіотики використовують у разі стафілококозу, але підбирати їх потрібно виключно після виявлення чутливості під час бактеріального посіву матеріалу. Якщо відсутня така можливість, то можна використовувати цефалоспорини другого і третього покоління (цефураксим, цефаклор, цефтибутен). Можна вдатися також до допомоги ванкоміцину і фузидину.

Як засоби, які стабілізують клітинні мембрани, показані препарати кальцію (глюконат, хлористий). У разі патологій щитоподібної залози призначають тиреотропін, тиреоїдин. За підвищеного рівня глюкози показані цукрознижувальні препарати.

Антигістамінні засоби (димедрол, тавегіл) допоможуть усунути алергічну реакцію.

Піодермії змащують мазями «Бактробан», «Гексахлорофенова», у крайньому разі, розчином фурациліну.

Профілактика

Дотримання санітарно-зоогігієнічних вимог у господарствах, що унеможливлюють скупчене утримання тварин і птиці, є основою профілактики стафілококозу.

Підтримання імунітету тварин на високому рівні завдяки збалансованій раціональній годівлі так само допоможуть недопущенню переходу умовно патогенної мікрофлори в патогенну.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.