Симптомом низки патологічних змін в організмі тварини є кульгавість. Характерна особливість кульгавості — погіршення здатності кінцівки спиратися на тверду поверхню або ж відсутність такої можливості.

Під кульгавістю розуміють не тільки ходу, що спотикається, а й підтискання кінцівок (тазових або грудних), неправильну постановку, підволакування і відсутність можливості пересуватися.

У разі травм самих лап, порушується робота однієї кінцівки, у разі пошкоджень хребетного стовпа, а особливо шийного відділу, спостерігається кульгавість кількох кінцівок. Параліч може охоплювати і всі чотири кінцівки тварини.

Причини та ознаки проблеми

Причини появи кульгавості у вихованця різні. Це може бути хронічне системне захворювання, травма або неврологія.

Поява кульгавості у собак у віці старше 8 років, спостерігається досить часто, що пов’язано з розвитком дегенеративних процесів у суглобах на тлі артрозів і старечих артритів.

Іншими факторами, що провокують розвиток патологічного стану опорно-рухового апарату, є:

• патологічні процеси в опорно-руховій системі — порушення цілісності м’язових структур, суглобів, зв’язок, сухожиль і кісток;
• ураження центральної нервової системи з відходом на периферію;
• патологічні стани в організмі, спровоковані інфекційними агентами, ураженнями шкірних покривів, травмами механічного типу.

Ортопедичні патології

Патологічні процеси в опорно-руховому апараті, мають на увазі під собою травми, які отримує тварина під впливом чинника навколишнього середовища. Травми кісток, суглобів, м’яких тканин (переломи кісткових структур, розтягнення, вивих, удари), провокують хворобливі відчуття, набряк і відсутність можливості ступити на пошкоджену кінцівку, що і призводить до кульгавості.

Помітивши, що собака отримав травму, необхідно звернутися до ветеринарної клініки за консультацією та допомогою. Рекомендується провести діагностичне дослідження — рентгенографію пошкодженої ділянки. Це дасть змогу диференціювати звичайне розтягнення сухожиль або забій від серйозних ушкоджень — розривів зв’язок і переломів.

Ортопедичні патології включають у себе й аномалії розвитку опорно-рухового апарату в період внутрішньоутробного розвитку. Це можуть бути різні дисплазії, зокрема й дисплазія тазостегнового суглоба. Зустрічається частіше у цуценят великих порід собак.

Дисплазія являє собою тип порушення в процесі формування і розвитку суглобового хряща, викликаючи його недорозвиненість. Кульгавість не є першою ознакою дисплазії. На тлі дисплазії нерідко діагностують остеоартроз, що зі свого боку характеризується больовими відчуттями і кульгавістю.

При дисплазії тазостегнових суглобів собака кульгає на задні лапи. Під час досліджень стало відомо, що розвиток дисплазії у собак зумовлений генетичним фактором, тому тварини, які мають в анамнезі цю патологію, не допускаються до подальшого розведення.

Іншою не менш серйозною хворобою опорно-рухового апарату в собак, що провокує появу кульгавості, є розрив передньо-хребцевої зв’язки. Декоративні собаки і дрібних порід, страждають від медіального вивиху колінної чашки.

Діагностується у собак і аваскулярний некроз або захворювання Пертеса. Це патологічний процес, пов’язаний з порушенням трофіки тканин головки стегнової кістки.

На тлі деструктивних змін, головка кістки не отримує належного живлення і відмирає, попутно руйнуючись. У собаки з’являється одностороння кульгавість, як правило, на одну задню кінцівку тварина ступити не може.

З плином часу кінцівка повністю перестає виконувати свої функції. Пізні стадії хвороби Пертеса не характеризуються наявністю хворобливих відчуттів у вихованця. Візуально уражена кінцівка виглядає висохлою, позбавленою м’язів.

Навіть після проведення оперативного втручання з відновлення функціональних можливостей стегнової кістки, задня кінцівка приходить у норму не відразу. На реабілітацію при лікуванні хвороби Пертеса йде багато сил і часу.

Патології неврологічного типу

Причинами розвитку патологій цього типу можуть стати механічні травми, отримані твариною в області хребта або черепа. Пошкодження призводять до порушень роботи головного і спинного мозку, поширюючись і на периферичну частину.

Причиною кульгавості стає пошкодження сідничного нерва після уколу. Виникнути кульгавість у тварини може внаслідок грижі міжхребцевих дисків. Діагностується у собак з подовженим або укороченим в результаті селекційних робіт, хребтом.

Страждають від порушень у хребетному стовпі такі породи, як: такси, бульдоги, бассет-хаунди, пекінеси, вельш-корги, ши-тцу. Захворювання дисків між хребцями може бути хронічного типу.

Неврологічні патології включають також серйозні захворювання у собак, що провокують порушення в роботі опорно-рухового апарату. Такими хворобами є — синдром Воблера, спондиломієлопатія, синдром клиновидних хребців, хрящова емболія.

Дегенеративна мієлопатія, як і деякі інші захворювання, проявляються стертістю клінічної картини і повільним розвитком. У запущених випадках діагностується слабкість у кінцівках, з кульгавістю, що поступово розвивається.

Інші патології, що провокують кульгавість

Причиною кульгавості стають механічні пошкодження (зламаний кіготь, пошкодження подушечки на лапі гострим предметом, неправильно одягнена амуніція). Спровокувати кульгавість у вихованця здатні й системні порушення, такі як:

• цукровий діабет;
• порушення в раціоні харчування;
• гіперпаратиреоз, що розвивається у цуценят на тлі гострої нестачі кальцію;
• нестача фосфору;
• надмірне надходження в організм ергокальциферолу, що провокує кальцифікацію м’яких тканинних структур.

Причиною появи кульгавості може стати рак кістки. Найбільш схильні до онкології породи великих собак. При раку кісткових структур, у вихованця розвивається сильна кульгавість і переломи навіть за слабких пошкоджень.

Злоякісна зміна структур кісток є небезпечною патологією, яка в більшості випадків закінчується ампутацією передньої або задньої лапи з метою зниження сильного болю.

Не рідкісне явище, що провокує розвиток кульгавості у собаки — артрит. Діагностується у вихованців у віці на тлі тривалого тертя головки кістки об суглоб і подальшого розвитку запального процесу.

При артриті кульгавість проявляється у собаки після сну, під час підйому сходами. Для лікування артриту застосовуються нестероїдні протизапальні препарати.

Бореліоз або хвороба Лайма — захворювання, що виникають в організмі собак після укусу іксодового кліща, який є переносником інфекції.

Через кілька місяців після проникнення борелій в організм собаки, тварина починає ледь помітно кульгати. З розвитком патології, у вихованця діагностується лихоманка і млявість. Захворювання лікується за допомогою протимікробних препаратів.

Діагностика та лікування захворювань

Кульгавість у собаки, що проявляється підволакуванням лап, зміною активності, відмовою від ігор — вимагає негайного втручання фахівця.

Якщо власнику здається, що тварина не відчуває хворобливих відчуттів, консультація ветеринара необхідна. Чим більше часу кінцівка не працює повноцінно, тим вищий ризик розвитку атрофії м’язових волокон.

На тлі порушень ходи, страждають і інші кінцівки, оскільки навантаження на них збільшується.

Методи діагностики включають в себе загальний клінічний огляд ветеринарного фахівця. Проводиться збір анамнезу і неврологічний огляд. Призначається рентгенографічне дослідження, магнітно-резонансна томографія та ультразвукова діагностика зв’язок і суглобів.

У разі підозри на генетичне захворювання, проводяться специфічні тести, а також аналіз спинномозкової рідини. На підставі отриманих даних, професіонал призначає схему лікування.

Залежно від причини, що спровокувала кульгавість у собаки, призначається хірургічне або консервативне лікування. Наявність переломів у собаки передбачає використання остеосинтезу.

Лікування хвороби Пертеса передбачає резекцію головки стегнової кістки. Призначаються знеболювальні препарати, тварині рекомендується обмежити рухливість.

Терапія запалень суглобів передбачає забезпечення спокою тварині і зниження фізичних навантажень. Підстилка, на якій відпочиває тварина, має бути м’якою, знижуючи травматизацію уражених суглобів.

Консервативне лікування передбачає використання медикаментозних препаратів, що утримують вологу в уражених суглобах. Призначають глюкозамін (аміносахарид, що активує утворення хондороцитів), гіалуронову кислоту (підтримує баланс води в тканинних структурах), стероїдні препарати, що мають виражений протизапальний ефект.

Хорошим терапевтичним ефектом у разі болю в суглобах і кульгавості, що виникла на їхньому тлі, володіють різні мазі та гелі. Для поліпшення якості життя призначаються фізіотерапевтичні процедури, спеціальна дієта.

Профілактика кульгавості

Профілактика кульгавості полягає в певних правилах, що дають змогу знизити ризики появи патологічного явища. З метою запобігання запальним процесам, необхідно регулярно проводити огляд кінцівок після прогулянок.

Собакам декоративних порід рекомендується надягати спеціальне взуття в зимовий період часу, запобігаючи переохолодженню і скупченню замерзлого снігу між подушечками лап.

Необхідно обмежувати в зайвій рухливості тварин, які страждають від зайвої ваги. При будь-яких появах нездоров’я у вихованця, хиткої ходи або кульгавості, необхідно проконсультуватися з фахівцем.

Своєчасна діагностика дає змогу запобігти розвитку ускладнень і вберегти здоров’я тварини.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.