Сказ у собак — небезпечне і смертельне захворювання, спричинене специфічним вірусом Rabies virus. Інфекційна недуга є природно-вогнищевою і здатна викликати запальні процеси оболонок головного мозку у тварин і людей. Зустрічається небезпечний вірус на всіх континентах земної кулі, крім Антарктиди, а також не зареєстровано випадків у державах острівного типу — Японії, Новій Зеландії, Кіпрі та Мальті. Також не реєструвався вірус на Скандинавському півострові, Іспанії та Португалії. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, від сказу в країнах Азії та Африки щорічно гинуть близько 50 тисяч осіб і ще більше тварин.

Що являє собою захворювання

Сказ — захворювання, спричинене специфічним смертоносним вірусом, є однією з найстаріших інфекційних недуг. Гостра вірусна хвороба впливає на нервову систему і здатна передаватися всім тваринам і навіть людині. Сказ у собак небезпечний тим, що ці види тварин тісно спілкуються з людиною і можуть стати причиною зараження.

Вірус гідрофобії стійкий до впливу фенолів, антибіотиків і заморожування. Руйнується під дією кислотних і лужних середовищ, а також під час нагрівання понад 57 градусів протягом 15 хвилин.

Як собака може заразитися сказом? Сказ дуже поширений серед бездомних і бродячих тварин. Домашні улюбленці заражаються від прямих носіїв вірусної інфекції, стаючи осередком зараження в місці, де велике скупчення домашніх тварин і людей. Найбільша небезпека захворювання цим видом вірусу — тривалий період прихованої фази.

Зверніть увагу! Вірус сказу може перебувати в сплячому стані впродовж 3 місяців, не проявляючи своєї вірулентності.

Як передається сказ у собак? Зоонозна інфекція передається через укуси хворої тварини та заражену слину. Зазвичай перші ознаки зараження виникають уже на 3 тиждень після зараження. Віруси в слині у зараженого пса визначити можна через 6-12 днів до початку перших характерних клінічних ознак.

Можливий шлях передачі, пов’язаний із потраплянням слини хворої тварини на відкриті ранові поверхні, а також інші ушкодження шкірного покриву і слизових оболонок. Особливо небезпечні укуси, які були нанесені в область морди і передніх лап. Передача вірусу може відбутися в той період, коли у зараженої тварини ще немає клінічної характерної симптоматики. Іншими видами інфікування та передачі смертоносного вірусу є:

• аліментарний — через воду та харчові продукти;
• повітряно-крапельний;
• через фето-плацентарний бар’єр — від матері до плода.

Зверніть увагу! У маленьких цуценят захворювання починає проявлятися протягом 7 днів після контакту або укусу зараженою твариною, а в дорослих вихованців прихований перебіг може відзначатися дуже тривалий час — до 1 року.

Інкубаційний період сказу в собак

Імовірність розвитку інфекційного захворювання залежить від безлічі різних чинників — виду тварини, яка вкусила собаку, кількості вірусних мікроорганізмів, що проникли в організм, стану і функціонування захисних сил організму. Крім цього, велике значення має місце, куди був зроблений укус. Найнебезпечніше, якщо укус припадає на ділянку морди і передніх лап. Це пов’язано з великою кількістю нервових волокон і закінчень у цих місцях. Інкубаційний період сказу у собак становить від 10 днів до кількох тижнів. У частоті клінічних випадків інкубаційний період триває 2-3 місяці. Рідко, але трапляється, що період інкубації триває довше 1 року.

Багатьох власників цікавить питання — скільки живе собака зі сказом? Після закінчення терміну інкубації, вірус починає проявлятися з усіх боків. Точного часу не існує, оскільки продромальний період може затягнутися, а ознак тривалий час не буде. Після появи характерної симптоматики, заражені собаки живуть близько 10 днів, а далі настає летальний результат.

Зверніть увагу! Існує низка захворювань, які проявляються так само, як сказ. Надзвичайно важливо відвести вихованця до ветеринарного лікаря для диференціації сказу від менінгіту, правця, токсопалазмозу, отруєнь і агресивних нападів.

РНК-вірус, збудник сказу, проникає в організм через пошкоджені покриви шкіри або ж слизові оболонки від заражених тварин під час укусів собаки. Стрімко по нервових волокнах вірусні мікроорганізми прямують у бік центральної нервової системи, а потім зворотним шляхом до периферії. Шляхів поширення вірусу по організму всього два — лімфогенний і гематогенний. Крім цього, РНК-вірус сказу має здатність вибірково зв’язуватися з ацетилхоліновими закінченнями, що призводить до розвитку паралітичних станів. У головному мозку на тлі бурхливого вірусу виникають селективне ураження нейронів, формування набряків, крововиливів. Процес патологічного характеру охоплює кору мозку, мозочок і ядра черепних нервів. Крім цього, аналогічні патологічні зміни зачіпають середній мозок, базальні ганглії і 4 шлуночки. Саме ураження головного мозку зумовлюють розвиток паралічів у дихальній системі та глоткових м’язових волокон, а також підвищене виділення слини і поту.

Зверніть увагу! Послідовність глікопротеїдів вірусних амінокислот сказу схожа з нейротоксинами, які виділяють отруйні змії. Нейротоксини здатні вибірково зв’язуватися з ацетилхоліновими рецепторами.

Як визначити сказ

Перш за все, для того щоб знати, як визначити сказ у собаки, необхідно звернутися за консультацією до кваліфікованого ветеринарного фахівця. Під час постановки попереднього діагнозу, лікар повинен враховувати дані зібраного анамнезу, результати паталогоанатомічного дослідження і загальну епізоотологічну ситуацію регіону. Для постановки точного діагнозу використовують лабораторні методи діагностики, а також дослідження під мікроскопом, бактеріальний посів, експрес-тести і гістологію тканин. Під час постановки діагнозу надзвичайно важливо провести відмінну діагностику від хвороби Ауєскі, чуми м’ясоїдних і енцефаломієліту.

Зверніть увагу! Тварину з підозрами на сказ необхідно ізолювати від інших тварин і людини в спеціальному боксі до того моменту, поки не буде результатів аналізів.

Як правило, точний діагноз можна поставити тільки на підставі патологічного матеріалу — розкритого трупа тварини. Найбільш інформативним методом у даному випадку є наявність специфічних утворень у головному мозку — тільця Бабеша-Негрі, локалізованих у частині мозку (Амонові роги).

Виявлення специфічних антигенів проводиться за допомогою реакції дифузної преципітації, а також ІФА (імунофлуоресцентного аналізу) відбитка рогівки ока. Ця методика дає змогу визначити наявність вірусного агента в організмі тварини з точністю до 95%.

Виявити і розпізнати специфічні тільця Бабеша-Негрі можна в мазках-відбитках, зрізах гістологічного плану головного мозку, а також тканинних структурах слинних залоз. Із мозкових тканин загиблої тварини стерильними ножицями виділяють у поперечному напрямку невеликі шматочки до 4 мм завтовшки. Пробу беруть із довгастого мозку, мозочка та Амондових рогів. Предметне скло прикладають до поверхні зрізаної ділянки й отримують спеціальний відбиток. Спеціальними препаратами, забарвлюють тканини. В одній клітинній одиниці може бути виявлено до 3 тілець Бабеша-Негрі. Вони відрізняються чіткими окресленими оболонками і з внутрішньою зернистою структурою.

Проводиться також аналіз крові на присутність специфічних антитіл. З урахуванням того, що вірусні компоненти розміщуються і вражають нервові волокна, у кров’яному руслі його виявити вдається вкрай рідко. При підозрі на можливе інфікування в умовах ветеринарної лабораторії проводиться аналіз спинномозкової рідини.

Крім цього, проводяться розгорнуті біохімічні аналізи крові на сказ собак серологічного типу. При зараженні відзначається зсув у лейкоцитарній формулі, а також олігоурія, альбумінурія, дизурія і збільшення вмісту числа моноцитів.

Тест на присутність специфічних антирабічних антитіл у кров’яному руслі дає змогу перевірити напруженість імунітету. Результат проведених діагностичних заходів можна отримати тільки через 10-15 днів. Сучасні лабораторні аналізи на сказ базуються на двох методиках:

• тест швидкісного гальмування фокуса флюоресценції;
• тест флуоресцентних віруснейтралізуючих антитіл.

Виконання цих видів досліджень проводиться на живих клітинних структурах з використанням живого вірусу. Для дослідження у тварини проводять забір крові в кількості 0.5-1 мл. Здавати такий тест необхідно, коли в кров’яному руслі в достатній кількості виробляться антитіла після вакцинації.

Біопроба на лабораторних мишах дає змогу зрозуміти, що у собаки сказ на більш ранніх стадіях. Застосовується для виявлення вірусу в тканинних структурах головного мозку, слини хворих тварин і слинних залозах. Для постановки лабораторного дослідження заражаються маленькі мишенята, які перебувають на грудному вигодовуванні, в кількості 20 штук. Під наркозом, шляхом підчерепного введення, роблять ін’єкцію суспензії досліджуваного потенційного зараженого матеріалу.

За позитивного результату у мишей досить швидко спостерігається парез, параліч і тремор у м’язах кінцівок. Як правило, заражені лабораторні тварини помирають через 5 днів. Надалі, трупи тварин піддають патрозтину і проводять реакцію прямої імунофлуоресценції.

Симптоми та ознаки сказу у собак

Ознаки сказу у собак з’являються по-різному, залежно від кількості вірусів, що проникли в організм, місця укусу і стану імунної системи. Період інкубації триває від кількох днів (у маленьких цуценят) до кількох місяців (у дорослих собак великих порід). Середній час тривалості буйної форми сказу становить від 6 днів до 2.5 тижнів.

Існує кілька форм недуги, кожна з яких має низку особливостей та індивідуальних характеристик:

• депресивна;
• атипова;
• ремітуюча;
• абортивна.

Як проявляється сказ у собак? Найчастіше реєструється буйна форма, яка характеризується 3 послідовними періодами, що мають властиві ознаки:

• Продромальний період — виникає на перших стадіях відразу після інфікування. Симптоматика мало виражена або ж практично відсутня. Виникає відчуття, що тварина просто трохи втомилася або ж хоче спокою, перестаючи бігати, більше лежати, намагаючись усамітнитися. Раніше слухняна тварина припиняє слухатися свого власника, реагувати на сторонні звуки і голоси. Може трапиться і зворотний ефект від зараження сказом — раніше тихий і спокійний улюбленець, раптом починає вимагати уваги, намагаючись посилено приголубитися, і поводиться не так, як зазвичай. Різка зміна в поведінці собаки має стати сигналом для обстеження собаки. Здебільшого, через 2-3 дні починають виникати характерні симптоми сказу у собак. Сюди відносяться проблеми з актом дихання, підвищення виділення слини з пащі. Тварина починає посилено позіхати і виникає відчуття, що собака не може зробити повноцінне позіхання, судорожно намагаючись пащею набрати повітря, якого бракує.
• Маніакальний період — ознаки інфікування помітні непрофесійним поглядом. Агресія стає настільки явною, що собака може кинутися на свого господаря, розгубивши всю свою доброзичливість. Це найнебезпечніша стадія, оскільки контроль над емоціями у тварини повністю втрачається. Вихованець може вкусити свого власника або ж домочадців. З’являється нестримна тяга до неїстівних предметів — гризти меблі, одяг, стіни. У певні моменти, домашній улюбленець починає ховатися в темних місцях. У цей період зазвичай виникає параліч м’язових волокон глотки та нижньої щелепи, голосові зв’язки хрипнуть і голос собаки зазнає змін. У деяких випадках можуть спостерігатися спазми очних м’язів, закочування очей, конвульсії та косоокість. Тварина припиняє буйствувати, а фаза маніакальності змінюється повною апатичністю — вихованець лежить, важко дихає, виникає недостатність кисню в легенях. Буйна маніакальна частина сказу триває протягом кількох днів (3-5).
• Стадія абсолютного паралічу. У цей період з’являється гідрофобія (водобоязнь), пов’язана з повним паралічем м’язового апарату глотки. Агресивний стан зникає, паралізуються задні та передні кінцівки. Хвора тварина сильно кульгає або ж волочить задні кінцівки. Через відсутність можливості ковтати слину, виникає сильна слинотеча. Внутрішні органи повністю паралізуються, тварина впадає в коматозний стан, з кожним разом на більш тривалий період. У результаті не виходить із нього до самого летального результату.

Існує ще низка маловивчених форм, що виникають набагато рідше, ніж буйна форма хвороби. Так, існує тиха форма хвороби, що триває протягом 2-5 днів. Характерним для тихої форми сказу є повна відсутність агресивного стану тварини. Собака спокійно поводиться, продовжуючи нормально вживати їжу. Паралітична стадія розвивається швидко, і собака гине в короткі терміни.

Форма атипового сказу досить важко піддається диференціації, оскільки повністю відсутня агресія, звична для сказу. У собак можуть бути присутніми ознаки розладу і порушення роботи шлунка, а також травного тракту загалом. Атипова форма гідрофобії може тривати близько 90 днів. Саме тому за будь-яких порушень у функціонуванні травної системи, необхідно звернутися по допомогу до кваліфікованого ветеринарного лікаря.

Поворотна форма сказу, що має іншу назву — ремітуюча, відрізняється від інших видів інфікування тим, що на зміну характерним нападам, приходить одужання, після якого знову починає проявлятися маніакальна стадія.

Важливо пам’ятати, що якщо улюбленого домашнього улюбленця вкусив інший собака, необхідно якомога швидше звернутися до ветеринара для подальшого обстеження. Річ у тім, що явних ознак сказу в іншого собаки може не бути, але він буде прямим переносником небезпечного захворювання. За першої ж небезпеки, необхідно здати всі потрібні аналізи, для своєчасного виявлення можливого інфікування.

Чи лікується сказ

На питання, чи лікується сказ у собак, відповідь негативна. На превеликий жаль, у сучасній ветеринарії не знайдено ліків від собачого сказу. Якщо людину ще можна врятувати на ранніх стадіях хвороби, то вихованця можна тільки приспати. Для того щоб не сталося подібного, необхідно своєчасно проводити вакцинацію тварини антирабічними вакцинами. Особливо важливо проводити планові вакцинації маленьким цуценятам, і собакам мисливських порід, які перебувають у групі ризику.

Профілактика і лікування сказу у собак

Вірус сказу є одним із перших захворювань, яке змогли виділити вчені. Він добре вивчений, але існує достатня кількість міфів, пов’язаних із захворюванням. Так, вважається, що найбільшу небезпеку становить агресивна тварина. Але рабічний вірус може проникати в слину собаці набагато раніше, ніж з’являться характерні ознаки.

Існує кілька правил, яких необхідно дотримуватися, для того щоб знати, що робити, якщо вашого собаку покусали. Перш за все, необхідно провести дезінфекцію місця укусу. Це допоможе вбити вірусні мікроорганізми, розташовані на рановій поверхні. Для цього потрібно:

• надіти рукавички, для мінімізації контакту із зараженим середовищем;
• промити рану господарським милом і гарячою водою.
• важливо обов’язково уникати будь-якого контакту з мордою та слиною свого чотирилапого улюбленця;
• після промивання відвести собаку до ветеринарного лікаря.

Якщо заражена тварина вкусила вакцинованого вихованця, ризик заразитися сказом значно знижується. Але надзвичайно важливо провести вторинне введення антирабічного антигену, оскільки без вторинної ін’єкції вихованець може загинути. Відмінно зарекомендувала себе вакцина проти сказу собак — Нобівак, що випускається Нідерландами.

Крім вторинної ін’єкції вакцини від сказу, собаці роблять ревакцинацію, для стимуляції відповідної реакції імунної системи. Це пов’язано з тим, що від моменту, коли вірус сказу досягне нервових стовбурів, розташованих у головному і спинному мозку, пройде достатньо часу для вироблення організмом специфічних антирабічних антитіл.

Щеплений собака може захворіти на сказ, якщо йому не нададуть своєчасної медичної допомоги. Нерідко собаку рекомендують ізолювати, незалежно від того, робили йому щеплення чи ні. Це дасть змогу своєчасно визначити ознаки сказу в собаки і не допустити зараження людей та інших тварин.

Що робити, якщо собаці не робили вакцину проти сказу? Важливо знати, що ветеринари радять убезпечити себе і своїх домочадців, провівши евтаназію собаки. Примусове усипляння знижує ризик розвитку сказу в людей та інших домашніх улюбленців, які контактували з хворим. Якщо власник відмовляється проводити евтаназію своєму собаці, то існує варіант поміщення тварини на тривалий карантин. Це означає, що тварину потрібно утримувати в спеціально обладнаному вольєрі впродовж щонайменше 6 місяців. У разі виникнення характерних ознак сказу, тварину все одно присипляють. Поява нижчеперелічених симптомів, свідчить про настання захворювання у собаки:

• агресія і дратівливість;
• насторожені пози і здиблена шерсть;
• розширення зіниць;
• невідомого походження параліч — неможливість рухати частинами тіла;
• зміна голосу і відсутність апетиту, боязнь води і яскравого світла;
• піна збирається в куточках рота і рясне виділення слини;
• різкі зміни поведінки, напад на неживі предмети.

Що робити, якщо собака, хворий на сказ, вкусив людину? Якщо контакту із зараженою твариною уникнути не вдалося, необхідно вжити своєчасних заходів, що включають такі пункти:

• Обов’язкове проведення первинної обробки поверхні рани — промивання рани протягом 10-15 хвилин під проточною водою з густим розстром господарського мила. Якщо рана досить глибока, можна набрати мильний розчин в одноразовий шприц, промиваючи глибокі пошкоджені шари.
• Припікати саму ранову поверхню не рекомендується, а ось область навколо рани можна обробити розчином йоду;
• Накласти пов’язку й одразу ж звернутися по медичну допомогу. Тільки фахівець зможе дати об’єктивну оцінку і призначити курс вакцинацій та обробок.

Пацієнту, який проходить спеціальний курс вакцинації після укусу тварини, необхідно стежити за загальним станом свого здоров’я, уникаючи перевтоми і переохолоджень. Крім цього, настійно рекомендується відмовитися від вживання спиртних напоїв на час щеплень. Побічні ефекти під час проведення вакцинації можливі і проявляються у вигляді місцевих реакцій:

• набряклість і біль у місці ін’єкції;
• підвищення температурних показників тіла до 38 і вище;
• розлади диспепсичного характеру;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• запальні процеси в суглобах.

Курс антирабічних вакцин складається з 6 ін’єкцій, що проводяться в м’язові волокна плеча або стегна. Схема включає в себе уколи на 1,3,7,14 і 28 днів після тісного контакту з можливим зараженим об’єктом. Настійно рекомендується проведення заключної ін’єкції через 3 місяці після першого уколу. Важливо пам’ятати, що вакцинація ефективна тільки в разі, якщо заходи вжито не раніше ніж за 14 днів від моменту укусу скаженою твариною.

Пацієнтам, які приймають спеціальні препарати гормонального походження та імунодепресанти, необхідно обов’язково повідомляти про це лікаря. Це пов’язано з тим, що імунна відповідь на введення вакцини пригнічуватиметься, викликаючи небажані реакції організму. Також не можна відмовлятися від лікування або ж самостійно його переривати, оскільки це може стати причиною летального результату.

Популярні породи та тренди 2025 року.