Хвороби сечостатевої системи для собак не рідкість. За статистикою, понад 15% чотириногих друзів страждають на таку важку патологію, як сечокам’яна хвороба.

Переважно недуга діагностується у дорослих і літніх тварин, але бувають випадки, коли сечокам’яна хвороба у собак виникає в більш молодому віці.

Патологія завдає тваринам сильних страждань, адже виведення сечі з сечового міхура відбувається болісно. Відсутність лікування СКХ призводить до тяжких наслідків і може спровокувати навіть загибель собаки.

Причини сечокам’яної хвороби

Сечокам’яна хвороба або уролітіаз являє собою патологічний процес, під час якого в сечовидільних органах відбувається утворення конкрементів.

Як правило, конкременти виникають, якщо склад сечі змінюється в кислий або лужний бік.

Камені та пісок постійно травмують слизові оболонки сечового міхура або уретри, спричиняють порушення відтоку сечі, сильну інтоксикацію організму та призводять до запальних процесів у сечостатевій системі.

Фахівцям досі не відома точна причина виникнення СКХ (сечокам’яної хвороби), але існує низка сприятливих чинників, що збільшують ризик розвитку хвороби.

Причини уролітіазу різноманітні:

• Недостатня фізична активність. Рідкісні та нетривалі прогулянки сприяють утворенню каменів і застійних процесів в органах сечовидільної системи.
• Стать тварини. Ветеринари дійшли висновку, що хвороба частіше розвивається у псів, ніж у сук. Довга уретра самців найбільш зручна для процесу кристалізації солей і утворення конкрементів.
• Неправильне харчування. Собаки, які споживають велику кількість клітковини, білка, мінеральних солей і високовуглеводної їжі (каш), частіше схильні до СКХ (сечокам’яної хвороби), ніж родичі, які харчуються правильно.
• Інфекційні процеси, що протікають у будь-якій системі організму, але особливо в статевих або сечовидільних органах.
• Вживання неякісної водопровідної води, недостатній питний режим. Якщо собака вживає мало рідини, сеча стає щільною, що призводить до сечокам’яної хвороби.
• Вроджені патології, спадковий фактор. До розвитку СКХ (сечокам’яної хвороби) призводять такі порушення, як збої в роботі печінки, нирок, судин. Нерідко причиною СКХ (сечокам’яної хвороби) стає порушення обміну речовин.

Сечокам’яна хвороба найчастіше спостерігається у певних порід собак, таких як йоркширські тер’єри, англійські бульдоги, пекінеси, шнауцери, карликові пуделі.

Симптоми сечокам’яної хвороби у собак

На початкових етапах розвитку ознаки сечокам’яної хвороби у собак дуже складно виявити, і, як правило, власники вихованців звертаються до ветеринарів, коли патологія набула масштабних розмірів. Залежно від перебігу хвороби, СКХ має 4 форми:

• Безсимптомна. Ніяких зовнішніх ознак ще не проявляється, але під час аналізу сечі можна відзначити зміну її складу в лужний або кислий бік. На даній формі розвитку виявити пісок і камені можна тільки за допомогою ультразвукової діагностики або під час рентгена.
• Легка форма. Запідозрити сечокам’яну хворобу не завжди є можливим, тому що всі її симптоми вказують на просте нездужання (почастішання сечовипускання, поява в сечі крапельок крові, довге спорожнення сечового міхура). Під час виходу сечі у тварини виникають болі, внаслідок чого собака може скиглити, приймати неприродні пози. Якщо до сечокам’яної хвороби приєднується запальний процес, у чотириногого вихованця спостерігається підвищення температури тіла.
• Важка форма. Собака не може контролювати сечовипускальний процес, урина виділяється постійно, маленькими порціями. Під час спорожнення сечового міхура тварина відчуває сильний біль, скиглить і напружується, у сечі чітко видно кров. Тварина починає багато пити, апетит, як правило, зникає, відзначається підвищення температури тіла. При промацуванні сечового міхура можна відзначити, що орган напружений і переповнений (через утруднений відтік урини).
• Загрозлива для життя форма. Вважається дуже небезпечним станом, оскільки в цьому разі сеча не виводиться взагалі (анурія). Тварина виглядає виснаженою, організм зневоднений, отруєний отруйними речовинами, що містяться в урині. З пащі вихованця виходить неприємний запах аміаку, температура тіла падає до небезпечних показників. Собака здебільшого лежить, не реагуючи на зовнішні подразники. У деяких випадках може настати коматозний стан і розрив стінок сечового міхура.

За загрозливої для життя форми СКХ (сечокам’яної хвороби) є дуже високий ризик смерті собаки, тому якщо в улюбленця спостерігається хоч один із перерахованих симптомів, тварину потрібно терміново доставити до фахівця.

Діагностика СКХ (сечокам’яної хвороби) включає в себе забір сечі на аналіз, УЗД і рентген. На підставі отриманих результатів дослідження лікар призначає тактику лікування патології.

Хворого собаку обов’язково потрібно показати ветеринару, самолікуванням займатися небезпечно. Виняток становить лише той випадок, коли своєчасно доставити тварину до лікаря немає можливості. У цій ситуації рекомендується застосувати препарати, що знімають спазми і біль (Баралгін, Но-шпа, Папаверин).

Лікувальні заходи в разі сечокам’яної хвороби

Лікувати сечокам’яну хворобу потрібно тільки після визначення форми патології, адже неправильно обрана тактика лікування може тільки погіршити ситуацію. У разі анурії лікар проводить видалення сечі за допомогою катетера, потім призначає препарати, що знімають наслідки закупорки сечових проток:

• Спазмолітики;
• Знеболювальні;
• Протизапальні;
• Кровоспинні.

Після зняття гострого процесу потрібна тривала терапія. Вибір подальшого лікування повністю залежить від типу конкрементів.

Необхідно розчинити і вивести камені, не допускаючи їх подальшого виникнення. Для цього рекомендується радикально змінити раціон годування собаки.

Багато ветеринарів настійно радять використовувати корм для собак при сечокам’яній хворобі, а також регулярно здавати аналізи сечі (для контролю якості лікування). Захворювання має схильність до рецидивів, а це означає, що терапія патології повинна підтримуватися довічно.

Важливу роль у лікуванні СКХ (сечокам’яної хвороби) відіграє лікувальна дієта. Крім дозволених ветеринаром кормів слід повністю виключити шкідливу їжу, що входить в раціон собаки (гостре, копчене, солодке, молочне).

Якщо годування собаки здійснюється натуральними продуктами, власник повинен ретельно стежити за їхньою якістю, обирати для свого улюбленця тільки перевірені торгові точки з продажу продуктів.

Але більшість ветеринарів радять все-таки перевести тварину на лікувальний корм, розроблений спеціально для собак, хворих на патологію. Під час вибору корму потрібно звертати увагу на фірму-виробника. Найбільшою популярністю користуються такі виробники, як Роял канін і Хілс.

Іноді медикаментозна терапія сечокам’яної хвороби не приносить очікуваних результатів, у цьому випадку лікар приймає рішення про хірургічне втручання. Великі камені, що перекривають сечовивідні протоки, видаляють за допомогою операції:

• Уретростомії — виведення каменів через отвір сечовипускального каналу (стому).
• Цистостомії — розтин сечового міхура і видалення з нього конкрементів.
• Ретроградної урогідропропульсії — камені, що заважають відтоку сечі в уретру, проштовхуються в сечовий міхур.

У тому разі, коли організм тварини отруєний продуктами обміну речовин, потрібне проведення очищення крові (діаліз).

Профілактика сечокам’яної хвороби

Для попередження рецидивів захворювання, а також для недопущення розвитку процесу загалом, потрібно виключити можливі чинники, що впливають на утворення сечокам’яної хвороби:

• Собака має регулярно й інтенсивно вигулюватися. Час кожної прогулянки — не менше 40 хвилин, за які тварина зможе вдосталь набігатися, попустувати і повністю спорожнити сечовий міхур.
• Нормалізувати раціон харчування собаки. Використовувати для годування тварини тільки високоякісні корми, преміум або супер-преміум класу, що містять велику кількість вологи і мінімум кальцію, натрію, білка і фосфору.
• Ретельно стежити за вагою вихованця. Ожиріння — одна з головних причин виникнення патології.
• Забезпечити собаці доступ до чистої та свіжої води, особливо якщо тварина перебуває на харчуванні сухими кормами. Воду бажано використовувати з фільтра, або як мінімум, відстоювати.
• Регулярно водити собаку до ветеринара, діагностувати та лікувати всі виявлені захворювання, особливо інфекційні.

Профілактика сечокам’яної хвороби повинна виконуватися кожним власником собаки, адже це єдиний спосіб уберегти свого вихованця від важкого захворювання.

Сечокам’яна хвороба — дуже підступна патологія, яка довго може ніяк не проявляти себе.

Тільки уважне ставлення і турбота господаря про свого собаку здатні запобігти рецидивам хвороби звести до мінімуму ризики її розвитку.

Важливо пам’ятати: СКХ (сечокам’яна хвороба) невиліковна, хвора тварина буде довічно перебувати на підтримуючій терапії, тому попередити патологію набагато легше, ніж надалі лікувати свого вихованця.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.