Сечокам’яна хвороба кішок або уролітіаз — захворювання сечовивідних шляхів, що характеризується відкладенням піску або конкрементів у ділянці сечовидільних органів тварини, і супроводжується хворобливим сечовипусканням, кров’ю в сечі, а також частими позивами до сечовипускання.

До захворювання схильні більше половини всіх котів і кішок, але частіше діагностується у самців, у зв’язку з особливостями будови сечовидільного каналу.

Сечокам’яна хвороба протікає в хронічній формі з періодичними загостреннями.

Що таке сечокам’яна хвороба у котів

Сечокам’яна хвороба або уролітіаз (urolithiasis) діагностується у домашніх кішок досить часто.

Характеризується захворювання відкладенням піску і каменів у ділянці ниркових структур і порожнини сечового міхура. Про розвиток сечокам’яної хвороби у кішки свідчать такі первинні ознаки:

• напружена поза під час акту сечовипускання;
• часті позиви в туалет;
• занепокоєння перед походом у туалет
• зміна відтінку сечі та запаху.

На перших етапах розвитку уролітіаз проявляється симптомами запального процесу в сечовому міхурі. У запущених випадках сечокам’яної хвороби спостерігається закупорка уретри кристалами солей або камінням. Акт сечовипускання відсутній у кішки понад 12 годин і тварині необхідно надати екстрену допомогу.

Які кішки більш схильні до розвитку патології

Схильні до розвитку патології всі домашні кішки. Існує низка чинників, що провокують розвиток уролітіазу. Основними є:

• Порушення раціону. При надлишку в їжі білкових компонентів і мінералів, відбувається осідання кристалів, провокуючи в подальшому утворення конкрементів. У зоні ризику тварини, які отримують велику кількість риби, м’яса і неякісних кормів, що містять барвники і сіль.
• Вік тварини. Уролітіаз діагностується в частоті випадків у кішок старше 5 років. Камені не утворюються раптово. Для розвитку патології потрібен час. Один із чинників — неможливість дотримуватися гігієни. Крім цього, метаболізм у вихованців у віці сповільнюється, що також несприятливо впливає на внутрішні процеси.
• Недостатня якість питної води. Кішка, яка постійно отримує погано відфільтровану воду з великою кількістю солей фосфору, магнію і калію, може захворіти на сечокам’яну хворобу. Відбувається олужнення сечі, роблячи її концентрованою.
• Брак вітамінних речовин. На розвиток уролітіазу впливає дефіцит ретинолу в харчуванні. Такий стан може розвинутися у кішки, яка отримує натуральну їжу, бідну на вітамінні та мінеральні комплекси.
• Породна схильність. У деяких порід кішок є схильність до розвитку сечокам’яної хвороби.
• Зайва вага. Кішки, які ведуть малорухливий спосіб життя, зокрема й після кастрації, швидко набирають вагу. Виступати причиною ожиріння може надмірне споживання їжі.

Існує припущення, що на розвиток сечокам’яної хвороби впливає кастрація.

Насправді, причиною розвитку уролітіазу в кастрованих кішок є не оперативне втручання, а зниження активності внаслідок зміни гормонального фону, ожиріння на тлі переїдання і мала активність вихованця.

Перші симптоми сечокам’яної хвороби у котів

Перші симптоми уролітіазу стерті, тому власники рідко звертають на них увагу. Відомі випадки, коли сечокам’яна хвороба розвивалася у котів абсолютно без симптомів протягом декількох років. Фахівці стверджують, що вихованців, які перебувають у групі ризику, рекомендується щорічно обстежувати з профілактичною метою. Це дасть змогу своєчасно почати терапію і надати тварині належну допомогу.

Першими симптомами сечокам’яної хвороби у кота, є:

• постійне вилизування тварини в області під хвостом;
• різка зміна поведінки (вихованець починає мітити територію, кричати під час акту сечовипускання або ж ходити повз лоток);
• часті позиви в туалет без відповідного завершення процесу.

З плином часу, у тварини з’являється кров в урині.

Патологічні симптоми сечокам’яної хвороби

Сечокам’яна хвороба в міру розвитку, характеризується важкими ускладненнями. У сечі у вихованця виявляються домішки крові, відзначається втрата маси тіла, млявість, занепокоєння улюбленця. Відсутність своєчасної допомоги призводить до розвитку судомних явищ, блювоти, аж до втрати твариною свідомості. Патологічними симптомами розвитку уролітіазу є:

• підвищення температурних показників тіла до високих позначок;
• проблеми з відтоком сечі в результаті закупорки сечовивідного каналу;
• млявість кішки або ж підвищена дратівливість;
• погіршення апетиту, аж до відмови від їжі;
• зміна обсягів живота;
• напади блювоти, що вказують на інтоксикацію організму продуктами власного метаболізму.

Відсутність своєчасного лікування призводить до зниження температури тіла та інтоксикації. Непрохідність сечовивідних шляхів стає причиною системного отруєння і розриву сечового міхура, що призводять до загибелі кішки через 2 дні.

Протягом якого часу розвивається захворювання

Уролітіаз розвивається у кожної тварини індивідуально. У деяких випадках, сечокам’яна хвороба протікає тривало, не проявляючись вираженою симптоматикою. Захворювання нерідко діагностується випадково під час планового огляду кішки у ветеринарній клініці.

У кішок і котів, ознаки уролітіазу проявляються в рази швидше, ніж у собак, що пов’язано з вужчим сечовипускальним каналом. Патологія розвивається протягом декількох місяців або років. Щоб запобігти розвитку небезпечних ускладнень, пов’язаних із сечокам’яною хворобою, необхідно регулярно проводити профілактичні огляди у ветеринарного лікаря.

Чим небезпечна відсутність лікування при сечокам’яній хворобі

Відсутність лікування при діагностованій сечокам’яній хворобі нерідко призводить до небезпечних ускладнень, які часом коштують тварині життя. Основними проблемами є:

• поява крові в сечі — гематурія;
• дизурія — хворобливі відчуття в процесі акту сечовипускання;
• закупорка сечовипускального каналу і відсутність нормального спорожнення сечового міхура.

Своєчасно розпочате лікування дає змогу домогтися успіхів шляхом медикаментозних засобів. У запущених випадках необхідне екстрене проведення оперативного втручання.

Діагностування захворювання

Поставити точний діагноз у домашніх умовах неможливо. Діагностика повинна проводитися в умовах ветеринарної клініки. Для постановки діагнозу і виявлення причини розвитку уролітіазу, фахівець проводить:

• збір анамнезу;
• пальпацію органів, розташованих у ділянці малого таза;
• ультразвукову діагностику для оцінки стану стінок сечового міхура і нирок;
• загальноклінічний і біохімічний аналізи крові для оцінки роботи всього організму і ниркових структур зокрема;
• рентгенографію для оцінки розмірів і кількості сольових конкрементів.

Для підтвердження точного діагнозу фахівець може призначити рентгенографічне дослідження із введенням контрастної речовини. Можуть знадобитися бакпосів аналізу сечі. Дослідження дають змогу визначити тип конкрементів і їхнє точне місце розташування.

Чим відрізняються камені між собою

Існує різна кількість сольових конкрементів, що утворюються в сечовидільній системі, провокуючи розвиток уролітіазу. Основними є:

• Струвіти — утворюються в лужному середовищі. Характеризуються більш твердою структурою. Причиною утворення струвітів стає надлишок в організмі кішки фосфору і магнію, що надходять з їжі.
• Оксалати — утворюються в кислому середовищі. Якщо харчування тварини перенасичене кальцієм, ризики розвитку гострих конкрементів з пухкою структурою дуже високі.

Лікування сечокам’яної хвороби у котів

На підставі отриманих лабораторних та інструментальних даних досліджень, фахівець розробляє тактику лікування. Насамперед необхідно відновити прохідність сечовивідних шляхів. Для цього використовують катетер, за допомогою якого можна прибрати камені або пісок. Процедуру проводять під загальним наркозом. Далі проводиться антисептична обробка просвіту уретри.

Складні випадки розвитку уролітіазу вимагають більш серйозних маніпуляцій. Спеціаліст ухвалює рішення про проведення уретростомії з метою створення штучної видільної протоки.

Розробляється схема лікування, основа якого очищення організму від токсичних речовин і відновлення порушеного кислотно-лужного балансу. Призначаються протизапальні препарати та антибіотики.

Може бути призначена підтримуюча терапія в разі потреби. Призначаються вітамінно-мінеральні комплекси для відновлення функцій серцево-судинної системи, а також лікарські засоби для підтримки роботи травної системи.

Як довго відбувається лікування

Тривалість лікування не ускладнених випадків сечокам’яної хвороби у котів і кішок у середньому становить від 7 до 14 днів. Дієта у тварини повинна тривати не менше півроку. Фахівці рекомендують кожні 3-4 тижні проводити контроль аналізів сечі.

Прогноз

У разі ранньої діагностики, прогноз уролітіазу сприятливий. Якщо власник виконуватиме всі рекомендації фахівця, ефективність лікування буде високою.

Домашнє лікування при діагностованій сечокам’яній хворобі

Лікування при уролітіазі призначає ветеринарний фахівець. Після виписки з клініки, тварині слід організувати правильний догляд у домашніх умовах. Власник повинен виконувати всі рекомендації ветеринара в домашніх умовах — давати знеболювальні препарати (Папаверин), протимікробні препарати (Цепарин), лікарські засоби для усунення запалення (Палін або Фурагін).

Дієта при сечокам’яній хворобі у котів

Успіх лікування безпосередньо залежить від правильно призначеної дієти. Правильне харчування при уролітіазі буде відрізнятися залежно від того, до якого раціону звикла тварина. Тварина, яка отримує сухі готові корми, має бути переведена на спеціалізоване харчування з позначкою Urinary. Фахівці акцентують увагу, що сухий корм для кішок з оксалатними каменями, відрізнятиметься від раціону тварини зі струвітними конкрементами.

Раціон тварини, яка отримує натуральну їжу, також має бути відкоригований. За оксалатних каменів у раціоні улюбленця слід обмежити кількість яєць і молока, а також овочів з високою кількістю кальцію. Під забороною і субпродукти через високі концентрації щавлевої кислоти.

Важлива частина дієти і лікування сечокам’яної хвороби загалом — забезпечення доступу до якісної питної води.

Профілактика сечокам’яної хвороби

З метою запобігти розвитку сечокам’яної хвороби в улюбленця, власнику слід дотримуватися низки правил:

• Регулярно проводити обстеження тварини у ветеринара кожні півроку. У більшості кішок сечокам’яна хвороба розвивається безсимптомно протягом декількох років. Тварини потрапляють до фахівця вже в запущених випадках, коли лікування може бути тільки хірургічним.
• Стежити за питним режимом. Концентрація солей у сечі знижується при достатньому надходженні рідини в організм. Миски з водою бажано розставляти по дому в декількох місцях. Важливо, щоб тварина була фізично активною і в організму виникала необхідність у воді. Можна зацікавити кішку пити воду, придбавши для цих цілей спеціальний фонтанчик.
• Правильно підбирати раціон харчування. Не можна допускати, щоб кішка отримувала шкідливі ласощі або переїдала. Віддавати перевагу слід свіжоприготованій їжі або ж високоякісним сухим кормам супер-преміум класу.
• Тваринам після кастрації необхідно коригувати раціон, у зв’язку з високими ризиками розвитку ожиріння в улюбленця і зниження загального метаболізму на тлі гормональної перебудови.

Завдання власника — не допустити розвиток патології в улюбленця. Планова диспансеризація допоможе своєчасно виявити порушення і вберегти тварину від важких ускладнень, пов’язаних з розвитком уролітіазу.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.