Саркоптоз (Sarcoptoses) — свербляча короста, хвороба інвазійного походження, що характеризується шкірними розчухами, сверблячкою, дерматитами.

До захворювання схильні: велика і дрібна рогата худоба, коні, свині, верблюди, північні олені, кішки, собаки, кролики, лисиці.

Поширене захворювання повсюдно.

Етіологія

Збудник належить до родини Sarcoptidae. Воно включає два роди Sarcoptes і Notoedres. Для кожного виду тварини збудник свій: у коней, віслюків і мулів — S. equi, великої рогатої худоби — S. bovis, кіз — S. caprae, овець — S. ovis, верблюдів — S. cameli, свиней — S. Suis, кроликів S. cuniculi, у собак і кішок — Sarcoptes canis, у кішок саркоптоз зустрічається рідко.

Морфологія всіх збудників дуже схожа. Залишаючи тіло основного господаря, і переходячи на неспецифічного, збудник припиняє розмножуватися, і спричиняє тимчасове захворювання, що закінчується самовиздоровленням.

Тіло кліща кулясте з короткими кінцівками, на яких розташовані дзвонові присоски на стрижнях. Щелепа гризучого типу, оснащена підковоподібним хоботком.

Паразитує кліщ в епідермальному шарі шкіри. Зараження відбувається під час контакту з хворими або через предмети догляду. Сприйнятливість слабких і молодих тварин вища.

Самка паразита проробляє ходи в епідермісі та відкладає по 2-8 яєць. Всього за інвазію примудряється відкласти до 60 яєць. На дозрівання і розвиток до статевозрілого паразита йде 16-20 діб. У зовнішньому середовищі не розмножуються, а перепади температур вбивають їх за 15 днів.

Симптоми

У всіх тварин саркоптоз проявляється по-різному.

У коней перші ознаки помітні через 15-20 днів. Відзначається свербіж і запальні реакції. Перші ознаки помітні на голові, шиї, спині, в ділянці накладення хомута і сідла. Зачіпаються переважно ті місця, де підвищена вологість шкіри. Старі вогнища ущільнюються, лущаться, волосся випадає, утворюється складчастість шкіри. Ті частини тіла, які тварина розчісує, можуть бути покриті тріщинами і гнійниками. Зі збільшенням патології тварини стають пригніченими, втрачають вагу.

У свиней захворювання може протікати у вушній і шкірній формах. Вушна форма проявляється у старих тварин. При ній уражається внутрішня поверхня вушної раковини, і шкіра навколо вух. За тотальної форми уражаються багато ділянок тіла, і вуха в тому числі. Захворювання може протікати тривалий час. При цьому у тварини проявляється свербіж, апетит слабшає, свині погано набирають вагу.

У північних оленів захворювання починає проявлятися в області накладення упряжі. З плином часу місця локалізації паразита стають схожі на кору дерев.

Верблюди, особливо молодняк, важко переносять інвазію. Вогнища ураження розташовуються на голові та внутрішній поверхні стегон. Тварини припиняють прийом корму, сильно сверблять, швидко худнуть, іноді гинуть.

У кіз кліщі обґрунтовуються на губах, ніздрях, у районі вушних раковин. На уражених місцях утворюються лусочки, потім струпи, шерсть випадає, шкіра перетворюється на складчасту.

У собак з’являється індивідуальна чутливість. Так, з одного посліду не всі цуценята можуть заразитися. Хвороба проявляється сильним свербінням, шерсть випадає, шкіра покривається струпами. Якщо до захворювання причетний кліщ Notoedres, то у собак, кішок і лисиць свербіж може і не проявлятися, а волосся поступово випадатиме і шкірні покриви ставатимуть складчастими.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на клінічних ознаках, епізоотологічних даних і результатах мікроскопії зішкрібків шкіри. Провести маніпуляцію слід із глибоких шарів епідермісу. Зішкріб береться на межі здорової та ураженої ділянок шкіри. Мікроскопія проводиться під малим збільшенням мікроскопа.

Лікування

Для коней і верблюдів влітку та восени для масових обробок використовують протівоакарицидні ванни із застосуванням 0,5% розчину креоліну із вмістом 0,03% гамма-ізомеру гексахлорану. Повтор процедури здійснюють через 10 діб.

Для тварин застосовні акарицидні препарати на основі перитроїдів (неостомазан, бутокс, перметрин, івомек). На основі цих засобів готуються купочні розчини, які можна втирати в уражені місця без змивання і витирання.

Профілактика

У неблагополучних господарствах тварин ізолюю і лікують. Усе поголів’я піддають профілактичним обробкам. Ретельно проводять акаратизаційні заходи в усіх приміщеннях, обробляючи предмети догляду, одяг обслуговуючого персоналу.

Після проведених заходів проводять щоденні огляди на предмет виявлення паразитоносійства.

Обмеження на пересування стада знімається через 20 діб після виліковування всіх тварин і проведення заключних заходів.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.