Сальмонельоз (Salmonellosis) — гостра контагіозна хвороба, переважно молодняка сільськогосподарських тварин, телята до 6 місяців, хворіють також дикі звірі. Характеризується ентеритом, лихоманкою, пневмоніями, ураженням суглобів.

Схильні до захворювання всі види тварин. Людина хворіє за типом харчової токсикоінфекції. Захворювання поширене в усьому світі.

Етіологія

Причиною захворювання є бактерія роду Salmonella, яка налічує понад 2000 сероваріантів, серед яких є види з дуже високою вірулентністю.

Збудник — дрібна паличка із закругленими кінцями. Рухома, капсулу і спор не утворює, грамнегативна. Росте на звичайних середовищах (МПА, МПБ).

Бактерія стійка в зовнішньому середовищі. При заморожуванні виживає протягом 3-4 міс., у ґрунті, фекаліях, сечі зберігає патогенність до 4-х місяців, у гної — рік, у воді — 3-4 тижні, за кімнатної температури життєздатна до 3-х міс.

Нагрівання до 60 ᵒC вбиває через годину. Якщо м’ясо варити великим шматком, то для інактивації необхідно не менше 2-х годин. Соління і копчення практично не діє на мікроорганізм.

Згубно діють розчини: гідроокису натрію 5%, хлорного вапна 3%, формальдегіду 3%.

Джерело зараження — хворі та перехворілі тварини, боєнні відходи, м’ясо-кісткове і кров’яне борошно.

Факторами, що сприяють виникненню хвороби, є скупченість, порушення санітарно-зоогігієнічних умов, незадовільна годівля.

Носіями сальмонели в природі є голуби, горобці, чайки, гризуни.

Сальмонела потрапить в організм тварини через шлунково-кишковий тракт. Розмноження відбувається в кишечнику, далі вона розноситься по всьому організму, спричиняючи септицемію та запальні процеси в органах.

Симптоми

Інкубаційний період від 2-х до 12-и днів. Перебіг може бути гострим, підгострим, хронічним.

Гострий перебіг спостерігається в ослабленого молодняка. Тварини пригнічені. Апетит ослаблений або відсутній, температура підвищується до 42 ᵒC. Діарея проявляється на другий день після прояву пригнічення. Фекальні маси рідкі, жовто-зеленого кольору з пластівцями та слизом.

Найчастіше захворювання виникає у весняний період у телят віком від 10 днів до 1,5-2 місяців. Найбільш схильні до захворювання ослаблені тварини і ті, які перебувають у загальних клітках.

Підсосні тварини та на індивідуальному вигодовуванні хворіють рідше.

Велику роль у ймовірності зараження відіграє своєчасне випоювання молозива (перші години після отелення).

Хворі телята пригнічені, частіше лежать, розвивається пронос, що інколи чергується із закрепом. Фекальні маси з домішкою слизу, смердючі.

Без надання допомоги телята припиняють прийом корму, очні орбіти западають, тварина гине на 4-6 день.

У поросят на 3-5 день проявляється синюшність вух, живота, підгруддя.

Загибель тварин настає на 4-6 день.

Підгострий перебіг триває 10-15 днів. Температура підвищена. Пронос чергується із закрепами, можуть відзначатися риніти, бронхопневмонії, кон’юнктивіти. Захворювання набуває хронічної форми. Зі зникненням ознак сальмонелоносійство триває.

У собак сальмонельоз часто супроводжується блювотою, виділенням піни з ротової порожнини, можливі конвульсії. Пронос частий, з домішками крові та слизу, смердючого запаху. Тварина пригнічена. Якщо до ураження травної системи приєднуються органи дихальної системи, то цуценята швидко гинуть.

Діагноз

Діагностика заснована на клінічних ознаках, епізоотичних даних, результатах лабораторних досліджень.

Для лабораторного аналізу відправляють блювотні маси, випорожнення, слизові виділення, залишки корму, які підозрюють у наявності збудника.

Диференціальна діагностика повинна заперечувати пастерельоз, колібактеріоз, анаеробну ентеротоксемію, стрептококову інфекцію, чуму, інфекційний гепатит, отруєння.

Лікування

Найефективнішим є застосування антибіотиків. Якщо є можливість, слід провести лабораторні дослідження на чутливість мікрофлори. Однак лабораторні посіви, ріст, визначення титру займають надто багато часу, а в даному випадку застосувати медикаментозні препарати необхідно швидко.

Потрібно віддати перевагу антибіотикам фторхінолонового ряду (ципрофлоксацин), класу цефалоспоринів (цефатоксім, цефтриаксон), макролідам (азитроміцин).

При наданні допомоги молодняку (поросята, цуценята) вдаються до додаткових ін’єкцій імуноглобулінів.

Тварин переводять на легкозасвоювані, поживні, доброякісні корми. Годування проводять дробовими порціями без обмеження водопою.

Профілактика

Профілактичні заходи передбачають суворе дотримання зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних вимог. Забезпечення оптимальних умов утримання та збалансованої годівлі відповідно до вікових і видових груп тварин.

При діагностуванні захворювання на господарство накладають карантин. Хворих тварин негайно ізолюють і лікують. Підозрюваних — обробляють полівалентною сироваткою, умовно здорових — вакцинують. Проводиться ретельне прибирання та дезінфекція приміщень і обладнання свіжогашеним вапном.

У неблагополучних господарствах застосовують вакцинацію тільних корів за 2 місяці до отелення концентрованою формолквасцовою вакциною проти сальмонельозу.

Для вакцинації поросних свиноматок застосовують препарат зі штаму ТС-177 і концентровану полівалентну формолквасцову вакцину проти сальмонельозу, пастерельозу, диплококової інфекції.

Формування стада проводять тільки з благополучних господарств, з попереднім карантинуванням тварин.

Для дезінфекції приміщень застосовні: 3 % розчин їдкого натру, 7 % демпа, 2 % формальдегіду, розчин хлорного вапна повинен мати 4 % активного хлору.

У господарствах необхідно регулярно проводити дератизаційні заходи.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.