Сальмонельоз (Salmonellosis) — антропозоонозне інфекційне захворювання, на яке найчастіше хворіють сільськогосподарські та хутрові тварини й птахи. Найхарактерніші дві форми захворювання: гостра, за якої спостерігається лихоманка та ентерит, і хронічна, для якої характерне ураження суглобів і запалення легенів. До хвороби схильні молоді особини.

Етіологія

Збудник інфекції — неспороносні бактерії-палички роду Salmonella. Грамнегативні, факультативні, здебільшого рухливі анаероби, не утворюють спор і капсул. Не здатні ферментувати лактозу і сахарозу, зброджують вуглеводи і спирти, утворюючи кислоту або в деяких випадках гази. Добре ростуть у теплому (температура 36-38 градусів) лужному (рН 7,0-7,5) середовищі. Налічує понад 2000 серотипів сальмонел.

Стійкі в зовнішньому середовищі, за низьких температур не гинуть. У водоймах живуть до 4-5 місяців, у фекаліях до 3 років, у молоці 1-3 тижні, у яйцях птахів зберігають життєздатність до 1 року. Стійкі до більшості антибіотиків. За високих температур від 55 градусів, а також під впливом ультрафіолетового випромінювання гинуть. Для знезараження м’яса рекомендується нагрівати його до 75-80 градусів мінімум 10 хвилин. Добре знищуються різними дезінфекційними засобами.

Епізоотологія

Основне джерело захворювання — сільськогосподарські тварини: корови, свині, вівці, коні; хутрові звірі, а також птахи, найчастіше переносниками є гризуни. Перехворіла тварина може багато років виділяти збудник у зовнішнє середовище. Хвороба є антропозоонозом, поширена повсюдно, добре набуває резистентності до антибіотиків.

Виникає найчастіше при порушеннях правил санітарії та утримання. Шляхи передачі різні: через фекалії, сечу, молоко, слину, вживання зараженого м’яса, яєць або молока. Проникаючи в організм, токсини, що виділяються сальмонелою, ушкоджують стінку кишківника, проникають у кровоносну та лімфатичну системи, спричиняючи дегенеративні процеси в різних системах і органах.

Найбільш чутливий до зараження молодняк. Телята найчастіше хворіють у віці від 1-2 тижнів до кількох місяців; поросята — з перших днів життя до відлучення від свиноматки. Ягнята найбільш схильні до захворювання так само в перші дні життя. Лошата хворіють у віці від одного тижня до 3-4 місяців.

Симптоми

Інкубаційний період від 5-6 годин (у разі харчового зараження) до 3 тижнів.

Існує кілька форм сальмонельозу, кожному з яких властиві свої симптоми.

Гостра форма сальмонельозу

Характерні ознаки для цієї форми:

• Висока температура (до 41-42 градусів) тіла, за низької температури кінцівок і вух;
• Лихоманка;
• Млявість;
• Зниження апетиту;
• Хворобливість у черевній порожнині, вимушена поза;
• Почастішання дихання і серцебиття, аритмія;
• Розвивається кон’юнктивіт;
• Починається діарея, фекалії набувають брудно-сірого кольору, мають смердючий запах;
• У птахів додатковий симптом — збільшення зоба і живота;
• Летальність сягає 50-80%.

Підгостра форма сальмонельозу

Для цієї форми характерні всі ознаки гострої форми, але вони менш виражені. Пронос має періодичний характер, у кишечнику з’являються вогнища некрозу, основні симптоми наростають із часом: підвищується температура, з’являються виділення з очей, ніздрів, виникає кашель, під час аускультації чутно хрипи.

Хронічна форма сальмонельозу

Є наслідком перенесеної гострої або підгострої форми захворювання. Характеризується посиленими симптомами ураження дихальної системи. З носової порожнини та очей виділяються слизово-гнійні виділення, відмічають сухий кашель, який згодом стає вологим, дихання утруднюється, стає болючим і прискореним. Під час аускультації чути хрипи, розвиваються симптоми пневмонії. Тварини стають млявими, втрачають апетит, виникає виснаження. Температура підвищується до 41 градуса. Через деякий час відбувається ураження суглобів, вони опухають, стають болючими, тварина починає кульгати. Летальність досить висока, особливо якщо в останній стадії з’являється пронос.

Для птахів за хронічної та підгострої форми, крім основних симптомів, характерне ураження центральної нервової системи (порушення руху, дезорієнтація, судоми, спонтанне хитання головою тощо).

Діагноз

Діагноз ставиться на підставі епізоотологічних даних, клінічного огляду, патологоанатомічних даних, лабораторних досліджень. Необхідно відправляти трупи на розтин. Важливе значення в постановці діагнозу має час спалаху захворювання і чи припадає він на час отелення, опоросу тощо.

Хвороби, від яких необхідно диференціювати сальмонельоз:

У телят:

• Диспепсія;
• Колібактеріоз;
• Диплококові інфекції.

У поросят:

• Чума;
• Дизентерія;
• Вірусний гастроентерит.

У решти тварин — різні гастроентероколіти.

Лікування

Хворих тварин необхідно ізолювати. Найпоширеніша схема лікування — антибіотикотерапія з використанням сульфаніламідних препаратів. Але необхідно уважно обирати антибіотики, бо бактерія набуває резистентності. Так само часто використовують полівалентну антитоксичну сироватку проти сальмонельозу. Для полегшення загального стану тварини необхідне надання симптоматичного лікування: жарознижувальні, протизапальні, відхаркувальні препарати, спазмолітики, абсорбувальні засоби, новокаїнові блокади хворих суглобів, у разі сильного виснаження краплинні інфузії.

Заходи боротьби та профілактика

До неспецифічних методів профілактики належить дотримання правил санітарії та утримання тварин, правил годівлі, своєчасна дезінфекція приміщень, дослідження кормів на сальмонельоз. У разі спалаху захворювання імунізація тварин і застосування моновакцин. Тварин ізолюють, оглядають, лікують. Господарство дезінфікують, застосовують заходи зі знищення гризунів і через місяць вводять в експлуатацію.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.