Розплідниковий кашель — захворювання, спровоковане різними інфекційними агентами, як вірусної, так і бактеріальної природи. Свою назву патологічний процес отримав у зв’язку з тим, що частіше діагностується в улюбленців, яких утримують скупчено у вольєрах і розплідниках. Інфекція вражає респіраторний тракт надзвичайно швидко, передаючись від однієї тварини до іншої.

Найчастіше розплідниковий кашель спостерігається в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди. Схильні до захворювання всі собаки, незалежно від статі, віку та породи.

Найбільшу небезпеку розплідниковий кашель становить для маленьких цуценят у зв’язку з недорозвиненістю у них повноцінного імунного захисту. Передається інфекційний трахеобронхіт повітряно-крапельним шляхом і разом з виділеннями з носових ходів.

Факторами, що провокують розвиток патології, є — відсутність нормальної вентиляції в приміщенні, де утримуються тварини, стресові фактори і виснаження організму собаки.

Причини

Розплідниковий кашель у собак спричиняють різні патогенні агенти як бактеріальної, так і вірусної природи. Серед патогенних бактеріальних мікроорганізмів, частіше виявляють бордетеллу. Це облігатна анаеробна бактерія, що вражає слизові оболонки (війчастий епітелій) респіраторного тракту. Проникаючи в дихальні шляхи, бактерії починають активно розмножуватися, вражаючи все більші території.

Причиною розплідникового кашлю також виступають і віруси. Спровокувати захворювання можуть аденовіруси, що відносяться до першого і другого типу. Перший тип аденовірусів провокує таке захворювання, як інфекційний гепатит, вражаючи попередньо і респіраторний тракт.

Другий тип аденовірусів не чинить вираженого негативного впливу на роботу печінки і нирок, але при цьому призводить до серйозних порушень у дихальній системі.

З бактеріальних агентів причиною захворювання частіше служить Bordetella bronchiseptica — аероб роду Bordetella. Являє собою рухливі грамнегативні грамнегативні овоїдні клітини, що не утворюють спор і капсул. Локалізуються і розмножуються на війчастому епітелії дихальних шляхів. Крім аденовірусів, інфекційний трахеобронхіт у собак здатні спровокувати реовіруси, вірус герпесу і парагрипу.

Досить часто, на тлі загального зниження резистентності організму, вірусна інфекція з’єднується з бактеріальною, викликаючи серйозні ускладнення.

Розплідниковий кашель вірусної етіології може бути ускладнений проникненням і подальшим розмноженням стафілококів, стрептококів, клебсієл і мікоплазм. Лікування в такому разі комплексне і тривале.

Симптоми

Період від моменту проникнення патогенів в організм собаки до початку прояву характерних симптомів залежить від провокуючого фактора. Зазвичай становить від 2-3 днів до 2 тижнів.

Симптоми розплідникового кашлю у собак на перших етапах захворювання не мають особливої вираженості. Відзначається загальне зниження числа білих кров’яних тілець в аналізі.

З розвитком патології, виникає такий симптом як кашель, сильний, що супроводжується спазмами. Тварина намагається відкашлятися, починає давитися власною слиною, що часто призводить до появи нападів нудоти і виверження шлункового вмісту.

З боку початкові ознаки інфекційного трахеобронхіту у собак нагадують спроби тварини відкашляти чужорідний предмет, що застряг у горлі або глотці. Відзначається посилення кашлю під час активних фізичних навантажень або ж після емоційного потрясіння.

Надалі клінічна картина набирає обертів і розплідниковий кашель у собак характеризується такими симптомами:

• чхання;
• різке збільшення регіонарних підщелепних лімфовузлів;
• підвищення температурних показників тіла до 40.5 градусів (за норми від 37.5 до 39);
• зміна характеру і ритму дихання (можливі хрипи);
• млявість і апатичний стан вихованця.

На тлі первинної інфекції розвиваються процеси запального характеру в ділянці глотки, трахеї та гортані. Не рідко діагностується запалення в області бронхіального дерева.

Молоді й ослаблені тварини страждають від гарячкових явищ, відмовляються від їжі. Одним з ускладнень несвоєчасно вилікуваного розплідникового кашлю є пневмонія.

Діагностика та лікування

Лікувати розплідниковий кашель у собак починають тільки після постановки точного діагнозу і визначення патогена, що спровокував інфекцію. Діагностика в умовах ветеринарної клініки, включає в себе проведення лабораторних та інструментальних досліджень:

• збір анамнезу;
• забір крові на аналіз;
• цитологічне дослідження;
• забір мазків і крові на бакпосів;
• серологічна діагностика.

Існує низка патологій, що мають схожу клінічну картину з інфекційним трахеобронхітом. Необхідно диференціювати захворювання від паразитарного бронхіту або ж алергічних реакцій у тварини.

Також причиною сильного кашлю може бути недостатність серцевого м’яза, запалення легенів і спадання тканин трахеї. Якщо лікар підозрює запальний процес у легеневих структурах, тварині призначається рентгенографічне дослідження органів грудної клітки.

У разі підозри на хронічну недостатність серцевого м’яза, проводяться додаткові дослідження — ехокардіограма, електрокардіограма.

Важливо розуміти, що самолікування неприпустиме. У зв’язку з тим, що інфекційний трахеобронхіт у собак, за клінічними проявами, нагадує велику кількість інших, не менш небезпечних патологій, які потребують особливого підходу до лікування і підбору медикаментозних препаратів.

Здорова тварина, що володіє сильним імунним захистом, здатна впоратися із захворюванням досить швидко при застосуванні відповідної терапії. Усе, що потрібно від власника — дотримуватися режиму, давати більше чистої води і виконувати призначення лікаря.

Собаки, які зазнали інфекції та не мають відмінного здоров’я, особливо це стосується цуценят, ослаблених після хвороби і літніх собак, повинні отримувати якісну терапію для боротьби з патогенами, можливо навіть в умовах стаціонару.

Лікувати собаку починають одразу після встановлення точного діагнозу. Призначається особливий режим — собаку ізолюють від інших тварин і забезпечують спокій.

Пацієнту протипоказані фізичні навантаження. Ветеринарний фахівець з урахуванням індивідуальних особливостей організму тварини, призначає такі препарати:

• прописують імуноглобуліни та противірусні засоби;
• антибіотики широкого спектра дії курсом від 5 до 14 днів (залежно від тяжкості патологічного процесу);
• імуномодулювальні препарати;
• вітамінні та мінеральні комплекси.

Як терапію, що усуває основні симптоми інфекційного трахеобронхіту, призначають сиропи і таблетки з відхаркувальним ефектом. За відсутності позитивного результату впродовж 4 днів від початку лікування, необхідно проведення повторної діагностики. Призначається рентгенографічне дослідження.

Прогноз для маленьких цуценят обережний або несприятливий. Більшість дорослих собак з хорошим імунітетом, успішно справляються із захворюванням протягом 2-3 тижнів. Рідко, коли хвороба триває довше 1.5 місяців. Як правило, це хворі й ослаблені тварини.

Профілактика

Запобігти інфікуванню свого улюбленця вірусами і бактеріями, що провокують розплідниковий кашель можна. Важливо ізолювати хвору тварину від її здорових родичів, таким чином скорочуючи можливість нових спалахів інфекції.

Найефективнішим методом профілактики інфекційного трахеобронхіту у собак є планова вакцинація. Імунітет від вакцини тримається 1 рік, тому імунізацію необхідно проводити регулярно. Це стосується не тільки молодих собак, а й дорослих, на перший погляд, абсолютно здорових. Щеплення роблять від парагрипу та аденовірусної інфекції, які є найчастішими причинами розвитку розплідникового кашлю.

Важливий пункт профілактики — своєчасна протипаразитарна обробка. Гельмінтози не мають прямого впливу на розвиток вірусних і бактеріальних інфекцій. Але вони значно послаблюють сили організму, створюючи чудовий ґрунт для впровадження патогенів і подальшого їхнього розмноження.

Розплідниковий кашель не є смертельною патологією, але за відсутності своєчасного лікування, може спровокувати низку серйозних ускладнень, зокрема й летальний результат.

Розбір теми 2025 року.