Захворювання у домашніх тварин, спричинені вірусами, посідають лідируючі місця в усьому світі. Особлива небезпека полягає в тому, що вірусні організми володіють високим ступенем заразності та стійкості до впливу чинників навколишнього середовища. Крім цього, різні віруси здатні мутувати, залишаючись абсолютно не доступними для імунної системи організму.

Однією з таких вірусних інфекцій є ротавірусна, що спричиняє серйозні порушення у функціонуванні органів травного тракту. У разі ураження організму ротавірусною інфекцією виникають диспепсичні розлади, що негативно впливають на обмінні процеси.

Своєчасна діагностика захворювання та призначення лікування дає змогу запобігти серйозним ускладненням, які можуть розвиватися на тлі вірусного захворювання.

Відомості про збудника

Вірус, що провокує розвиток інфекції, належить до роду ротавірусів, який взяв назву з латинської мови, де «rota» означає колесо. Пов’язано це з тим, що будова вірусу нагадує кругле утворення з втулкою, спицями і ободом.

Ротавірус належить до РНК-містких, має діаметр від 65 до 78 нм. Капсула характеризується двошаровістю. Вірусологія розрізняє 9 типів ротавірусів і тільки 5,6 і 7 є небезпечними для тварини, але не передаються при цьому людині.

РНК-віруси, що містять РНК, мають високу стійкість до факторів навколишнього середовища завдяки своїй тришаровій білковій оболонці. Не впливає руйнівно на оболонку і шлунковий сік, а також травні ферменти кишкового тракту.

Реплікація патогенних мікроорганізмів відбувається у відділах тонкого кишківника, вражаючи ворсинки та клітинні структури (ентероцити) слизової оболонки. У результаті відбувається некротизація та зміни в структурі епітелію.

Вірусний ентерит характеризується диспепсичними розладами — діареєю та процесами мальабсорбції. Токсична речовина білкового походження, що виділяється вірусом у процесі своєї життєдіяльності, порушує нормальну всмоктуваність води, секрецію хлоридними каналами речовин. На тлі патології, що розвивається, виникає дефіцит лактаз транзиторного типу, що виникає раптово і триває близько 2-3 тижнів.

Епізоотологія

Ротавірусну інфекцію у кішок спричиняє РНК-вмісний вірус, який провокує запальні процеси в тонких відділах кишківника. У переважній більшості клінічних випадків, саме ротавірус призводить до розвитку діареї у кішок. На тлі диспепсичних розладів унаслідок запальних процесів кишківника, можливий розвиток такого ускладнення, як прорив стінок.

Це інфекційне захворювання досить поширене у світі тварин. Способів передачі захворювання існує кілька, але основним є контактування здорової тварини з каловими масами від інфікованої. Особливо небезпечна ротавірусна інфекція в розплідниках при скупченому утриманні.

Сприйнятливі до ротавірусної інфекції всі кішки, незалежно від віку й умов утримання, але найчастіше діагностують захворювання у маленьких кошенят, тварин, які перенесли оперативне втручання, старих кішок або ж у разі сильного ослаблення імунних сил організму.

Кішка може заразитися ротавірусною інфекцією і від собаки або бродячих тварин при тісному контакті. Власники кішок, особливо маленьких кошенят, мають пам’ятати, що можливий важкий розвиток інфекції, що призводить до зараження крові та розлитого перитоніту. При несвоєчасній діагностиці та призначенні лікування, кошенята швидко гинуть.

Симптоматика та діагностика

Період інкубації ротавірусної інфекції становить у середньому до 5 діб. Інфекційні агенти, проникаючи в сприйнятливий організм, викликають важкі ускладнення. У вихованця виникають сильні больові відчуття в ділянці живота, кішка намагається не сідати і не лягати, приймає вимушену позу, що дозволяє знизити біль.

Ознакою ротавірусної інфекції є сильна блювота. Виверження шлункового вмісту відбуваються настільки часто, що в наслідок призводить до появи кривавих згустків у блювотних масах. Температурні показники тіла підвищуються через кілька годин після початку патологічного процесу.

Виникає профузний пронос, в якому з’являються домішки крові та слизу. У маленьких кошенят розвивається катар шлунково-кишкового тракту.

Після того, як кишковий вміст вийшов під впливом патологічних факторів, у вихованця розвиваються безрезультатні позиви до акту дефекації. Тварина страждає, не може знайти собі місце, і часто знесилено падає прямо у свій котячий лоток. Попри те, що симптоми захворювання проявляються різко і сильно, загибель тварини діагностується рідко.

Причиною занепаду сил може стати зневоднення, але за умови своєчасного звернення до ветеринара і проведення адекватної терапії, ускладнень можна уникнути.

Постановка точного діагнозу не може обійтися без диференціації. Так, під час проведення загального клінічного огляду, збору анамнезу та лабораторних досліджень, необхідно виключити парвовірусну інфекцію, інфекційний лейкоз, коронавірус і кальцивіроз.

Крім вірусних інфекцій, причиною схожих симптомів можуть бути:

• ураження грибковими мікроорганізмами;
• захворювання, спричинені патогенною бактеріальною мікрофлорою;
• реакції алергічного типу;
• інтоксикації організму важкими металами або отрутами.

Головний метод діагностики в умовах лабораторії — дослідження мазка, взятого з фекалій, із застосуванням спеціальних реакцій. Так, найбільш інформативним методом є імунофлюоресцентна реакція, що дає змогу не тільки виявити збудника інфекції, а й визначити вид вірусу.

На додаток проводять загальний аналіз крові, біохімію крові та ультразвукове дослідження. Методики дають змогу визначити ступінь патології та призначити максимально адекватне лікування

Лікування та профілактика ротавірусної інфекції у котів

Лікувати ротавірусний ентерит необхідно невідкладно з першою появою характерних симптомів. Основа терапії — відновлення зруйнованих бар’єрів слизової оболонки. Комплексний підхід у лікуванні вірусної інфекції спрямований на усунення хворобливих відчуттів, захист від секундарної мікрофлори, стимуляцію імунних сил організму. У разі порушень функцій організму фізіологічного плану, показана замісна терапія.

Важливу роль при лікуванні будь-яких вірусних інфекцій у домашніх тварин відіграє правильний дієтичний раціон, а також додаткове введення вітамінних і мінеральних комплексів. Це дасть можливість не тільки підвищити ефективність лікування, а й дасть змогу швидше звільнити організм від токсичних речовин.

Добре зарекомендував себе в терапії вірусних інфекцій гомеопатичний препарат Гамавіт. Він дає змогу посилити ефект від основного лікування, нормалізувавши процеси обмінного типу і нейтралізувавши отруйні речовини.

За найперших ознак ротавірусної інфекції доцільно введення кішці глобулінів і сироваток, що мають противірусний ефект. Застосовуються імуномодулятори та лікарські засоби на рослинній основі для підтримки сил організму.

Специфічної вакцини проти ротавірусної інфекції у кішок не існує, тому надзвичайно важливо дотримуватися заходів профілактики. В результаті уважного ставлення до здоров’я свого вихованця, правильно підібраного харчування, регулярних протипаразитарних обробок і вакцинацій, ризик розвитку ротавірусу знижується.

Необхідно регулярно проводити профілактичні огляди у ветеринара один раз на 6 місяців, а також займатися лікуванням системних захворювань, що поступово підривають роботу всього організму.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.