Захворювання печінкових структур у собак діагностуються у ветеринарії досить часто. Але злоякісні новоутворення печінки рідко зустрічаються.

Розділяють кілька видів ракових пухлин у печінці у собак, що мають свої особливості. Так, діагностують первинні (виникли самостійно), вторинні (розвинулися на тлі запалень, хронічних патологій печінки та жовчного міхура) і метастатичні пухлини (виникають як наслідок розповсюджених місцестаз з інших уражених органів).

Внаслідок того, що печінка виконує головну функцію організму — фільтрацію крові, найчастішою раковою пухлиною печінки у собак є метастатична.

Причин розвитку ракової пухлини безліч, а ось методики лікування практично завжди зводяться до часткового видалення органу і подальшого проведення хіміотерапії. Виявлений рак печінки на ранніх стадіях, дає певні шанси на повне одужання від захворювання.

Важливо знати, які характерні симптоми вказують на розвиток злоякісного новоутворення в гепатобіліарній системі, для своєчасного звернення до ветеринарної клініки за відповідною допомогою.

Причини захворювання

Рак печінки у собак первинного типу, що виникають самостійно, реєструється досить рідко.

Здебільшого злоякісне ураження органу розвивається в результаті вторинного пухлинного процесу, що діагностується в інших, як правило, поруч розташованих органах. Метастази з легень, кишківника, підшлункової залози мігрують у клітини печінки, провокуючи локалізацію онкології.

Клітини карциноми здатні пересуватися по організму в печінкові структури по кровоносному руслу і лімфогенним шляхом. Можливими причинами раку печінки у собак є:

• генетичні мутаційні зміни;
• зміни в організмі, спровоковані віком тварини;
• схильність до онкозахворювань за генетичним типом;
• агресивне радіоактивне випромінювання;
• тривале використання медикаментозних препаратів;
• інтоксикації організму, зокрема й печінки отруйними речовинами (реагентами, вірусами, бактеріями);
• захворювання організму хронічного типу, що вражають травну систему;
• патологічні процеси, спровоковані проникненням і активним розвитком паразитів в організмі;
• патології імунної системи (аутоімунні захворювання).

Причинами розвитку злоякісних новоутворень у печінці можуть послужити підвищений рівень вмісту заліза в плазмі крові, цироз або запалення печінкових структур.

У ветеринарії не виключать можливість участі в процесі розвитку раку печінки інвазійних уражень — гельмінтозів, що вражають печінку, а також патологій, що характеризуються змінами в роботі біліарної системи.

Що стосується метастатичного типу раку, причиною може стати злоякісне новоутворення в селезінці, молочних пакетах (аденокарцинома, один із найагресивніших видів раку), клітинах Лангерганса (підшлунковій залозі).

Діагностується рак печінки у собак усіх порід і вікових груп, але найбільший відсоток захворюваності реєструють у тварин у віці старше 7 років, що пов’язано з фізіологічними деструктивними процесами організму.

Новоутворення, що локалізуються в ділянці гепатобіліарної системи у собак, можуть бути злоякісного і доброякісного характеру. Доброякісні новоутворення беруть свій початок з клітин епітелію, строми органу і судинних сплетінь.

Часто діагностованими доброякісними утвореннями у домашніх вихованців є:

• Аденоми гепатоцелюлярного типу. Іншими словами, це рак, що виникає зі структурних одиниць печінки — гепатоцитів. Печінковий клітинний рак характеризується тривалою відсутністю ознак патології. Утворення обмежені досить щільною капсулою. У разі розриву пухлини, виникає інтенсивний ріст і розвиток.
• Вузликова гіперплазія або фокальний цироз печінкових структур. Характер патології вважається доброякісним, але в запущених випадках пухлина, що має вигляд ущільнення, утвореного з рубцевої та сполучної тканини, призводить до порушень роботи всього органу та інтоксикації організму.
• Гемангіома. Доброякісне судинне новоутворення, що не має характерної клінічної картини. Рідко переходить у злоякісну пухлину.
• Печінкова гіперплазія регенераторного типу. Новоутворення, представлене у вигляді щільних вузликів, невеликого розміру. Пухлина схильна до швидкого розвитку і подальшого здавлювання проток, що виводять жовчний секрет. У результаті виникають серйозні інтоксикації організму, застій жовчі та процеси некрозу.

Серед первинних ракових пухлин, які діагностують у собак, найчастішими є новоутворення мезинхімального типу, гепатокарциноми, холангіокарциноми (рак жовчовивідних шляхів), карциноїди — злоякісні процеси, що виникають на тлі нейроендокринних порушень.

Рак печінки розрізняють і за морфологічними ознаками. Новоутворення може бути одиничним, вузлуватим, множинним і розлитим (дифузним).

Вузлуватий тип ракових клітин характеризується множинними новоутвореннями, що розташовуються одразу в декількох частках печінки. Пухлина, що вражає клітинні структури жовчних шляхів, може стати причиною раку в ділянці печінки і навіть за межами.

Холангіокарциноми — надзвичайно небезпечні й агресивні пухлини, для яких характерний швидкий розвиток і метастазування в органи, розташовані в черевній порожнині.

Карциноїди, вид ракових клітин, розташованих усередині органа, стрімко й агресивно розростаються, метастазують у ниркові структури, селезінку і кору надниркових залоз.

Лікування цього виду пухлин найпроблематичніше, оскільки хірургічне висічення злоякісного новоутворення неможливе.

Основні симптоми раку та його діагностика

Клінічні прояви ракової пухлини печінки у домашніх тварин не мають певної специфіки. У більшості випадків симптоми онкології залежать від місця розташування патологічного процесу, його ступеня розвитку, ураженості та гістологічних характеристик.

Злоякісні печінкові пухлини на перших етапах свого розвитку не мають характерних клінічних ознак. Прояв виникає тоді, коли більша частина гепатобіліарної системи уражена.

Зазвичай власники собак відмічають серйозні зміни і звертаються по допомогу до ветеринарної клініки тоді, коли процес патологічного характеру заходить надто далеко.

Важкі форми раку печінки у собак характеризуються такими ознаками:

• зміна кольору склери очей — з’являється жовтяниця, що виникає на тлі проникнення жовчних кислот у кров’яне русло;
• різка відмова від корму і втрата ваги;
• підвищена сонливість і пригніченість;
• відсутність фізичної активності навіть у найжиттєрадісніших вихованців;
• розвиток полідипсії (підвищеної спраги);
• поліурія — збільшення порції виділеної урини і частоти актів сечовипускання;
• порушення диспепсичного характеру (підвищене газоутворення в травному тракті і хворобливі відчуття);
• виснаження організму, аж до кахексії;
• зміна кольору виділеної урини (вона стає бурого кольору).

У порції виділеної урини відзначаються фібринові пластівці, прожилки крові. Вихованець мучиться від постійних нападів нудоти з подальшим виверженням шлункового вмісту.

Калові маси стають блідо-жовтого кольору, деколи з переважанням сірого і зеленого відтінків, а також містять частинки неперетравленої їжі і прожилок крові.

З розвитком патологічного процесу, сам уражений орган збільшується в розмірах. При здійсненні пальпації області черевної порожнини, собака відчуває сильний дискомфорт і хворобливі напади.

На дотики тварина може відповідати агресією. На тлі раку печінки, часто діагностують розвиток водянки черевної порожнини (скупчення патологічної рідини в порожнині).

В результаті сильних порушень функціональних особливостей печінкових структур, розвивається загальна інтоксикація організму, що тягне за собою ураження центральної нервової системи — гепатоенцефалопатію.

Відзначаються порушення координації у собаки, мимовільні спазми і судомні явища в кінцівках.

Діагноз може поставити тільки кваліфікований лікар на підставі біопсії та ультразвукового дослідження.

Біопсія проводиться за допомогою спеціальної голки, далі отримані зразки біоматеріалу відправляють на додаткові лабораторні дослідження. У разі, якщо в зразках взятого біоматеріалу виявляються ракові клітини, діагноз вважається остаточним.

У сучасних ветеринарних клініках існує низка інших досліджень, що дають змогу візуалізувати патологічні процеси, які розвиваються в клітинах і тканинах печінки.

Проводитимуться рентгенологічні дослідження, діагностична лапароскопія (малоінвазивний метод хірургічного втручання), комп’ютерно-резонансна та магнітно-резонансна томографії.

Загальний аналіз крові та біохімічне дослідження дають можливість визначити наявність лейкоцитозу, тромбоцитозу або анемії, а також загальне зниження кількості цукру в кров’яному руслі. На підставі отриманих даних, лікар призначає індивідуальну схему терапії.

Методика лікування і прогноз

Рак печінки являє собою надзвичайно небезпечний стан для організму. Прогноз при постановці діагнозу завжди обережний.

Несприятливий прогноз ставлять за наявності метастаз в інших органах і системах, а також у разі ураження тканин печінки більш ніж на 70%. Вибір методу лікування безпосередньо залежить від типу ракових клітин, розташування і занедбаності процесу.

У ветеринарних клініках проводять оперативне втручання з метою видалення ураженої ділянки органу. Методика є найбільш вірним шансом для порятунку улюбленця і продовження його життя.

Позитивний результат варто очікувати тільки в тому разі, якщо відсутні метастази ракової пухлини. Середня тривалість життя собак з діагностованим злоякісним новоутворенням становить від 12 місяців до 3 років.

Навіть при ураженні більшої половини печінки, лікар зможе провести видалення. Пов’язано це з тим, що гепатоцити здатні до регенерації. Наявність метастаз передбачає використання терапії за допомогою радіоактивного, променевого випромінювання, а також введення високотоксичних хімічних речовин. Найчастіше використовують хіміотерапію, що дає ефективні результати.

Крім хіміотерапії та оперативного втручання з метою видалення частини ураженої печінки, призначають симптоматичну і підтримуючу терапію. Пацієнту призначають гепатопротектори, онкопротектори, знеболювальні препарати.

Ветеринарний фахівець підбирає лікарські засоби індивідуально, з урахуванням особливостей організму тварини (вік, вага, наявність супутніх захворювань).

Після проведення лікувальних заходів, необхідно в обов’язковому порядку переглянути якість годування, а також умови утримання собаки. Вихованцям після видалення ракової пухлини на печінці, необхідно отримувати корми, з гранично низьким вмістом ліпідів.

У профілактичних цілях, прооперовану тварину рекомендується регулярно показувати ветеринарному фахівцеві. Небезпека ракових пухлин полягає в тому, що навіть після повного видалення їх з організму, можливість рецидиву надзвичайно висока.

Заходи профілактики

З метою профілактики необхідно регулярно проходити профілактичні огляди для діагностики стану всього організму. Важливо намагатися убезпечити свого улюбленця від факторів, що сприяють розвитку онкології.

Регулярна протипаразитарна обробка і вакцинації, дозволяють уникнути більшості вірусних інфекцій і гельмінтозів, що негативно впливають на роботу печінки.

Якщо собака перебуває на тривалому лікуванні із застосуванням сильнодіючих медикаментів, необхідно проводити регулярні спостереження за змінами в картині крові.

Будь-які зміни в стані тварини не повинні залишатися без уваги власника. Господарі порід собак, що мають генетичну схильність до ракових пухлин, повинні бути завжди на сторожі.

Онкологія, що вражає молочні залози, селезінку або підшлункову залозу, з великою часткою ймовірності може метастазувати в клітини печінки, провокуючи небезпечний патологічний процес у життєво важливому органі собаки.

Тема 2025: комфорт і турбота про улюбленців.