Пульпіт (Pulpitis) — це запальний процес, що проходить у м’яких тканинах зуба (пульпи). Захворювання може мати гострий перебіг (асептичний, гнійний, гангренозний) і бути хронічним (гранулематозним).

До захворювання схильні всі види тварин. Особливо часто реєструється у дрібних домашніх тварин.

Етіологія

Пульпа знаходиться всередині тіла зуба і її запалення це, як правило, наслідок порушення цілісності (переломи, тріщини, відламки частин).

Можливою причиною патології може бути також раннє стирання коронки зуба, що веде зі свого боку до оголення пульпи.

До захворювання можуть призвести і патологічні процеси в сусідніх тканинах і органах. Карієс, остеомієліт щелепної кістки, інфекційні хвороби ротової порожнини можуть становити загрозу і бути причиною запалення. Проникаючи дентинними каналами, мікроорганізми інфікують усі структурні елементи пульпи і призводять до порушення в судинній системі. Спочатку процес зачіпає периферію, а далі переходить до центру.

Симптоми

Основною ознакою є больовий синдром. Спостерігаючи за твариною в момент поїдання корму, можна виявити небажання потрапляння будь-чого на хворобливий бік, обережність, іноді відмову від корму або певних його видів (наприклад, кісток, холодних кормів).

Методом пальпації можна визначити болючість, водночас тварина буде всіляко упиратися в огляд, що також свідчить про болючість.

Якщо пульпа закрита дентином, відтік ексудату повільний і запальний процес більш гострий. За відкритої пульпи болючість менша. Негайно після травми пульпа кровоточить, червона, далі блідне, стає брудно-жовтого або брудно-коричневого кольору. Якщо цілісність коронки не порушена, то біля запаленого зуба слизова набрякла, почервоніла, болюча.

Гранулематозний пульпіт протікає хронічно. Під час обстеження виявляють розростання гранулематозних утворень і на слизових оболонках поблизу ураженого зуба. У разі розвитку гранулем не рідкісні утворення ексудату зі смердючим запахом.

Гнійні пульпіти можуть призвести до пригнічення загального стану тварини, лихоманки.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на анамнезі, огляді ротової порожнини, виявленні больового синдрому, рентгенологічних дослідженнях.

Лікування

У разі прогресуючого гнійного пульпіту зуб видаляють. При цьому враховують процеси, що протікають у пародонті, а в разі запалення тканин можлива осифікація, що значно ускладнює процес екстракції.

Під час лікування пульпіту можна застосувати пульпотомію. При цьому видаляється коронарна частина з подальшим пломбуванням. Під час пульпектмії проводять повне видалення пульпи, а під час муміфікації приводять пульпу в неживий стан. До цих методів вдаються в разі переломів і ранньої діагностики, карієсів із порушенням цілісності коронки та розкриття пульпи.

Пряме пломбування здійснюють із премедикацією атропіном, проводять місцеву анестезію, санацію всієї порожнини та ділянки ураження. Під час застосування алмазних дисків слід обирати малу швидкість і враховувати, що пройшовши шар емалі, запалена пульпа буде кровоточити, що усувається тампонадою з адреналіном.

Пульпу видаляють екскаватором із контролем навісів за допомогою підриву або кулястого бору. Пульпарну порожнину заповнюють пастою на основі кальцію гідроокису і проводять остаточну реставрацію.

Усі процеси необхідно проводити під рентгенологічним контролем усього зуба. Повтор рентгенографії проводять через 6 місяців після проведення процедури.

Якщо з плином часу зуб почне змінювати колір, то проводиться лікування каналу.

Якщо проводиться непряме пломбування, то пастоподібна суміш наноситься тонким шаром на поверхню дентину. У цьому разі також проводять премедикацію, наркоз і санацію ротової порожнини.

Після проведених процедур показана антибіотикотерапія протягом 5-7 днів. У цей період годування здійснюється м’якими або рідкими кормами.

Проведення пульпоектмії передбачає видалення м’яких тканин у коронковій зоні зуба і в кореневій, а після видалення — ретельну терапію каналу. Усі процедури проводять під контролем рентгенівської діагностики, здійсненої з особливою ретельністю.

У разі муміфікації пульпи застосовують формокреозот або аналоги. У разі невдалих процедур велика ймовірність розвитку апікального абсцесу з розвитком кіст.

Якщо під час виконання пломбувань відбувається розкол, то зуб підлягає видаленню.

Профілактика

Своєчасне лікування уражених, каріозних зубів і запобігання травматизму основа профілактичних заходів.

Доброякісна, збалансована за мінералами та білками годівля з раннього віку буде запорукою правильного формування зубів тварини та запобігатиме розвитку патологій у більш зрілому віці.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.