Пухлини молочних залоз — це онкологічна патологія, що характеризується доброякісними (аденома, фіброаденома, змішаний ріст) або злоякісними (аденокарцинома, карцинома, саркома) новоутвореннями.

Пухлинний процес може розвиватися у всіх ссавців, найчастіше патологія трапляється у собак, переважно самок. За статистикою у віці старше 10 років пухлинний процес захоплює 70% тварин, після 15 років — 80%.

Якщо у собак пухлини здебільшого доброякісні, то у котів — злоякісні.

Етіологія

Прийнято вважати, що основну причину пухлиноподібних розростань на сьогоднішній день не визначено.

Фактором, що впливає на виникнення пухлинного процесу, може бути гормональне порушення (зміна рівня естрогенів). Статистичні дані свідчать про те, що кастрація сук до першої тічки зменшує ймовірність появи пухлин на 50%. Гормональна залежність у кішок не має місця.

Вікові зміни також визначені як фактор, оскільки пухлини часто реєструються у віці тварини понад 6-7 років.

Симптоми

Основні ураження припадають на ті частки молочної залози, в яких функціональна активність виражена найбільш інтенсивно (4-5 пари). У тих же частках (1-2 пари), де залозистої тканини малий об’єм і лактація зовсім незначна, пухлини виникають вкрай рідко.

Під час пальпації молочних залоз виявляються округлі, горбисті, поодинокі або множинні новоутворення. Спочатку вони можуть бути дрібні, а з часом їхні розміри збільшуються, і консистенція з тестоподібної перетворюється на щільну та пружну.

Процес може мати латентну форму і довгі роки не діагностуватися. У період, коли пухлина з вузлика перетворюється на щільний горбок, можна говорити про I стадію. У разі явного збільшення регіональних лімфатичних вузлів говорять про II стадію. Коли пухлиноподібне розростання задіює навколишні тканини, воно стає малорухливим.

Шкірний покрив у місці пухлини стає напруженим, сухим, втрачає шерстний покрив, відзначається гіперемія і підвищення місцевої температури.

Під час руху тварини, в місцях тертя, на поверхні шкіри можуть виникати виразки. Некротичні зміни можуть бути і в тих місцях, які не стикаються, але пухлинна тканина починає некрозування.

Якщо пухлинні розростання множинні і при цьому задіяні регіональні лімфатичні вузли, то це III стадія процесу.

Розростання пухлини в апоневрози черевної стінки, шкірних покривів свідчить про затяжний процес, і в цьому разі дуже часті виразки та гнійні норицеві ходи.

Загальний стан тварини на початковій стадії задовільний. Далі йде стрімка втрата ваги, пригнічення, посилена спрага, втрата апетиту

Швидкість росту самої пухлини та здатність її давати метастази залежить від її гістологічного типу.

Діагностика

Діагноз ставиться на підставі клінічних даних, гістологічного та цитологічного дослідження.

Лікування

Пухлину молочної залози лікують хірургічно, при цьому враховуючи вік, стан серцево-судинної системи, нирок і печінки.

Методика проведення хірургічної операції ґрунтується на висіченні залози та видаленні пухлини з широким захопленням здорових тканин, які оточують новоутворення.

Якщо під час діагностування знайдено метастази, або пухлина захоплює занадто великі прилеглі тканини, видалення не проводять.

Найефективнішим хірургічне втручання виявляється в тих випадках, коли пухлина має чіткі межі та процес розвитку пухлини був не тривалим. Як правило, це відбувається на I-II стадіях. На III стадії вже проводять більш широке висічення, іноді вдаються до видалення регіональних лімфовузлів.

Якщо пухлинний процес множинний, то спочатку видаляють найбільшу пухлину і тільки потім менші.

Після проведення операції тваринам призначається хіміотерапія. Сприятливий ефект дає застосування препарату «Тамоксифен» для кішок, собакам він не призначається.

Прогноз хвороби обережний. Тривалість життя тварини визначається стадією розвитку процесу і може бути як 12 місяців, так і набагато більше.

Якщо оперативне лікування неможливе, призначається паліативна допомога, спрямована на зняття больових відчуттів і запальної реакції в навколишніх тканинах.

Профілактика

З метою профілактики для тварин (собак), які не плануються до в’язки, бажано проведення оваріогістеректомії до першої тічки. Для кішок таких показань немає.

Ретельний і регулярний огляд з пальпацією області молочної залози і регіональних лімфатичних вузлів виявляється досить ефективним особливо через 1,5-2 місяці після тічки. Обов’язковою є щоквартальна пальпація залози у тварин, які досягли 7-8 річного віку.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.