Перитоніт у собак являє собою запальний процес, що виникає в очеревині, який передається найчастіше від внутрішніх запалених органів. Патологічний процес є дуже серйозним, з важкими наслідками.

При виникненні перитоніту, піднімаються температурні показники тіла до високих позначок, виникає сильний біль і навіть можливий больовий шок у собаки. При ураженні листків серозної тканини, що вистилають черевну порожнину, в животі накопичується рідина різної етіології.

Найнебезпечнішим видом перитоніту є той, за якого ексудат, що накопичується в черевній порожнині, має гнійний або ж фібринозний характер.

Причини перитоніту в собак

Патологічний процес, що виникає в черевній порожнині, має кілька форм перебігу – гострий і хронічний.

Гостра форма перитоніту діагностується в разі ураження травного тракту, жіночих репродуктивних органів і сечового міхура. Не рідко причиною перитоніту гострого характеру стають патології жовчно вивідних шляхів і запалення міхура.

Хронічна форма перебігу виникає внаслідок небезпечних захворювань, таких як туберкульоз. Крім цього, хронічний перитоніт може перейти з гострої стадії запалення. Такий вид перитоніту складно піддається діагностуванню, оскільки практично не має вираженої симптоматики.

Причин і чинників, які можуть спровокувати початок патологічного процесу, безліч. Серед них виділяють основні:

• Пошкодження механічного характеру – заворот кишок або процеси запалення в очеревині.
• Прорив шлункових стінок або ж кишкового тракту. Найчастіше діагностується у молодих собак і цуценят під час глистових інвазій, коли кількість паразитів досягає максимуму. Існує велика ймовірність, що вони прорвуть стінки кишківника, а вміст вийде всередину черевної порожнини.
• Післяопераційні ускладнення. Виникнення перитоніту після оперативного втручання виникає досить часто і не завжди в цьому вина хірурга. Переважна більшість власників собак не дотримуються правил реабілітації після операції. Під час розривів внутрішніх швів, всередину черевної порожнини проникають патогенні бактеріальні мікроорганізми, нерідко викликаючи появу гнійного ексудату.
• Неправильне проведення операцій.
• Захворювання інфекційної природи. У частоті клінічних випадків спостерігається загальна інтоксикація організму, виникають процеси гнильного характеру і розвивається сепсис (зараження крові).

Симптоматика перитоніту

Клінічна картина проявів при перитоніті у собак настільки яскраво виражена, що пропустити її практично не можливо.

Перш за все, тварина стає напруженою, хода змінюється, вихованець намагається акуратно лягати і вставати. Відчуваючи сильні больові відчуття, собака пересуває кінцівками з великими зусиллями, повискуючи з кожним досконалим рухом. Під час пальпації відзначається сильна твердість стінки очеревини, що не дає змоги ветеринарному фахівцеві провести обмацування внутрішніх органів. Собака стає агресивним, коли йому намагаються доторкнутися до живота.

Насамперед під час перитоніту страждають нервові закінчення, які у великій кількості знаходяться на стінках очеревини. Під дією патогенних чинників виникають больові імпульси, що призводять до збудження центральної нервової системи. Постійний біль запускає виснаження нервової системи, а в нейро-гуморальній регуляції відбуваються значні порушення.

Судини розширюються під впливом спазмів, кров у них застоюється і виникають набряклі явища. Недоотримуючи достатню кількість необхідних речовин, серцевий м’яз не може виконувати повноцінно свої функції. У разі розширених капілярів у очеревині починає виходити специфічний ексудат із домішками білкових фракцій і отруйних сполук. Перетворюючись на повноцінний осередок запалення, виразки, утворені під дією білкового ексудату, спричиняють відшарування стінок очеревини.

Однією з характерних ознак розвитку перитоніту у собак є підвищення температурних показників тіла до високих позначок, водночас ніс, вуха і подушечки лап залишаються прохолодними. Поява будь-якої з характерних ознак перитоніту у собаки, необхідно негайно звернутися за допомогою до ветеринарних фахівців.

При гострому запаленні в очеревині, змінюється характер екскрементів – вони стають незрозумілого кольору, а запах відрізняється огидним запахом гнильного характеру. Живіт у вихованця при перитоніті починає обвисати, видимі слизові оболонки бліді та зневоднені (проявляється підвищеною сухістю).

Основними ознаками виникнення перитоніту у собаки є:

• різка втрата апетиту;
• блискавичне виснаження;
• підвищена слабкість;
• поверхневе і прискорене дихання;
• зниження показників артеріального тиску;
• падіння температури (за наявності інших характерних симптомів різке зниження температури може свідчити про небезпечну стадію недуги).

Існує низка форм перитоніту, що відрізняються своїми локалізаціями та характером ексудату:

• Локальна – запальний процес може не позначатися на загальному стані вихованця. Поширення патології починається поступово, охоплюючи нові ділянки.
• Велика (розлита форма) – найпоширеніша форма перитоніту, що складно піддається лікуванню.
• Гнильна форма – характеризується появою на пошкоджених тканинних структурах вогнищ некрозу, а в разі потрапляння органічних рідин утворюються гнійники.
• Гнійна форма – виникає внаслідок важких травм, загострень виразкових процесів і стабільного порушення водно-електролітного балансу.
• Геморагічна – виникає на тлі порушень у роботі кровоносної системи. Кров з уражених судин проникає в черевну порожнину, викликаючи сильне запалення.
• Фібринозна форма – при цьому виді патології ексудат виділяється в незначних кількостях і здатний вступати в специфічну реакцію з білковим компонентом (фібриногеном). Ексудат при цьому стає дуже сухим, з плином часу здатних зростатися з порами внутрішніх органів.
• Серозна форма – утворюється за великих обсягів ексудату.

Діагностика перитоніту у собак

Відвідування ветеринарного фахівця не можна відкладати на тривалий період. Річ у тім, що перитоніт розвивається різко і досить швидко призводить до летального результату.

На огляді у ветеринарного лікаря, необхідний збір докладного анамнезу (наявність хронічних захворювань, вік тварини, щеплення). Крім цього, важливу роль у встановленні діагнозу відіграють загальний і біохімічний аналіз крові.

У деяких ветеринарних лікарнях у разі підозри на перитоніт у собаки, проводять спеціальну пробу ексудату з черевної порожнини.

Для цих цілей використовується спеціальна довга голка. Методика необхідна при постановці діагнозу з підозрою на хронічну форму перитоніту.

За відсутності можливості забору рідини з черевної порожнини, проводяться загальновідомі методики – ультразвукове дослідження, рентгенографія.

Лікування перитоніту у собак

Перитоніт являє собою велику небезпеку для життя вихованця. Ігнорування небезпечних симптомів прояву перитоніту може коштувати собаці його життя. Залежно від форми протікання захворювання і від стану тварини, буде призначено індивідуальний курс терапії.

Лікування перитоніту у собак, викликаного відкритими рановими поверхнями, травмами, розривами матки, ендометріозами, має на увазі виключно хірургічне втручання. Проведення оперативного втручання здійснюється під загальним наркозом. Виявляють і видаляють вогнище запалення, далі накладають спеціальні шви і прописують курс антибіотиків, що дають змогу захиститися від приєднання вторинної бактеріальної мікрофлори.

Якщо перитоніт у собаки не ускладнений, то лікування полягає у використанні спеціальної дієти, що передбачає повне голодування. Далі за допомогою спеціального інструментарію в порожнину вводиться розчин, що допомагає зняти інтоксикацію організму, а патологічний ексудат відкачують. Після відкачування рідини, ветеринарний фахівець призначає курс препаратів, що сприяють відновленню роботи серцевого м’яза.

Важливу роль у лікуванні перитоніту відводять імуномодуляторам гомеопатичного походження – Гамовіт, Катозал, Імунофор.

Своєчасне звернення до фахівця, у разі виявлення характерних симптомів перитоніту, дає змогу уникнути можливих ускладнень і наслідків.

При локальному перитоніті, прогноз у переважній більшості клінічних випадків – сприятливий. Великі ж ураження передбачають обережний прогноз, допускаючи несприятливий розвиток.

Профілактика перитоніту у собак

Приділяючи достатньо часу своєму вихованцеві, перитоніту можна уникнути. З метою профілактики необхідно дотримуватися низки правил, що дають змогу зберегти здоров’я свого улюбленця. Основними заходами профілактики є:

• дотримання раціону харчування;
• правильний режим відпочинку, водних процедур і харчування;
• заборона на вживання різних солодощів, особливо шоколаду;
• самолікування за підозри на захворювання травної системи;
• профілактика гельмінтозів, а також зараження кліщами і блохами;
• проведення вакцинацій, згідно з календарем щеплень.

Крім цього, у разі розвитку підозрілих симптомів у собаки не варто обходитися самотужки, а найкраще звернутися до ветеринарної клініки.

В умовах стаціонару лікарні можна зробити всі необхідні аналізи і дослідження, для визначення точної причини патологічного стану тварини.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.