Підвищене виділення слини з ротової порожнини (гіперсалівація або сіалорея) виникає в разі надмірного вироблення секрету слинними залозами. Причиною аномального виділення слинної рідини можуть бути захворювання в ротовій порожнині або ж травному тракті.

Сіалорея розвивається під час нападів нудоти або ж у разі больових відчуттів. Неврологічні захворювання, а також патології в пащі у кішки порушують нормальний акт ковтання, на тлі чого слинна рідина витікає з ротової порожнини.

Птіалізм можуть викликати запальні процеси в шлунку, дисфункція гепаторенальної системи, закупорка жовчних проток або ж збої в роботі селезінки. Підвищена слинотеча спостерігається і за таких патологій, як цукровий діабет або алергія. Гіперсалівація відзначається і при глистових інвазіях.

Помітивши у свого вихованця виділення слини з пащі, рекомендується невідкладно звернутися до ветеринарної клініки. В умовах лікарні фахівець проведе ретельний клінічний огляд і призначить проходження додаткових досліджень.

Від чого у кішки може бути рясне слиновиділення

Причини слинотечі у кішок поділяють на фізіологічні, патологічні та психологічні. Залежно від поставленого діагнозу і визначення основної причини розвитку гіперсалівації, ветеринар призначить адекватне лікування. До фізіологічних причин птіалізму належать:

• відповідна реакція на їжу — голодна тварина, дивлячись на їжу, відчуває збудження, а слинні залози і шлунок починають продукувати специфічні рідини, які дають змогу перетравлювати їжу;
• реакція на ласку господаря — деякі кішки при погладжуваннях живота або спини, реагують рясним слиновиділенням;
• реакція смакових рецепторів — приймання деяких медикаментозних засобів, особливо гірких, призводить до рясного слиновиділення.

Серед психологічних причин гіперсалівації виділяють:

• нервове перенапруження кішки, пов’язане зі стресовим фактором;
• переїзд на нове місце, порушення в роботі вестибулярного апарату (заколисування) під час поїздок.

Причинами гіперсалівації у кішок патологічного характеру є:

• Вірусні інфекції, що супроводжуються підвищенням температурних показників тіла, посиленням спраги і нудотою. У кішок при респіраторних захворюваннях можлива поява неприємного запаху з пащі при підвищеному слиновиділенні.
• Інтоксикації організму, що провокують нудоту і блювотні позиви.
• Захворювання ротової порожнини — патологічні стани зубів і ясен, а також чужорідні тіла, що застрягли в пащі, можуть стати причиною підвищеного слиновиділення у кішки. Як правило, кішка висовує при цьому язик і намагається здійснювати менше ковтальних рухів. Тварина відмовляється від прийому їжі, насилу п’є воду.
• Патології шлунково-кишкового тракту — супроводжуються не тільки сіалореєю, а й апатичним станом тварини, а також з пащі з’являється гнильний запах.
• Глистові інвазії — наявність гельмінтів у кишковому тракті призводить до гіперсалівації.
• Реакції алергічного типу — в переважній більшості підвищене виділення слини викликають харчові алергії.
• Злоякісні новоутворення не тільки в травному тракті, а й в інших органах, можуть спровокувати гіперсалівацію у тварини. Особливо явно це проявляється на останніх стадіях онкології, внаслідок токсичного впливу пухлини, що розкладається, і отруєння організму загалом.

Однією з найнебезпечніших причин сіалореї є зараження сказом. Особливо небезпечно, якщо слиновиділення супроводжується пригніченням або ж навпаки, агресивним станом кішки, спостерігається світло- і водобоязнь. У будь-якому разі, при появі гіперсалівації у вихованця, необхідно показати його ветеринарному лікарю.

Що робити і як допомогти домашньому улюбленцю

Якщо у кішки сильно виділяється слина з ротової порожнини, спостерігається піна і вихованець при цьому висовує язик, необхідно звернутися до ветеринарної клініки. На підставі ретельного клінічного огляду, збору анамнезу і деяких додаткових досліджень, лікар поставить точний діагноз і призначить адекватне лікування можливої патології.

Під час діагностики призначають загальний аналіз крові та сечі, що дають змогу визначити можливі патології в роботі гепаторенальної системи. Необхідний також загальний аналіз калу, який дає можливість встановити гельмінтози. Додатковим методом діагностики є ультразвукове або рентгенологічне дослідження.

Лікувати тварину починають відразу після встановлення діагнозу залежно від причини. Підвищене слиновиділення, спричинене фізіологічними причинами, є самоминущим і не потребує особливого підходу.

Якщо ж причина гіперсалівації пов’язана з патологією, необхідне проведення відповідних маніпуляцій. Так, у разі механічних травм ротової порожнини чужорідним тілом, проводитися вилучення предмета, санація пащі та введення спеціальних мазей із протибактеріальним і ранозагоювальним ефектом.

У разі виявлення гельмінтозів, фахівець призначає протипаразитарні препарати з урахуванням віку тварини і стану здоров’я. Проблеми ротової порожнини, викликані запальними або пухлинними процесами, вимагають особливого підходу.

При пухлинних процесах проводиться хірургічна операція під загальним наркозом для вдалого проведення маніпуляції. Загальний наркоз тварині необхідний і під час проведення чищення зубів або ж видалення стороннього предмета з ротової порожнини.

Як загальну терапію застосовують курси антибіотиків, які призначають індивідуально для кожного пацієнта. Це дає змогу уникнути розвитку патогенної бактеріальної мікрофлори в ротовій порожнині й уникнути ускладнень. Інтоксикації організму, що спричиняють сильне виділення слини, лікуються системно із застосуванням повного промивання шлунка і введення ентеросорбентів.

Запальні процеси в шлунку, що провокують гіперсалівацію, доцільно лікувати препаратами, що знижують кислотність шлункового соку.

Незалежно від ступеня патології, кішці призначаються загальнозміцнювальні препарати, що підвищують захисні сили організму. Імуномодулюючі засоби дають змогу ефективніше боротися з вірусними, бактеріальними інфекціями, що викликають гіперсалівацію. Важливо пам’ятати, підвищене виділення слини не є самостійним захворюванням. Це тільки сигнал організму про можливі неполадки. 

Заходи профілактики

Уникнути розвитку підвищеного слиновиділення у домашніх улюбленців можна, дотримуючись певних заходів профілактики. Необхідно ретельно стежити за станом зубів і ротової порожнини загалом у кошеняти і дорослої кішки. При появі запальних процесів, рекомендується звернутися до фахівця за консультацією.

Запобігти гельмінтозам дозволяють своєчасні протипаразитарні обробки. При цьому важливо стежити за місцем нанесення препарату — краплі від бліх і гельмінтів наносять виключно в область холки, для того щоб тварина не змогла дістати місце обробки. Уникнути внутрішньосистемних патологій дають змогу регулярні огляди у фахівця.

Поява гіперсалівації у кішки не частий симптом, тому при його виявленні не варто відкладати візит до ветеринара. Тільки в умовах ветлікарні можна поставити точний діагноз і призначити адекватне лікування.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.