Птіалізм — наукова назва стану, за якого у собаки виникає підвищене виділення слинної рідини. Сіалорея або гіперсалівація розвиваються внаслідок гіперактивності слинних залоз і продукування специфічного секрету, що має масу властивостей.

Причинами розвитку сіалореї у собак можуть стати напади нудоти і блювоти, що виникають при проблемах зі шлунково-кишковим трактом. Гіперсалівація — одна з ознак сильних болів, що мучать вихованця.

Захворювання, пов’язані з неврологією, також можуть проявлятися таким симптомом як птіалізм (гіперсалівація). Слинний секрет, що продукується залозами, починає рясно витікати з пащі вихованця. Він може бути в’язким і тягучим, або ж навпаки, рідким і прозорим.

Факторами, що провокують гіперсалівацію, виступають процеси запального характеру в гастродуоденальній ділянці, порушення в роботі гепатобіліарної та ренальної систем.

Збої в роботі селезінки та жовчнокам’яна хвороба можуть спровокувати нудоту і блювоту, що проявляються підвищеною слинотечею.

Гіперсалівація може вказувати і на розвиток алергічної реакції, що розвинулася у відповідь на алерген, що міститься в кормі або повітрі. При появі характерних ознак слинотечі, рекомендується негайно відвідати ветеринарного фахівця.

Причини гіперсалівації

Причини слинотечі у собаки можуть бути фізіологічного і патологічного типу. Своєю чергою, патологічна гіперсалівація, може виникати, як за психічних розладів, так і у відповідь на вірусний або бактеріальний фактор.

Лікування полягає у визначенні основного захворювання, що спровокувало гіперсалівацію, і призначення індивідуального курсу терапії. Важливо розуміти, що існують фізіологічні чинники, які провокують появу птіалізму. Вони не потребують особливого лікування. Основними є:

• Виділення слини у відповідь на аромат їжі. У собаки, що відчуває голод, починає передаватися нервове збудження від нюхових рецепторів, розташованих на мочці носа, до центрів у головному мозку. Отримуючи зворотний сигнал, виникає процес вироблення слини, що має унікальні властивості розщеплювати деякі компоненти їжі до потрапляння її до шлунка і далі в травний тракт.
• Специфічна реакція на погладжування і ласку з боку власника. Виникає подібне явище вкрай рідко, і вказує на найвищий ступінь задоволення. Особливо це стосується погладжувань області спини або живота.
• Відповідна реакція рецепторів, розташованих на слизовій оболонці ротової порожнини. При прийомі деяких лікарських препаратів, особливо гірких на смак, провокує появу птіалізму у тварини.

Щойно один із перерахованих вище фізіологічних чинників припиняє свою дію, виділення слини припиняється. Існує також низка психологічних причин, що провокують появу слини у собаки з рота. Сюди відносяться стресові стани тварини. Відчуваючи страх або передчуваючи серйозну небезпеку, системи організму можуть давати збій. Не виняток і робота слинних залоз.

Деякі собаки бояться гучних звуків, не люблять поїздки в транспорті і все це проявляється сіалореєю. Причиною нервового перезбудження, і появи на його тлі гіперсалівації, може виступати зміна місця проживання і проблеми з роботою вестибулярного апарату.

Якщо собака постійно облизується і ковтає слину — причина не фізіологічного, а патологічного характеру. Патологічними факторами, що провокують гіперсалівацію у собак, є:

• Захворювання вірусної етіології. Вони характеризуються не тільки підвищеним виділенням слинного секрету з пащі у собаки, а й підняттям температури тіла тварини, полідипсією (підвищеною спрагою) і виникненням нападів нудоти. Птіалізм під час вірусних інфекцій супроводжується виникненням відразливого запаху з пащі в улюбленця.
• Гострі отруєння, на тлі приймання деяких медикаментозних препаратів, а також інтоксикація, спровокована потраплянням побутової хімії в травний тракт. Виникає гіперсалівація, а також нудота і виверження шлункового вмісту. Це своєрідна захисна реакція, спрямована на виверження не властивих організму речовин.
• Хвороби, що вражають ротову порожнину. Сюди відносять захворювання зубів, гінгівіти, пародонтити, сторонні предмети, що застрягли в роті у тварини. Вихованець із зусиллям стримується, щоб не ковтати слину (адже будь-який ковтальний рух завдає собаці болю) і вона витікає назовні. Тварина відмовляється від прийому їжі, улюблених ласощів, а часом і від води.
• Захворювання травної системи, можуть характеризуватися птіалізмом, поєднаним із виникненням специфічного запаху гнилі з ротової порожнини.
• Гельмінтози. Ураження організму домашнього улюбленця гельмінтами, що локалізуються в тонкому відділі кишечника, призводить до виникнення підвищеного вироблення слинної рідини.
• Алергії різної етіології. Будь-який вид алергічної реакції здатний стати причиною птіалізму, але, як правило, гіперсалівація спостерігається за харчового типу специфічної реакції організму.

У деяких випадках, на тлі постійної нудоти і блювотних позивів, виникає слинотеча у собак, спровокована новоутвореннями злоякісного характеру. Вони можуть розташовуватися в будь-якому внутрішньому органі, не тільки в шлунково-кишковому тракті.

Нудота, слинотеча і блювота діагностуються у собак на останніх стадіях онкопатології. Це спровоковано впливом на організм токсичних речовин, що потрапляють у кров’яне русло зі злоякісного новоутворення, що розкладається.

Незважаючи на те, що склад слини у собак унікальний і має антисептичну дію, не варто дозволяти улюбленцю облизувати собі обличчя.

Слина собаки для людини не має таких самих антибактерицидних властивостей, що і для самої тварини. Крім цього, у слинній рідині тварини міститься величезна кількість патогенних мікроорганізмів. Вони можуть викликати у людини серйозні захворювання.

Слинотеча у собаки може бути однією з ознак розвитку сказу. Виділення слини у великій кількості — привід звернутися до професіонала. Він проведе всі необхідні дослідження і призначить адекватний курс лікування, виходячи з причин, що спровокували гіперсалівацію.

Діагностика у ветклініці

У тому випадку, якщо у собаки надмірно з пащі тече слина, власнику тварини не варто займатися самолікуванням. Рекомендується звернутися до ветеринарної клініки за відповідною консультацією.

Лікар в умовах стаціонару ветеринарної лікарні проводить загальний клінічний огляд, а також призначає низку лабораторних аналізів.

Проводиться загальний клінічний аналіз крові та урини. Вони необхідні для проведення диференціальної діагностики та виявлення захворювань, що провокують порушення у функціонуванні ниркової та печінкової систем.

Важливим є проведення аналізу калу, для визначення наявності гельмінтозів. У деяких випадках, за підозри на серйозне захворювання, проводять рентгенографію та ультразвукову діагностику.

Методика лікування і прогноз

Після встановлення діагнозу, ветеринарний фахівець розробляє індивідуальну схему лікування тварини. Залежно від причин і чинників, що спровокували рясну слинотечу, розробляється курс терапії.

У тому випадку, якщо причиною пітилізму став фізіологічний фактор, особливого лікування не передбачено. Щойно подразнювальний чинник минає, слинотеча минає. За патологічної форми гіперсалівації проводять відповідне лікування.

Відмова від їжі та слинотеча спостерігаються зазвичай у разі потрапляння чужорідних предметів у ротову порожнину. Лікування полягає в санації ротової порожнини, витяганні стороннього тіла і санації. Під час виписки лікар призначає спеціальні мазі та гелі, що мають виражену бактерицидну дію і підвищують процеси регенерації пошкоджених тканинних структур.

Глисти у собак не викликають сильної слинотечі, тому діагностувати їх можна тільки лабораторним шляхом. Терапія полягає в призначенні спеціальних протипаразитарних препаратів.

Захворювання запального характеру, що локалізуються в ротовій порожнині, вимагають уважного підходу фахівця до розробки схеми лікування. Виявлені пухлини видаляють хірургічним шляхом.

Судоми у собаки, що виникли на тлі уражень головного або спинного мозку, одним із симптомів яких є слинотеча, купірують шляхом введення спеціальних медикаментів (опіатів).

Загальна терапія лікування патологічної слинотечі у собаки, включає в себе призначення протимікробних засобів загального спектра дії. Вони необхідні для запобігання можливого розвитку вторинних інфекцій на основі первинного захворювання.

У разі отруєнь організму, проводиться промивання шлунка, а також викликається блювота. Для знешкодження токсинів собаці призначають різні ентеросорбенти.

Необхідне призначення також лікарських засобів, що мають загальнозміцнювальну дію. Собаці прописують курс імуномодулюючих засобів. Вони допомагають не тільки підвищити резистентність організму до різних патогенів, а й захистити від проявів алергічних реакцій.

Варто зазначити, що слинотеча у домашніх улюбленців не самостійна хвороба. Це лише специфічний сигнал організму, що вказує на розвиток захворювання.

Заходи профілактики

Виникнення підвищеного виділення слинного секрету, в більшості випадків, можна уникнути. Для того щоб виділення слини у тварини не з’являлося на голодний шлунок, необхідно проаналізувати режим харчування. Можливо, вихованець не наїдається відведеною йому порцією їжі.

Мінімізувати ризики появи гіперсалівації можна, регулярно обстежуючи ротову порожнину тварини на предмет механічних пошкоджень і сторонніх застряглих предметів. Помітивши гіперемію слизових оболонок, наліт або неприємний запах з пащі — необхідно звернутися до ветеринара.

Уникнути гельмінтозів дозволяють своєчасні обробки від зовнішніх і внутрішніх паразитів. Обробляти собаку тільки від глистів недоцільно, оскільки блохи та кліщі здатні бути переносниками гельмінтів.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.