Процеси запального характеру здатні протікати в організмі домашніх улюбленців так само, як і в людей. Під час запалення утворюються цілі вогнища і гнійники. Одним із найболючіших видів запалення є абсцес.

Виникнення гнійного вогнища ураження може локалізуватися в будь-якій частині тіла вихованця. За відсутності своєчасного лікування, абсцес здатний збільшуватися до воістину величезних розмірів, завдаючи тварині не тільки дискомфорту, а й болю.

Необхідно розуміти, які чинники здатні спричинити розвиток абсцесу, які види ураження існують і в яких випадках важливо терміново звернутися у ветеринарну клініку до фахівця. В іншому випадку, існує ризик розвитку серйозних ускладнень.

Фактори, що провокують запальний процес

Абсцес у собаки є патологічним процесом, що характеризується утворенням у підшкірній клітковині порожнини з гноєм. Усередині абсцесу локалізується специфічна порожнина, утворена зі сполучнотканинних структур. Саме там під дією патогенної бактеріальної мікрофлори за участю некротизованих ділянок тканин розвивається запалення. Це і є основна причина різкого збільшення гнійника в об’ємі та постійного інфікування.

Розташовуватися гнійник може в будь-якому місці на тілі тварини. Навіть на слизових оболонках. Залежно від розташування абсцесу, глибина його може бути різною. Так, гнійні порожнини, розташовані у верхніх шарах дерми, є поверхневими. Абсцеси, що локалізуються у внутрішніх органах або ж під шкірним покривом, називаються глибинними ураженнями.

Виникнути абсцес може в ділянці шиї, на тлі укусу отруйної комахи або ж після уколу. Рідше діагностуються абсцеси у собак в області молочних залоз або спини.

Одним із найнебезпечніших є абсцес у ділянці параанальних залоз. Основним фактором, що провокує розвиток абсцесу на цій ділянці, є порушення гігієни самим собакою. Так, тварини у віці або ж з ожирінням, не здатні необхідною мірою доглядати за собою. Відбувається занесення інфекції за навіть найнезначніших ушкоджень у ділянці параанальних залоз, наприклад, за застійних явищ і закрепів.

Небезпека подібного гнійного утворення полягає в тому, що специфічний секрет навколоанальних залоз, що скупчився, не може вийти назовні. Відбувається скупчення секрету до того моменту, поки тканинні структури залози, що утворюють порожнину, не лопаються.

Супроводжується патологічний процес сильними хворобливими відчуттями й утворенням свища. Для того щоб уникнути інфікування глибоких тканин у ділянці анального отвору, необхідно терміново відвезти собаку до ветеринара.

Виникнення абсцесу спровоковано порушенням цілісності шкіри. У ранову поверхню проникає патогенна бактеріальна мікрофлора, яка активно розвивається і провокує запальний процес. Абсцес може утворитися у собаки після уколу.

Потрапляючи під шкірні покриви, патогени викликають відповідну реакцію на вторгнення з боку імунної системи. Патогенні мікроорганізми, що потрапили в рану, атакуються імунними клітинами — макрофагами. Саме макрофаги провокують загибель чужорідних мікроорганізмів. Загиблі мікроби залишаються на місці, починають розкладатися і виникає нагноєння.

Унаслідок того, що процеси регенерації спрацьовують швидко, ранова поверхня затягується, закриваючи вихід гнійному вмісту. Утворюється специфічний мішок, що містить у собі некротизовані тканини та загиблих патогенів.

Скупчення гною в порожнині абсцесу відбувається до того моменту, поки сполучна тканина, що утворила «мішок», не припинить розтягуватися. У ветеринарії описані випадки, коли абсцес досягав розмірів кулака дорослої людини.

Далі відбувається розрив тканин, надзвичайно болючий і такий, що несе загрозу для собаки. Найчастіше абсцеси локалізуються у собак у ділянці лап, оскільки кінцівки контактують із гострими предметами.

Існує низка факторів, здатних дати поштовх до утворення абсцесу. Основними є:

• шкірні ушкодження, своєчасно не оброблені антисептичними розчинами;
• оперативні втручання з недотриманням санітарних норм (частинки чужорідних матеріалів або предметів, залишених у рані);
• відсутність нормально гігієни тварини;
• різке зниження захисних сил організму;
• вік тварини — старі собаки частіше страждають від запальних процесів, що пов’язано насамперед з ослабленням імунітету;
• паразитарні інвазії — провокують глибокі абсцеси (паразитарні мікроорганізми потрапляють у системний кровотік і звідти розносяться по всьому організму, гинуть та піддаються процесу розкладання, спричиняючи розвиток інфекційного вогнища й утворення абсцесу.

Зверніть увагу! Причин, що провокують розвиток абсцесу в домашнього улюбленця безліч. Але в основі утворення мішка з гнійним вмістом під шкірою лежить відсутність гігієни або ж порушення її норм.

Не варто випускати з уваги навіть незначні, на перший погляд, пошкодження шкіри і своєчасно обробляти рани антисептичними розчинами.

Характерні ознаки патології

Ознаки розвитку абсцесу у тварини безпосередньо залежать від ступеня протікання запального процесу. Існує кілька видів абсцесів, що характеризуються певними симптомами. Так, у собаки може розвинутися гарячий абсцес, що формується досить швидко, і холодний, що розвивається не настільки стрімко і не характеризується підвищенням температури та іншими вираженими ознаками.

Холодний абсцес діагностують, як правило, після його різкого розриву і витікання гнійного ексудату з порожнини. Цей вид абсцесу вважається більш небезпечним, оскільки, утворюючись тривало, завдає непоправної шкоди імунній системі.

Характерними ознаками гарячого абсцесу у собак є:

• Хворобливі відчуття в місці ураження і гіперемія — частіше діагностується при розвитку абсцесу на лапі у собаки. Уражена кінцівка гаряча на дотик, а при спробах доторкнутися до припухлості, тварина може чинити агресію через хворобливі відчуття. Жар і біль виникають на тлі різкої активізації захисних сил організму і посиленим кровотоком.
• Прояви лихоманки. У процесі активної боротьби організму з патогенними бактеріальними мікроорганізмами, що проникли в нього, виникає відповідна реакція головного мозку. Підвищення температури і гарячкові стани, проявляються млявістю тварини, відсутністю активності і відмовою від корму.
• Пригнічений стан тварини. Відмова від виходу на прогулянку найчастіше пов’язана з болем, який відчуває вихованець під час руху. Тривалі форми гнійного запалення призводять до поширення інфекції з потоком крові на поруч розташовані тканинні структури. Вони також залучаються до запального процесу. На тілі вихованця можуть виявлятися невеликі виразки, що доставляють дискомфорт і біль собаці при здійсненні рухів.
• Проблеми з актом дефекації та відсутність можливості нормально сидіти. Характерна ознака абсцесу параанальної залози. В області анального проходу у собаки чітко візуалізується запалення. Під час акту дефекації, тварина відчуває біль, а також утворюється шишка багряного відтінку. Саме тому, абсцес параанальної залози у собаки, нерідко приймають за геморой, що розвинувся.

У собак з довгою і густою шерстю, виявити абсцес, що утворився, не завжди можливо без ретельного огляду. Якщо тварина млява, відмовляється від корму і багато п’є води, не бажає виходити на вулицю і дивно реагує на дотики, потрібно ретельно оглянути тіло улюбленця. Особливу увагу потрібно приділити голові, шиї та лапам (особливо заднім). На шиї абсцес за тактильними відчуттями нагадує гаряче ущільнення або шишку.

Діагностика та принципи терапії абсцесів

Жодне лікування захворювання в умовах ветеринарної клініки не проводиться без діагностичних заходів. Діагностика необхідна не тільки для підтвердження патологічного процесу, а й для диференціації.

Важливо виключити факт наявності грижі, підшкірного крововиливу (гематоми) або ж пухлинного процесу. Для цих цілей призначають низку лабораторних та інструментальних досліджень. Перш ніж лікувати абсцес, проводять:

• ретельний збір анамнезу;
• фізикальний огляд, що включає в себе пальпацію;
• оцінка зміни температурних показників у ділянці запалення і розташованих поруч тканинних структур;
• взяття проб ексудату з порожнини і проведення подальшого бактеріального посіву;
• магнітно-резонансна томографія та ультразвукова діагностика (необхідні за підозри на розвиток внутрішніх глибоких абсцесів).

Можна абсцес лікувати вдома, але тільки на початкових етапах розвитку патологічного процесу, що протікає без ускладнень. При появі нижчевикладених симптомів, домашнє лікування припиняють і звертаються у ветеринарну лікарню за кваліфікованою допомогою:

• нагноєння в області локалізації абсцесу, що характеризується зміною відтінку тканин і появою неприємного смердючого запаху;
• сильні хворобливі відчуття у вихованця, що супроводжуються виттям і постійним вилизуванням у місці розташування абсцесу;
• тривале запалення, що не минає, за активної терапії понад 5 днів.

Не варто затягувати з візитом до ветеринара і при утворенні абсцесу в області зорових органів, вух і в районі параанальних залоз у собак.

Після встановлення точного діагнозу, лікар розробляє схему лікування. Терапія абсцесів містить такі загальні пункти:

• Проведення знезараження місця ураження — використовуються антисептичні розчини, такі як Хлоргесидин, перекис або Мірамістин. Застосовують і спиртові настої лікувальних рослин — календули, ромашки аптечної та деревію. Настій використовують для компресу, який накладають на 20 хвилин. Проводити накладення компресів необхідно кілька разів на добу, запобігаючи можливості собаки розлизати або розчесати ділянку пошкодження.
• Розтин абсцесу у собаки. Проводитися при великих нагноєннях і порожнинах, що утворилися з гноєм. Хірургічна маніпуляція здійснюється під місцевим знеболенням. Вихованця фіксують, знеболюють місце ураження і розкривають порожнину з гноєм. Далі промивають мішечок за допомогою антисептичних розчинів і вносять антибіотики для запобігання повторному нагноєнню.
• Призначення протимікробних засобів широкого спектра дії. Після розтину абсцесу лікар обов’язково призначає курс антибіотиків. Це дасть змогу запобігти зараженню тканин і зупинити можливі запальні процеси в організмі на тлі абсцесу, що утворився.
• Знеболювальні препарати. У разі великих площ ураження тканин і хворобливих відчуттів, пацієнтам призначають знеболювальні засоби. Як правило, це внутрішньом’язові ін’єкції Диклофенаку або Анальгіну.
• Імунна підтримка організму. Призначаються імуномодулювальні препарати, такі як Катозал, Вітазал або Гамавіт. Вони необхідні для стабілізації імунних сил організму та їх активізації.

Несвоєчасно розпочате лікування абсцесу призводить до серйозних ускладнень, що загрожують не тільки здоров’ю, а й подальшому життю тварини.

Найнебезпечнішим ускладненням є сепсис або зараження крові. Якщо абсцес локалізується в ділянці голови або шиї, існує ризик занесення інфекції в головний мозок, з подальшим розвитком менінгоенцефаліту.

Небезпечні й абсцеси, розташовані глибоко на внутрішніх органах або ж під слизовими оболонками. Згодом за відсутності лікування, відбувається розрив мішка з гноєм і відбувається вилив патологічного ексудату в черевну порожнину, що загрожує розвитком гострого перитоніту.

Профілактичні заходи

Абсцес у домашніх тварин, особливо тих, що бувають на вулиці, діагностується часто. Практично у 50% собак, хоч раз утворювався абсцес. Для того щоб запобігти розвитку абсцесу або мінімізувати ризики появи патології, важливо дотримуватися кількох основних пунктів.

Перш за все, потрібно регулярно проводити огляд тіла свого улюбленця після кожної прогулянки. Особливо увагу приділяють подушечкам лап. Будь-яке пошкодження без відповідної антисептичної обробки, здатне спровокувати розвиток абсцесу.

Тварина має добре харчуватися. Хороша робота імунітету — запорука міцного здоров’я вихованця. Не варто забувати і про вітамінно-мінеральні комплекси. З метою профілактики, їх необхідно давати тварині цілими курсами у весняний і осінній періоди.

Будь-які, навіть незначні на перший погляд ураження, необхідно обов’язково обробляти спеціальними антисептичними розчинами. За появи характерних ознак розвитку абсцесу на шкірі, не варто затягувати з візитом до лікаря. Особливо в тих випадках, коли власник боїться проводити обробку ран самостійно. У ветеринарній клініці тварині нададуть кваліфіковану допомогу і розроблять індивідуальний план лікування.

Популярні породи та тренди 2025 року.