Ветеринарна статистика свідчить, що кожен п’ятий чотириногий улюбленець страждає від захворювань, що вражають вуха. При найменших проявах симптомів захворювання, необхідно звернутися до ветеринарного лікаря за допомогою, особливо якщо власник виявив коричневі виділення з вух у собаки.

Для постановки вірного діагнозу і призначення адекватного лікування, необхідне проведення досліджень і ретельного огляду вихованця у фахівця. Не рекомендується займатися самолікуванням, оскільки це може призвести до ускладнення встановлення діагнозу ветеринарним лікарем.

Причини виділень з вух у собаки

Причиною коричневих виділень з вуха собаки може послужити травма або ж потрапляння води, отодектоз, реакція алергічного типу, грибкова або ж бактеріальна інфекція. Існує група ризику, до якої входять собаки, що мають довгі вуха, які звисають донизу, внаслідок чого порушується нормальна циркуляція повітря і з’являються коричневі виділення. Породи, що мають схильність до захворювань вух:

• сеттери;
• такси;
• афганські хорти;
• бассетхаунди;
• спанієлі.

Якщо у собаки тече з вуха, варто негайно звернутися до ветеринара, адже коричневі виділення можуть виявитися звичайною вушною сіркою, що виробляється в підвищеній кількості або ж бути симптомом початку процесу запального характеру. Основними причинами появи виділень коричневого кольору є:

• Отодектоз (вушний кліщ) — захворювання, викликане дрібним паразитом, який проникає в тіло тварини й обґрунтовується у вухах. Дрібний кліщ харчується кров’ю і вушною сіркою, прокушуючи ніжний шкірний покрив. Внаслідок життєдіяльності паразита (слина кліща є сильним алергеном), з’являються мікротріщини на внутрішній стороні вільного краю вуха собак. Вушна сірка, що виділяється, змішується з лімфою і продуктами життєдіяльності кліща, що призводить до появи характерного запаху і рясних виділень з вушної раковини коричневого кольору.
• Отит алергічного характеру — виникає в результаті проникнення в організм вихованця алергічних речовин, що розпізнаються імунною системою як чужорідні. При підвищенні проникності судинних стінок, клітини імунної системи проникають через тканинні структури, утворюючи специфічні інфільтрати, запускаючи процеси запалення у вусі. Причиною алергічного отиту у собак є — підвищена чутливість до деяких харчових продуктів, медикаментозних засобів, засобів побутової хімії або ж косметичних продуктів (шампунів і мила). Внаслідок запалення, вушний канал собаки запалюється, доставляючи значний дискомфорт вихованцеві.
• Грибковий отит — викликаний дріжджовими грибками роду Кандида або Малассезія, що знаходяться на поверхні шкірного покриву здорового вихованця постійно. Під впливом певних факторів, грибки починають посилено розмножуватися, призводячи до запальних процесів у вушному каналі. Отомікоз супроводжується специфічним запахом з вушного каналу і рясними коричневими виділеннями.
• Бактеріальний отит — викликається інфекцією, що розвивається у вушному каналі. Вуха тварини припухають, запалюються і стають гарячими на дотик. Після чищення вушного каналу, великі обсяги сірки скупчуються вже через пару днів. Супроводжується отит бактеріального походження смердючим запахом, через гнійні виділення. Несвоєчасне лікування бактеріального отиту може призвести до часткової або повної втрати слуху і гнійного ураження очей.

Захворювання при виділеннях із вух та їх лікування

При появі характерних ознак отиту у собак або ж ураження вушним кліщем, важливо своєчасно звернутися до ветеринарного лікаря за допомогою.

За результатами досліджень фахівець призначить найбільш правильне лікування з урахуванням індивідуальних особливостей організму вихованця. Постановка діагнозу полягає в зборі анамнезу, що включає визначення сезонності початку отиту, зміни в раціоні харчування. Далі, лікар проводить фізикальне обстеження, отоскопію та огляд шкірного покриву на всьому тілі вихованця. Коричневі виділення з вух у собаки можуть бути сухими або вологими.

У першому випадку, характер виділень свідчить про вушного кліща, а вологі коричневі виділення є свідченням розвитку стафілококової інфекції або ж дріжджових грибків.

Обов’язковим при постановці діагнозу є збір біологічного матеріалу — рідини у вусі собаки для подальших лабораторних досліджень. Це необхідно для визначення наявності або ж відсутності патогенної бактеріальної або ж грибкової мікрофлори, а також ступеня чутливості до різних медикаментозних засобів. Рекомендується також здача аналізу крові для визначення загального та алергічного стану пацієнта.

Після встановлення діагнозу, ветеринарний фахівець призначає відповідне лікування. Під час лікування вушного кліща призначаються препарати у вигляді крапель, які закапують в обидва слухових проходи собаки, незалежно від ступеня ураження. Спеціаліст призначає індивідуальне дозування, виходячи з віку і стану здоров’я вихованця.

Для того щоб вилікувати отодектоз у вихованця, необхідний комплексний підхід із застосуванням мазей. Разом з краплями використовуються мазі для зовнішньої обробки, зігріті попередньо до +18 градусів. Найчастіше застосовуються мазі — Орідерміл, сірчана мазь, аверсиктинова мазь, Амідель-гель. Мазі сприяють усуненню дорослих особин вушного кліща, але личинкову стадію не знищують. Саме тому рекомендується проводити повторну обробку спеціальними мазями через 7-10 днів після первинних обробок.

Виникнення отитів у собак унаслідок алергічної реакції вимагає зовсім іншого підходу — перш за все, необхідно виявити основний провокувальний фактор.

Лікування алергічного отиту передбачає приймання кортикостероїдних препаратів, що дають змогу усунути запальний процес і знизити больові відчуття.

Нерідко для запобігання виникненню вторинного зараження бактеріальною патогенною мікрофлорою, в курс лікування включаються протимікробні препарати. На початкових стадіях алергічного отиту у собак широко застосовують медикаментозні засоби, що блокують надмірне вироблення гістамінів — Тавегіл, Супрастин, Діахолін, що знімають свербіж, усувають набряк і гіперемію.

У разі грибкового ураження вушних каналів, необхідно визначити, що спричинило зниження імунних сил організму та активізацію грибкової мікрофлори. В іншому разі, лікування не дасть позитивних результатів, і грибковий отит з’явитися у собаки знову.

Для лікування отитів грибкової етіології широко застосовуються протимікозні медикаментозні засоби — Оріцін, Тресадерм у поєднанні з протимікробними — Цефтриаксоном і Гентаміцином.

Лікування бактеріального отиту пов’язане з прийомом антибіотиків та імуномоделювальних засобів. Курс протимікробних засобів у разі гнійних отитів дає змогу не тільки усунути збудників захворювання, а й зняти запалення в органі та запобігти розвитку отитів середнього і внутрішнього вуха.

Терапія має призначатися виключно ветеринарним лікарем. Самостійне застосування лікарських засобів, куплених в аптеці без консультації з фахівцем, може стати причиною серйозних ускладнень, що затягне процес одужання внаслідок стертої картини проявів.

Профілактика хвороб вух у собак

Власники довгошерстих порід собак повинні регулярно вистригати шерсть у вушному проході у свого вихованця. Це дасть змогу підвищити вентиляцію повітря у вусі.

Також деяким породам собак рекомендується вискубувати волосся у вушному каналі. З метою профілактики необхідно проводити регулярний огляд вушних раковин у улюбленця, а також за необхідності проводити чистку. Для догляду за вухами собаки, рекомендується використовувати спеціально призначені для цього лосьйони і краплі.

Варто також пам’ятати, що занадто часте проведення гігієнічних обробок у вухах небажано. Внаслідок регулярного чищення вух, порушується природна мікрофлора вушного каналу, що призводить до сприятливих умов для розмноження патогенних мікроорганізмів.

Важливий аспект — правильний раціон харчування, збагачений вітамінними і мінеральними добавками, що дає змогу зміцнити імунні сили організму, запобігаючи розвитку гнійних мікроорганізмів.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.