Простатит ( Prostatitis) — це запалення передміхурової залози.

До захворювання можуть бути схильні всі тварини самці. Найчастіше реєструється у собак. Поширена хвороба в усьому світі.

Етіологія

З огляду на анатомічні особливості розташування передміхурової залози, як правило, інфікування саме поруч розташованих органів (сечовий міхур, пряма кишка, уретра) є причиною запальної реакції в залозі. Цистити, камені в уретрі, уреїти, парапроктити, мит коней, бруцельоз, туберкульоз та інші хвороби є першопричиною септичного процесу в передміхуровій залозі.

Можливою причиною є й вікові зміни. У молодому віці залоза виділяє секрет, що має бактерицидні властивості, але зі згасанням статевої функції, секреція зменшується, і це дає змогу підвищитися вірулентності мікроорганізмів.

Більшість захворювань реєструється у віці старше 6 років, а також у тих, які ведуть активний спосіб життя (службові, мисливські собаки). Часті переохолодження і перегріви, а також великі фізичні навантаження можуть бути непрямими причинами запалень.

Причиною запалення може бути як умовно-патогенна, так і патогенна мікрофлора, грамнегативні, грампозитивні, мікоплазмові мікроорганізми.

Симптоми

Спочатку ознаки можуть бути приховані. Утруднене сечовипускання з наявністю в сечі крові, а також виділення слизу з каламутними включеннями з уретри свідчать про запальний процес.

Якщо приєднується гнійна мікрофлора, то підвищується загальна температура тіла. Можливі позиви до блювоти. Пересування тварини стає скрутним. При ході тварина може «тягати» кінцівки, а може мати «жорстку» ходу. Область промежини набрякає і гаряча на дотик.

Акт дефекації також пов’язаний із хворобливими відчуттями, він тривалий, стрічкоподібний, фекалії не сформовані, можливі закрепи. У період процесу тварина проявляє занепокоєння, що свідчить про хворобливість.

Після гострого перебігу можлива стадія ремісії і клінічні ознаки стають непомітними. Процес набуває хронічної форми.

При ректальному дослідженні можна визначити нерівномірне збільшення залози, з ділянками флюктуації або без таких.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на клінічних ознаках і ректальному дослідженні тварини.

Прогноз обережний, при гнійних процесах без надання допомоги несприятливий.

Лікування

У разі закрепів призначають проносні засоби, за необхідності вдаються до мікроклізм із теплими розчинами.

У разі гнійних процесів призначається терапія антибіотиками. Необхідно провести бактеріальний посів виділень для виявлення найбільш чутливого препарату. Не всі антибіотики, навіть у разі виявлення високої зони затримання, здатні проникнути в залозу, тому надають перевагу слаболужним, з високою константою кислотної асоціації.

За неможливості визначити чутливість, використовують препарати макроліди, які мають пролонговану дію (азитроміцин).

Добре зарекомендували себе препарати нового покоління фторхінолони (ципрофлоксацин). Виходячи з організму із сечею, вони концентруються в ній і чинять терапевтичний вплив. При вазі тварини 10 кг доза дорівнює ¼ таблетки (0,5) по 2 рази на день.

Застосовні також марбофлоксацин, кліндаміцин, енрофлоксацин, триметаприм.

Курс антибіотикотерапії 30-40 днів, за важких форм до 2-х місяців.

Простатит часто розвивається паралельно з доброякісною гіперплазією, отже, показані антиандрогенні препарати. Молодим тваринам призначають прогестогени (мегестролу ацетат, медоксіпрогестерону ацетат, хлормадинону ацетат). Обираючи дозу, можна зупинитися на 0,5 мг/кг ваги протягом 60-65 днів. Препарати не змінюють функціонування сім’яних канальців, не порушують сперматогенез, але покращують функціонування залози. Якщо тварина племінна і задіяна у в’язці можна застосувати «Фінастерид» у дозі 0,1-0,5 мг/кг ваги тварини. Лікування проводять 2-3 місяці без обмежень у спаровуванні.

Для старих собак більш прийнятна кастрація.

Профілактика

Виявлення супутніх захворювань сечостатевої сфери вчасно і надання швидкої терапевтичної допомоги дасть змогу запобігти розвитку запального процесу в передміхуровій залозі.

Якщо породна цінність тварини велика, то необхідні регулярні обстеження на предмет виявлення захворювань. Своєчасне надання допомоги не дасть змоги патології перейти в хронічний процес і порушити репродуктивні функції.

Дотримання санітарно-зоогігієнічних норм утримання та годівлі дасть змогу підтримувати високий імунний статус.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.