Розвиток плоскоклітинного раку у кішок починається з епітеліальних клітинних структур шкірного покриву або ж ротової порожнини. Рак шкіри називають сонячним дерматитом, хоча він не має запальної природи. Злоякісне новоутворення в ротовій порожнині розвивається на слизових оболонках верхньої і нижньої щелеп тварини.

Перебіг плоскоклітинного раку буває різним, але лікування здебільшого передбачає хірургічне висічення пухлини. При невеликих локалізованих патологічних процесах шляхом оперативного втручання вирізають уражену ділянку.

Якщо ж утворення великі, займають великі ділянки слизової оболонки або ж епідермісу, рекомендується застосування променевої терапії та лікування шляхом введення в організм хімічних речовин, по суті отрут, що знищують клітини, які мутували, зсередини.

Загальний опис і механізм хвороби

Плоскоклітинний рак у кішки є часто діагностованим захворюванням. Як правило, локалізація злоякісного новоутворення знаходиться на відкритих ділянках шкірного покриву, куди без проблем проникають ультрафіолетові промені.

Виникати рак у тварини може на тлі хронічних запальних процесів, раневих поверхонь і виразок, які довго не загоюються.

У частоті випадків фахівці ветеринарної медицини діагностують пухлини, що виникають в епітеліальних клітинах. Це поодинокі новоутворення у вигляді еритематозних папул, вузлів або ж бляшок. Злоякісне розростання тканин супроводжується підвищеним лущенням шкірного покриву і кривавими виразками. Шкірний покрив навколо ракової пухлини не змінюється.

Вчені виділили низку чинників, здатних провокувати мутацію здорових клітин організму. Основними є:

• тривалий вплив ультрафіолетових променів (тварина, яка тривалий час перебуває на відкритому сонці, а також часто отримує опіки, може захворіти на рак шкіри);
• радіація іонізуючого характеру — під час опромінення кішки під час лікування інших патологій;
• захворювання шкіри, що мають хронічний характер (трофічні виразки, дерматити, піодермії);
• інфекції вірусного або ж грибкового типу;
• вплив на шкіру агресивних хімічних речовин;
• порушення генетичного плану;
• тривалий прийом лікарських препаратів.

Існує два види плоскоклітинного раку шкіри — ендофітний і екзофітний. Виразково-інфільтративна або ж ендофітна форма злоякісного новоутворення характеризується появою невеликої плями на шкірному покриві, яка досить швидко протягом 2-3 місяців переростає в щільне вузлувате малорухоме утворення.

Через кілька місяців на поверхневій частині утвореного вузла виникає виразкова поразка, що виділяє відразливий запах. Цей вид плоскоклітинного раку шкіри вражає розташовані поруч тканинні структури, регіонарні лімфовузли і здатний давати метастази в кісткові та легеневі тканини.

Форма плоскоклітинного раку папілярна або ж екзофітна, швидко розростається відразу від початку утворення пухлини. Являє собою темно-коричневу опуклість, що підноситься над шкірним покривом. Сама пухлина не має рухливості, здатна проростати в найглибші частини епідермісу та навколишні структури.

Виділяють також такі види плоскоклітинного раку, як кератоакантома, ураження ротової порожнини тварини на тлі лейкоплакії, веррукозна форма пухлини і рак шкіри губ.

Як проявляється

Симптоматика прояву раку шкіри безпосередньо залежить від стадії розвитку патологічного процесу і його різновиду. Як і будь-яке злоякісне новоутворення не тільки в котячому організмі, рак шкіри не має чіткої клінічної картини на перших стадіях розвитку.

У міру прогресування виникають такі характерні ознаки:

• ранові поверхні на шкірному покриві, що важко піддаються процесу регенерації;
• утворення шорсткостей на шкірі та виразок, які тривалий час не загоюються (водночас виразкові ураження часто вкриті кіркою і можуть кровоточити);
• поява багряних плям на шкірі не диференційованої етіології (при зовнішньому огляді таке новоутворення має вигляд цвітної капусти);
• алопеція на пошкодженій ділянці шкіри.

Особливо важко помітити розвиток пухлини на слизовій оболонці рота у кішки. У ротовій порожнині у кішки утворюються виразки, які постійно кровоточать і, як правило, інфіковані. Приєднання патогенної бактеріальної мікрофлори посилює процес і викликає ускладнення.

У тварини з’являється смердючий запах з пащі, порушується процес пережовування їжі. Кішці боляче приймати корм, тому виникає нестача маси тіла.

Власник тварини може помітити пошкодження язика кішки, але не звернути на це належної уваги, посилаючись на звичайне пошкодження слизової. Особлива складність діагностики раку за клінічними ознаками полягає саме в тому, що в переважній більшості випадків виразки в ротовій порожнині сприймаються як інфекція, а не злоякісна пухлина.

На жаль, у разі неправильної діагностики тварина отримує неправильне лікування, яке в кращому разі не допомагає, а в гіршому призводить до серйозних ускладнень, прискорюючи руйнівні процеси, що здійснюються пухлиною.

Ураження плоскоклітинним раком нижньої щелепи у кішки характеризується появою гіперсалівації (підвищеної слиновиділення), кровоточивості ясен і розхитуванням зубів у лунці. Злоякісне новоутворення у верхній щелепі призводить до появи постійних ринітів, закладеності носа та іхорозних виділень з носових ходів.

Особливості лікування

Перш ніж визначати подальшу тактику лікування, ветеринар повинен провести ретельну діагностику. Методи діагностики плоскоклітинного раку спрямовані насамперед на виявлення пухлинного процесу перших стадій. Від цього залежить і методики лікування, і подальший прогноз.

У разі появи підозрілих, на думку власника, плям на шкірному покриві у кішки, або ж виразкових уражень, які тривалий час не загоюються, рекомендується невідкладно звернутися до фахівця. В умовах стаціонару клініки ветеринар проводить загальний клінічний огляд і збір анамнезу.

Для точної діагностики плоскоклітинного раку на шкірі застосовуються кілька методик, але основною є дерматоскопія і біопсія. Дерматоскопія являє собою вид дослідження, що дає можливість вивчити під різними збільшеннями новоутворення, а також дати оцінку їхній злоякісній або ж доброякісній природі. Біопсія уражених ділянок дає змогу дослідити тканини пухлини максимально уважно.

Крім основних методів діагностики, широко застосовуються додаткові дослідження, що дають змогу оцінити ступінь руйнування в організмі за плоскоклітинного раку і наявність метастазів. Для цих цілей застосовують рентгенографічне дослідження, комп’ютерно-резонансну або магніторезонансну томографію, ультразвукову діагностику і сцинтографію.

Варто зазначити, що плоскоклітинний рак шкірного покриву у кішки рідко дає метастази по всіх органах. Як правило, на останніх стадіях патологічного процесу уражаються розташовані поруч лімфатичні вузли. Тому лікування цього виду онкології має на увазі локальний тип, що включає хірургічну операцію з видалення ураженої ділянки, опромінення і метод кріотерапії.

При ураженнях раком вушних раковин і мочки носа ветеринарні фахівці рекомендують видаляти м’які тканини і самі вушні раковини. Тварина матиме косметичний дефект, але при цьому отримає шанс на одужання або ж подовження термінів життя із захворюванням.

Хіміотерапія при раку шкіри у домашніх тварин використовується рідко, оскільки не дає високих результатів. Введення хімічних речовин, що вбивають ракові клітини, доцільніше проводити безпосередньо в місце ураження, особливо якщо це такі важкодоступні місця як губи або повіки.

Хіміотерапевтична методика також застосовується у тих тварин з діагностованим плоскоклітинним раком, яким неможливо провести хірургічну операцію (сильно ослаблені хворі або літні кішки).

Профілактика плоскоклітинного раку шкірних покривів і слизової оболонки рота полягає в кількох правилах, дотримуючись яких власник знизить шанси на злоякісне новоутворення. Важливо не допускати потрапляння на шкіру тварини відкритих сонячних променів, а якщо такої можливості немає, надати тінь.

Не варто допускати контактування тварини з побутовою хімією та іншими отруйними речовинами. Раціон харчування кішки має бути збалансованим, а корми високоякісними. Доведено, що атопічний дерматит і харчова алергія також негативно впливають на стан шкірного покриву, як і сонячні опіки, провокуючи мутації епітеліальних клітин шкіри.

Поява перших характерних симптомів сонячного дерматиту вимагає негайного звернення до ветеринарної клініки для подальшої діагностики та відповідного лікування. Уважне ставлення до свого улюбленця дає змогу значно підвищити шанси на успішний результат захворювання, особливо якщо воно діагностовано на ранніх стадіях.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.