Плевра — оболонка, що покриває легеневі структури і вистилає стінку грудної порожнини.

Запальні процеси, що розвиваються в плеврі зі скупченням або ж відкладенням у плевральній порожнині специфічного ексудату — називаються плевритами.

Існує два види запальних процесів у легеневій оболонці — сухий і ексудативний.

Плеврит у собак діагностується досить рідко, але є небезпечним патологічним процесом, у разі несвоєчасного лікування якого тварина може загинути.

Виникнення плевритів пов’язане з впливом на грудну клітку холоду, токсичних речовин, поранень ділянки грудної клітини, пневмоній ускладненого типу, туберкульозу, злоякісних новоутворень у легенях, а також у разі різних інфекційних захворювань, що зачіпають дихальну систему.

Діагностувати випітний плеврит для кваліфікованого ветеринарного лікаря не представляє особливої складності, оскільки ексудат, що утворюється під час запалення плевральної оболонки, перешкоджає нормальному проходженню тонів серцевих скорочень.

Серцебиття тварини під час аускультації розсіюється і точно визначити місце розташування серця досить складно. При плевриті сухого типу, звуки серцевого поштовху забиваються характерними для патології скрипами і шерехами.

Причини виникнення

Основна причина розвитку патологічного процесу в плевральній оболонці — ускладнення після запальних процесів у легеневих структурах.

У таких випадках плеврит виникає як вторинне ускладнення. Первинний плеврит виникає значно рідше при травмах грудної клітки, зараженні крові патогенними мікроорганізмами або ж при сильних гострих вірусних інфекціях.

У ветеринарній клінічній практиці існує група ризику щодо розвитку плевритів. Це літні тварини, маленькі цуценята з поганим імунітетом, сильно виснажені собаки, а також улюбленці, чий організм уражений ендопаразитами (різними гельмінтами).

Плеврит може розвинутися внаслідок:

• сильних переохолоджень собаки;
• травм механічного характеру (при падіннях і ударах);
• запальних процесів у легенях і бронхіальному дереві;
• у період запалення органів малого таза, печінкових структур або ж нирок;
• висококонтагіозних вірусних інфекцій — чума м’ясоїдних, лептоспіроз.

Симптоми плевриту у собаки

Плеврит у собаки має низку характерних симптомів і одним із них є сильний важкий кашель, який не припиняється ні в денний, ні в нічний час.

Тварина сильно виснажується від такого кашлю, поскулюючи, коли заходиться кашлем.

У зв’язку з тим, що плеврит зачіпає область грудної клітки, порушується ритм і частота дихання.

Тварина намагається дихати через рот, таким чином знижуючи больові відчуття.

У разі несвоєчасного лікування, загальний стан собаки різко погіршується, виникає ціаноз видимих слизових оболонок, а з носової порожнини можуть з’явитися виділення з прожилками крові та піни, що свідчать про набряк легенів.

Симптоми плевриту проявляються такою клінічною картиною:

• у собаки пропадає бажання приймати їжу, відмовляючись від улюблених ласощів і не реагуючи на запахи;
• стан вихованця пригнічений і апатичний;
• температурні показники тіла підвищуються до 41 градуса;
• дихання змінюється і стає важким, прискореним (у період виконання акту вдиху і видиху, грудна клітка практично не рухається);
• больові відчуття при дотику до області міжребер’я;
• дивні, неприродні пози тварини, які приймають вихованці під час прогулянок або ж відпочинку.

Зверніть увагу! При розвитку гнійного запалення виникає плевральний випіт, що призводить до появи характерного звуку тертя плеври під час здійснення акту дихання. Воно стає неповним, поверхневим і призводить до розвитку недостатності серцевого м’яза.

Діагностика плевриту ґрунтується на кількох простих методиках — пальпації та аускультації (прослуховування грудної порожнини).

Точний діагноз ветеринарний лікар може поставити тільки після збору анамнезу, проявів клінічної картини захворювання і проведених лабораторних досліджень. У разі, якщо ветеринар під час проведення аускультації грудної клітки підозрює патологію, призначається рентгенографічне дослідження.

При розвитку плевриту, на рентгенівському знімку будуть помітні явні темні ділянки нижніх частин легеневих структур.

Далі необхідне проведення спеціальної пункції (проколу) грудної клітки для забору рідини, що скупчилася в плевральній порожнині. Рекомендовано також проведення загального аналізу крові та урини, а також біохімії крові для виключення можливих патологічних змін в інших органах.

Під час встановлення діагнозу важливо точно диференціювати плеврит від таких небезпечних захворювань, як:

• туберкульоз;
• гемоторакс (скупчення крові в грудній клітці);
• запалення оболонки серцевого м’яза (перикарда);
• хронічний нефрит;
• цироз печінки;
• септицемія.

Лікування

Лікування плевриту у собак спрямоване на підвищення загальних захисних сил організму, зниження концентрації випоту, прискорення розсмоктування ексудату, що скупчився в порожнині, усунення можливої інтоксикації організму.

Важливий пункт на початку лікування плевриту — визначення причини виникнення. Якщо запальний процес у плевральній оболонці був спровокований інфекційними агентами, то лікування міститиме в собі прийом антибіотиків широкого спектра дії.

Симптоматичне лікування передбачає:

• приймання знеболювальних препаратів, для зниження больових відчуттів у вихованця;
• застосування сечогінних препаратів, для зменшення набряку;
• прийом серцевих препаратів, що підвищують і підтримують роботу міокарда;
• препарати для нормалізації роботи печінки і нирок;
• призначення курсу вітамінних комплексів та імуностимуляторів.

У разі діагностування гнійного типу плевриту у собак, тваринам проводять оперативне втручання, що містить резекцію ребра, видалення гнійного ексудату і промивання порожнини спеціальними антибактеріальними та антисептичними медикаментозними засобами.

Профілактика плевриту полягає в дотриманні правил догляду за твариною. Не можна допускати переохолоджень вихованця, стежити за станом здоров’я і своєчасно лікувати респіраторні інфекції.

Важлива роль відведена загальному зміцненню організму за допомогою вітамінних препаратів. Особливо це актуально для тварин старше 7 років.

При будь-яких незначних змінах в організмі і самопочуття собаки, важливо звернутися до ветеринарної клініки за консультацією, не допускаючи серйозних ускладнень.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.