Піроплазмоз (Piroplasmosis) — захворювання, спричинене найпростішими загону Piroplasmida, що локалізується в клітинах ретикулоендотеліальної системи. Хвороба характеризується підвищенням температури тіла, жовтяницею, анемією, функціональним порушенням роботи шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи.

До загону Piroplasmida входять безліч родин, кожне з яких викликає захворювання у певної тварини. Сприйнятливі до паразита велика і дрібна рогата худоба, коні, собаки, кішки, домашні та дикі свині.

Етіологія

Збудник виявляється в еритроцитах крові або її плазмі. Форма паразита може бути овальною, амебоподібною, кільцеподібною, грушоподібною. В еритроциті піроплазма розташовується периферійно. Ураженість клітин крові сягає 40-50%.

У живому організмі паразити постійно перебувають у русі, а проникають вони туди зі слиною кліща. Потрапивши в еритроцит, трофозоїд розмножується в ньому шляхом простого поділу. У зовнішньому середовищі паразити не мешкають, а потрапивши туди, швидко гинуть, те саме відбувається і в трупах. При поступовому заморожуванні до мінус 196 ᵒC зберігають життєздатність до двох років.

У зовнішніх умовах передаються тільки іксодовими кліщами. Тяжкість процесу залежить від резистентності організму тварини, патогенності паразита, виду кліща.

Тварини інвазуються незалежно від віку. Кліщ, харчуючись кров’ю хворої тварини, всмоктує паразита. У його тілі піроплазми розмножуються і багаторазово линяють, проникають у слинні залози і під час укусу заражають чергову жертву.

Поширення захворювання пов’язане з ареалом кліщів. Напад кліщів починається з травня і триває по вересень. Пік інвазії припадає на середину літа, а до кінця осені хвороба затихає.

Симптоми

Інкубаційний період триває від 8 до 24 днів. Основними симптомами є підвищення температури до 41ᵒC і загальне пригнічення тварини. Прискорюється пульс і дихання, апетит знижується або зовсім відсутній. У жуйних розвивається атонія передшлунків, проноси, що змінюються запорами. Фекальні маси стають сухі, іноді з домішкою слизу.

Слизові оболонки бліднуть, потім жовтіють, на них можуть з’являтися точкові та смугасті крововиливи. Серозні оболонки також набувають жовтизни. Удої у тварин знижуються, молоко набуває жовтого кольору, стає гірким на смак. Сеча інтенсивно червоніє з кожним днем і через 5-6 днів стає темно-червоною. Сечовипускання утруднене, спостерігається вигинання спини, стогони. Тварини малорухливі, стрімко худнуть.

За легкого перебігу через 3-4 дні температура знижується, приходить у фізіологічну норму, сеча просвітлюється, тварина одужує, починає приймати корм, але показники крові відновлюються тільки після 1-2 місяців.

У коней захворювання супроводжується сонливістю. Без надання допомоги багато коней гинуть.

У собак хвороба триває 2-3 дні, якщо ситуація не покращується і допомогу не надано, тварина гине. Іноді хвороба переходить у хронічну з прогресуючою анемією і кахексією.

Діагноз

Діагностика проводиться комплексно на основі епізоотичних даних, клінічної картини та лабораторних досліджень.

Кров водяниста. У лабораторію відправляють проби крові для загального аналізу та фарбування мазків.

Під час дослідження кількість еритроцитів зменшується вдвічі, гемоглобін падає на 30%. Лейкоцитарна формула має зсув уліво. Відзначають анізацитоз, пойкілоцитоз, поліхроматофілію.

Під час фарбування мазків виявляють піроплазми.

Диференціювати потрібно від сибірської виразки, лептоспірозу, гематурії.

Лікування

Тваринам надається спокій і збалансована доброякісна годівля. Застосовують препарати, що підтримують серцеву діяльність.

За атонії призначають засоби, що тонізують роботу шлунково-кишкового тракту. У разі закрепів — проносні.

Для лікування як специфічну терапію застосовують береніл, азидин, верибен, піро-стоп. Антибіотики доксициклін, азитроміцин, кліндоміцин також мають ефективність. Для підлужування організму в період лікування застосовують бікарбонат натрію.

Профілактика

Основа профілактичних заходів — недопущення зараження тварини за допомогою хіміопрофілактики та боротьби з переносниками інвазії.

З початком весни тварин регулярно обробляють репелентами. Для захисту від нападу кліщів собак обробляють спреями, краплями і використовують нашийники.

Велику і дрібну рогату худобу випасають тільки на вільних від кліщів пасовищах або утримують стійлово, без випасу. За потреби проводять купки та обробки тварин акарицидними препаратами з регулярністю 1 раз на 10 днів. На пасовищах проводять меліоративні роботи.

Для собак застосовується вакцина «Піродог» (Франція), «Нобівак піро» (Нідерланди).

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.