Стан здоров’я домашнього улюбленця, як правило, оцінюють за блиском очей, красою шерстного покриву, станом зубів. Важливим показником хорошого здоров’я є стан шкірних покривів. При порушеннях у функціонуванні епідермісу або дерми, вихованець виглядає недоглянутим.

Існує безліч захворювань, що локалізуються на шкірному покриві, які проявляються найрізноманітнішою симптоматикою. Але одним з найбільш важко виліковних і поширених захворювань є піодерма або піодермія. Цей вид патології спровокований активізацією і розмноженням патогенних бактерій на шкірі. На тлі піодерми тварина відчуває виражений дискомфорт, мучиться від свербежу. Уражені ділянки шкіри набувають червонуватого відтінку, виникають гнійнички (папули).

Причини піодерми у собак

Спровокувати розвиток піодермії у домашніх улюбленців здатна безліч чинників, але найбільш часто діагностується стафілококова інфекція. Цей вид патогенів є умовно-патогенною мікрофлорою, присутньою на тілі тварини постійно. За нормальної роботи імунних сил організму, стафілококова інфекція не становить небезпеки. У разі ослаблення захисних сил, у разі серйозних травм, опіків, подряпин та інших ушкоджень цілісності шкірного покриву нерідко розвивається запалення, яке тягне за собою піодермію.

Схильні до розвитку піодерми всі породи собак, незалежно від віку, породи та статевої приналежності. Але існує певна група ризику з розвитку піодермії серед домашніх улюбленців. До неї відносять:

• Вихованців зі слабким імунним захистом. Це можуть бути собаки, які мають в анамнезі захворювання хронічного типу, дефіцит вітамінних речовин на тлі неправильно організованого раціону, які проживають у поганих умовах. Знижений імунітет спостерігається у літніх собак і маленьких цуценят, особливо за наявності гельмінтозів.
• Тварин, які мають схильність до розвитку різних уражень шкіри через породні особливості через складки на шкірі — шарпеї, мастино, бассет-хаунди.
• Собак, які страждають від постійних дерматитів і грибкових уражень шкіри (дерматофітій).
• Домашніх улюбленців, яким не проводять регулярні протипаразитарні обробки. Кліщі, блохи та волосоїди постійно пошкоджують шкірні покриви для насичення кров’ю тварини, паралельно будучи переносниками серйозних інфекцій. Порушена цілісність шкіри — вхідні ворота для інфекції.
• Вихованців із проблемами в гормональному фоні або ж тих, що перебувають на гормональних препаратах.

До піодермії схильні собаки з підвищеною активністю, а також при малоактивному способі життя. Відмерлі частинки епідермісу і жировий секрет — чудове середовище для розмноження грибків і мікроскопічних кліщів, які за відсутності терапії легко провокують піодерму. До захворювання схильні тварини, за якими недостатньо або ж неправильно здійснюють догляд.

Піодермія локалізується на будь-якій ділянці тіла тварини, зачіпаючи шкірні покриви кінцівок. Особливо болюча піодерма, що розвинулася між подушечками пальців. Перший удар на себе приймають ділянки з ніжною шкірою і невеликою кількістю шерсті — ділянка пахв, пахова зона і морда.

У ветеринарії розрізняють поверхневий тип патології (уражається тільки верхній шар) і глибокий, за якого проблеми виникають не тільки в підшкірній клітковині, а й м’язових волокнах.

Симптоми та діагностика захворювання

Запідозрити піодерму в улюбленця не складно при уважному дослідженні шкірних покривів. Першими характерними ознаками патології є свербіж і почервоніння на шкірі. З розвитком патології епідерміс покривається пустулами і папулами з гнійним вмістом. Важливо розуміти, що крім піодермії, схожими клінічними ознаками володіють фолікуліти і дерматити. Основними ознаками піодерми у собак є:

• поява неприємного, відразливого запаху від самого вихованця;
• виникнення виразкових уражень у паховій зоні, під пахвами або на морді;
• сверблячі відчуття, що доставляють тварині виражений дискомфорт;
• втрата апетиту, порушення сну, млявість і апатія.

Поява перерахованих вище симптомів — привід негайно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки. На огляді ветеринар проведе загальний огляд, приділяючи особливу увагу стану шкірних покривів.

Призначається низка лабораторних досліджень, необхідних для визначення типу збудника і виду захворювання. Проводиться загальний аналіз крові, зішкріб з уражених ділянок для подальшого дослідження під мікроскопом. Це необхідно для виявлення типу бактерії та визначення чутливості протимікробних засобів.

Лікування та профілактика

На підставі даних лабораторних досліджень призначається терапія. Самолікування при піодермії у собак небезпечне, у зв’язку з ризиком розвитку небезпечних ускладнень. Спровокувати піодермію може демодекоз або ж алергія. Спеціаліст встановлює причину патології, на підставі чого складає програму індивідуального лікування. План лікування має такий вигляд:

• Пацієнту з діагностованою піодермією вистригають шерстяний покрив у ділянках ураження.
• Миють тварину спеціальними шампунями, у складі яких присутній антисептик — Бензоїлпероксид або Хлоргексидин.
• Обробляють після миття протимікробними препаратами. Хорошим терапевтичним ефектом володіє Вединол, Зоодерм.
• Призначаються антибіотики на підставі отриманих лабораторних даних з урахуванням індивідуальних характеристик організму. Широко застосовують антибіотики — Байтрил, Тилозин, Амоксиклав.
• Призначаються медикаментозні засоби для підвищення імунних сил організму. Імунотерапія передбачає використання таких засобів, як Гамавіт, Катозал.

Піодермія, викликана активізацією бактерій, досить підступна, нерідко рецидивує після повного лікування. Господарі собак повинні дотримуватися низки профілактичних заходів, знижуючи ризики розвитку або ж повернення захворювання після лікування. Основними заходами профілактики піодерми є:

• Організація правильного догляду не тільки за шерстним покривом, а й за шкірою тварини. Це не означає, що собаку необхідно часто мити. А ось періодичне використання шампунів із протибактеріальним ефектом вітається. Щотижня тварин необхідно вичісувати, а володарів густого шерстяного покриву частіше. Після прогулянок на вулиці, лапи улюбленця рекомендується мити, паралельно проводячи огляд на наявність пошкоджень. Породи собак, які від природи мають велику кількість складок шкіри, вимагають особливої уваги до себе.
• Складання правильного раціону. Вихованець повинен отримувати високоякісний збалансований корм. Якщо собака отримує натуральне харчування, рекомендується організовувати раціон з присутністю достатньої кількості м’яса.
• Дотримуватися правил утримання. Тварина має перебувати в сухому, добре провітрюваному і теплому приміщенні.

Поряд з перерахованими вище заходами, не можна не відзначити регулярну протипаразитарну обробку від глистів, бліх, кліщів і волосоїдів. Порушення стану здоров’я, завжди є прямим приводом відвідати ветеринарного лікаря.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.