Перитоніт (лат. найменування — Peritonitis) — запалення черевної стінки домашньої або сільськогосподарської тварини.

Процес може розвиватися як локально (вогнищевий перитоніт), так і розширено (дифузне запалення).

Етіологія

Запалення черевних стінок формується вторинно, як ускладнення за патологій органів черевної та тазової порожнин.

Причини перитоніту можуть бути:

• Травматичного характеру. До таких ушкоджень можна віднести відкриті рани, як із порушенням цілісності зовнішньої черевної стінки, так і без порушення.

Якщо стався розрив очеревини, то інфікування неминуче.

Травма (удар, забій, здавлювання) може призвести до розриву черевних органів. Порушення цілісності жовчного, сечового міхурів, кишківника, печінки, селезінки призводить до виливу вмісту в черевну порожнину та розвитку запального процесу. У цьому випадку інфікування так само має місце.

Усі тварини однаковою мірою можуть бути схильні до травматичного перитоніту:

• Інфекційного характеру. До цієї категорії належить вірусний перитоніт у собак і котячих. Домашні та дикі кішки, сприйнятливі до РНК-вмісного вірусу (Coronaviridae) котячого перитоніту. Після одужання вони залишаються носіями протягом декількох місяців;
• Перитоніт, як ускладнення після перенесеної операції також має місце, у домашніх і сільськогосподарських тварин.

Патогенез

Порушення нервової та судинної регуляції призводить до посилення ексудації та порушення резорбції, що зі свого боку порушує як моторику органів, так і повне функціонування.

Спазм великої капілярної сітки переходить у розширення і гіперемію судин. Одночасно розширюються лімфатичні судини. У черевній порожнині накопичується ексудат.

У разі перфорації кишківника, жовчного та сечового міхурів, шлунка відбувається обсіменіння мікрофлорою.

За вогнищевого перитоніту процеси протікають у конкретному місці, локально. Якщо процес дифузний, то він охоплює всю черевну порожнину.

Симптоми

Пригнічення. Анорексія (зниження або відсутність апетиту). Підвищення температури, ритму дихання і пульсу. Тварина може видавати стогони постійного або тимчасового характеру. При стоячому положенні згинання дугою хребта (горбить спину) явна ознака.

Перистальтика кишечника зменшена, або повністю відсутня.

У котів, собак і свиней блювотні явища, шерсть скуйовджена, тремор (тремтіння) тіла.

Пальпуючи черевну стінку, легко виявляються хворобливі симптоми, локального або дифузного характеру.

Слизові оболонки ціанотичні.

У котів за вірусного перитоніту відбувається асцит (накопичення ексудату в черевній порожнині) і приєднуються: кон’юнктивіт, гломерулонефрит, пневмонія, порушення функцій центральної нервової системи (манежні рухи, парези, паралічі).

Акт дефекації у тварини може бути відсутнім, або закреп змінюватися проносом зі смердючим запахом.

У разі розриву кишківника або шлунка різкий занепад сил, зниження температури тіла, тахікардія, можливий розвиток колапсу.

Діагноз

Діагноз встановлюється на основі анамнезу та клінічної картини. Для диференціації проводять пункцію черевної стінки.

Аналіз крові виявляє нейтрофільний лейкоцитоз (підвищена кількість нейтрофілів) і диспротеїнемію (порушення співвідношення між фракціями білків крові).

При діагностуванні перитоніту в котів слід виключити токсоплазмоз, бактеріальний перитоніт або травматичний, а також лімфосаркоматоз.

Перебіг і прогноз

Гострий перитоніт може протікати від кількох днів до двох тижнів.

Важко і швидко захворювання протікає у коней. Затяжний характер спостерігається у жуйних (корови, кози).

Вогнищевий перитоніт переходить у хронічний перебіг і може тривати роками. Іноді процес купірується з утворенням спайок і закінчується одужанням.

Прогноз за вогнищевого перитоніту — обережний, за дифузного, дуже часто — несприятливий.

Лікування

У перші години хвороби накладають холод і роблять знеболювальне. Для дрібних тварин, може бути обгортання мокрим рушником.

Найефективнішим є хірургічне втручання з виявленням і ліквідацією вогнища запалення. Проводиться промивання черевної порожнини протимікробними засобами. За необхідності встановлюється дренаж.

Дрібним тваринам проводять пункцію з промиванням порожнини протимікробними засобами.

Хороший ефект дає проведення епіплевральної та паранефральної новокаїнових блокад.

Внутрішньовенно застосовуються електролітні розчини і протимікробні засоби (антибіотики).

Тваринам призначається щадна дієта, високопоживна і малооб’ємна.

Профілактичні заходи

Щоб запобігти виникненню перитоніту необхідно:

• своєчасне діагностування і терапія хвороб органів черевної і тазової порожнин;
• під час проведення хірургічних втручань дотримання асептики й антисептики;
• при вигулюванні домашніх тварин вживати заходів, що перешкоджають травматизму;
• при утриманні сільськогосподарських тварин, (особливо самців в одній клітці) своєчасно реагувати на міжусобні конфлікти і вживати заходів, щоб уникнути покусів.

При своєчасному виявленні перитоніту допомогу буде надано більш ефективно.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.