Гепатоенцефалопатія являє собою розлад у роботі нервової системи, що виникає на тлі розладів метаболічного характеру в структурах печінки. Енцефалопатія печінкового типу розвивається досить різко, і справжні причини появи захворювання досі не відомі.

Існує низка порушень, що провокують гепатоенцефалопатію, які спричиняють дисфункцію в організмі. Спровокувати енцефалопатію може недостатність печінкових структур у гострій фазі, цироз печінки, жирова дистрофія і вроджені анастомози вен. Причиною розвитку також може виступати паренхіматозна недостатність.

У нормальних умовах у здорової кішки, печінка виконує функції захисту, нейтралізуючи різні токсичні речовини, що перетворюються в кишковому просвіті й адсорбуються в системний кровотік. Порушення в роботі гепаторенальної системи призводять до того, що отруйні речовини розносяться всіма клітинами організму, вражаючи, зокрема, і нервову систему.

Найнебезпечнішою речовиною, що вражає клітинні структури кори головного мозку, є аміак.

Що таке печінкова енцефалопатія

Печінкова енцефалопатія у кішок розвивається досить швидко — протягом декількох годин або діб з моменту впливу патологічного фактора. Причиною гепатоенцефалопатії стають сильні пошкодження печінкової паренхіми, спровоковані отруйними речовинами, інфекційні процеси, зараження крові.

На тлі ушкоджень розвивається недостатність органу гострого характеру. Основу розвитку печінкової недостатності становить відмирання гепатоцитів (клітинних структур печінки), а також жирова дистрофія дифузного типу. Виникають множинні колатералі судин у ділянці порожнистої і воронної вен, провокуючи прохід отруйних продуктів метаболізму повз саму печінку.

Важкі інтоксикації організму, що виникли внаслідок порушень обмінних процесів, призводять до розвитку коматозного стану. Найнебезпечнішим продуктом розпаду в процесі метаболізму є аміак. Крім цього, причиною гострої інтоксикації і, як наслідок, печінкової коми, стають феноли, які в нормальних умовах нейтралізуються гепатоцитами.

Гостра недостатність печінки провокує порушення водно-електролітного балансу, знижений вміст калію і натрію в організмі, а також ацидоз метаболічного типу. Основними чинниками, що провокують печінкову енцефалопатію, є:

• застосування медикаментозних засобів;
• інтоксикації організму фосфороорганічними сполуками, нітратами та солями важких металів;
• інфекційні ураження бактеріальними мікроорганізмами та вірусами (аденовірусна інфекція, гепатит);
• злоякісні та доброякісні новоутворення в печінці;
• набряк головного мозку;
• некротичні зміни в печінці.

Механізм розвитку гепатоенцефалопатії спровокований змінами в печінці некротичного типу та печінковою комою. Сама по собі кома виникає як результат набряку кори головного мозку. На цьому тлі розвивається підвищення пропускної здатності гемато-енцефалічного бар’єру і прохід рідин. Токсичні речовини (аміак, октоноат, фенолові кислоти) проникають до тканин головного мозку, провокують кисневе голодування тканин мозку, поєднані з порушенням роботи легеневих структур, спровоковані, своєю чергою, низьким тиском.

Набряк у легенях — одна з ознак печінкової енцефалопатії, спровокований підвищеною провідністю капілярів.
У спробі нейтралізувати кисневе голодування тканин, розвивається гіпервентиляція легень, розвивається тромбоцитопенія, що виражається у вигляді геморагічного діатезу.

Які симптоми вказують на захворювання

Симптоми енцефалопатії печінкового типу різноманітні. У процесі деструктивних змін порушується функція всіх відділів мозку, тому клінічні прояви складають цілий комплекс синдромів неврологічних і психічних порушень. Основна причина проявів печінкової енцефалопатії зумовлена порушенням провідності глутаматних рецепторів.

Порушення в головному мозку на тлі печінкової енцефалопатії призводять до підвищеного вмісту аміаку в клітинах мозку, провокуючи пошкодження астроцитів. За гепатоенцефалопатії можлива поява судомних явищ, м’язових спазмів, порушень у координації рухів. Особливо яскраво виражені симптоми енцефалопатії після прийому їжі. У кішки з’являється сонливість, знижуються температурні показники тіла, настає коматозний стан.

Залежно від форми патології — гострої або хронічної, клінічна картина буде відрізнятися. Так, захворювання може розвиватися по наростаючій з постійною зміною клінічних проявів, так і епізодично. Основними ознаками гепатоенцефалопатії, що розвивається, є:

• Зміна поведінки вихованця — кішка починає реагувати неадекватно на навколишнє середовище, з’являється млявість, відмова від ігор, уникнення контакту з власником, ступор. З’являється зміна в поведінці, як правило, після прийому їжі, що пов’язано з різким підвищенням білка.
• Млявість, судомні явища, що відзначаються після прийому їжі.
• Підвищена спрага і часті позиви до акту сечовипускання, виверження шлункового вмісту, диспепсичні розлади (діарея).
• Підвищене виділення слини, незалежно від прийому їжі.

У разі тяжкого перебігу патологічного процесу виникають більш серйозні клінічні ознаки:

• втрата зору, але збереження реакції зіниці на світло;
• слабкість і тремтіння м’язів у всьому тілі;
• постійне виділення слини з пащі;
• втрати свідомості, що закінчуються комою;
• епілептичні напади.

Діагностичні заходи

Діагностика гепатоенцефалопатії кішок полягає в загальному клінічному огляді пацієнта, а також у проведенні біохімічного аналізу крові. Для детальнішої інформації про стан тварини проводиться спеціальний тест на вміст жовчних кислот і загальний аналіз урини.

Важливо зазначити, що тест жовчних кислот проводять кілька разів, як правило, натщесерце і після прийому їжі. За печінкової енцефалопатії вміст кислот жовчі підвищується або ж залишається в межах норми в голодної тварини та різко зростає (у 9 разів) після прийому їжі.

Проведення біохімічного аналізу крові дає змогу визначити зниження білка (альбуміну), помірний вміст сечовини та знижений вміст загального рівня холестерину. Під час аналізу урини діагностуються кристали амонію біурату, що формують у подальшому конкременти. На додаток проводять рентгенографічні дослідження, що дають змогу виявити зміни в розмірах печінкових структур, ультразвукову діагностику, яка визначає наявність аномальних судинних сплетінь у печінці та порушення кровотоку в органі.

Магніторезонансна томографія дає змогу визначити портосистемні шунти, а біопсія печінки дає можливість дати оцінку стану тканин і виявити першопричину патологічного процесу.

Під час постановки діагнозу важливим є проведення диференціальної діагностики. Так, клінічні ознаки печінкової енцефалопатії мають схожість із гіпоглікемією, гіперосмотичним діабетом цукрового типу, уремією на тлі недостатності нирок, ацидозом і дефектами ферментів у циклі утворення сечовини (порушення роботи печінки).

Крім цього, слід відрізнити гепатоенцефалопатію від порушень ендокринної системи, новоутворень мозку, інфекційних і запальних процесів у центральному головному мозку. Клінічна картина печінкової енцефалопатії схожа на гранулематозний менінгоенцефаліт, травматичні патології центральної нервової системи і вроджені аномалії головного мозку.

Як проходить лікування

Основний принцип, якого дотримуються ветеринари під час лікування печінкової енцефалопатії — симптоматична терапія. Необхідно усунути прояви патології шляхом контролю вмісту сечовини і перетворень аміаку в кишковій стінці.

Зниження рівня рН у кишковому тракті знижує вироблення ферментативної речовини — уреази, що розщеплює продукти метаболізму до токсичних речовин. Основа терапії — правильно підібраний раціон харчування. Дієта за печінкової енцефалопатії передбачає зниження кількості білкових компонентів, що зі свого боку знижує продукування ферменту уреази.

Перший етап лікування гепатоенцефалопатії — відновлення водно-електролітного балансу в організмі, а також усунення отруйних речовин з організму, запобігання їх адсорбції стінками кишкового тракту. Залежно від причини, що спровокувала патологію, призначаються медикаментозні препарати.

Якщо причиною печінкової енцефалопатії стало порушення функціональних особливостей печінкових структур, необхідне зниження введення лікарських засобів. Гострі етапи патології передбачають введення голодної дієти. Надалі тварині дозволяється давати їжу невеликими порціями в строго відведений час. Білкові компоненти організм повинен отримувати з молочних і рослинних продуктів.

Заборонено давати пацієнтові м’ясні та рибні продукти.

Медикаментозні препарати, що використовуються для лікування печінкової енцефалопатії:

• Протимікробні засоби — дають гарний результат для придушення грамнегативних мікроорганізмів, що виробляють уреазу;
• Ферментативні вуглеводи, що не розсмоктуються, — вироблені штучним шляхом вуглеводи мають стійкість до ферментів шлунково-кишкового тракту, знищуються бактеріальною мікрофлорою і знижують активність уреази, провокуючи перехід токсичної речовини — аміаку — у нейтральні іони амонію.

Під час лікування гепатоенцефалопатії використовують очисні клізми з теплим розчином електролітів. Це дає змогу усунути затверділі калові маси і знизити ризик інтоксикації організму. Далі проводяться утримувальні клізми з ферментативними нерозсмоктувальними вуглеводами і протимікробними препаратами.

У хворих тварин із діагностованою печінковою енцефалопатією часто фіксуються виразкові ураження кишкових стінок травного тракту. Терапія включає призначення лікарських засобів, що знижують кислотність і сприяють загоєнню виразок.

Для усунення виверження шлункового вмісту на тлі інтоксикації, тварині призначають протиблювотні препарати — Метоклопрамід, Ондансетрон. За наявності судомних явищ, застосовуються лікарські засоби — антиконвульсанти. Зниження тиску всередині черепної коробки здійснюється шляхом введення сечогінних засобів.

Запобігання дегідратації організму здійснюється шляхом інфузійної терапії. Порушення водно-сольового балансу провокують загострення гепатоенцефалопатії на тлі підвищення рівня азотистих речовин у кров’яному руслі. Щодня улюбленця необхідно зважувати, вимірювати окружності та показники артеріального тиску.

Після проведеного лікування, ветеринарні фахівці рекомендують проводити профілактичні огляди, що дають змогу визначити ефективність лікування. Проводяться дослідження на предмет інфікування сечовивідної системи, біохімічний аналіз крові, вимірювання кількості газів у крові та контроль актів дефекації. Важливим аспектом діагностичного огляду є вимірювання температурних показників тіла.

Профілактичні заходи

Профілактичні заходи щодо запобігання печінковій енцефалопатії зводяться до своєчасних діагностичних досліджень. Виявлені порушення в роботі печінки необхідно лікувати, не допускаючи можливих ускладнень.

Якщо кішці вже поставлено діагноз гепатоенцефалопатії, завдання власника — мінімізувати ризики розвитку гострих неврологічних ознак.

Необхідно регулярно відвідувати ветеринарного лікаря, а також стежити за якістю харчування кішки. У раціоні не допускається високий вміст протеїнів тваринного походження.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.