Парвовірусний ентерит — це високо контагіозне захворювання, що несе симптоми розладу діяльності шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи.

До сімейства парвовірусів входить 3 роди. Один із них, рід Parvovirus, викликає захворювання свиней, великої рогатої худоби, коней, собак, кроликів тощо. Однак якщо, наприклад, у свиней вірус лютує в репродуктивній системі, то власне ентерит він спричиняє у м’ясоїдних. Саме тому захворювання парвовірусний ентерит (Canis Parvoviral Infectious) подається як інфекція собак.

Схильні до хвороби собаки, куниці та єнотоподібні собаки. У минулому столітті були зареєстровані випадки захворювань у лисиць і песців. Хворіють тварини різного віку, але найважче молодняк. Летальність може бути в межах 40-80%.

Етіологія

ДНК-вмісний вірус надзвичайно стійкий до умов зовнішнього середовища, кислот, дезінфектантів, ефірів, хлороформів і спиртів. При нагріванні зберігає стійкість протягом 1 години. Температура 80 ᵒC інактивує протягом 15 хвилин. Знижені температури консервують збудника на 2-3, а то й більше років. Чутливий до соди та гіпохлориту натрію.

Основне джерело зараження фекалії тварин вірусоносіїв. У блювотних масах і слизу активність вірусу нижча. Збудник довгий час може зберігати активність, перебуваючи на шерсті тварини, предметах догляду, кормах, ґрунті, обслуговуючому персоналі. Шляхи зараження пероральний та інтраназальний. Найбільш сприйнятливі тварини до 1 року.

При потраплянні в організм вірус поводиться субклінічно. Далі може протікати у двох напрямках: частіше кишковою формою і з ураженням міокарда. За кишкової форми вірус вражає лімфатичну систему і крипти кишківника. У міокард вірус проникає з потоком крові.

Симптоми

На 5-10 день від моменту зараження відбувається підняття температури до 41ᵒC. Далі температура опускається і залишається підвищеною всього на 0,5 ᵒC, а то й у межах норми. У цей же час розвивається діарея. Млявість, пригнічення, блювота з домішками крові, фекальні маси з домішками крові та слизу.

Під час пальпації черевної порожнини проявляються симптоми хворобливості, живіт напружений.

Акти сечовипускання сильно зменшуються.

Очні западини поглиблюються, шкіра стає зморшкуватою, складчастою, що свідчить про дегідратацію організму.

Дорослі особини можуть не проявляти типової клініки, проте апетит знижений або відсутній.

На перебіг хвороби впливає глистяна інвазія, резистентність організму, вірулентність збудника.

Симптомами з патологією серцево-судинної системи захворювання проявляється здебільшого у цуценят від 3-х тижнів до 2-х місячного віку. Спостерігається тахікардія, задишка, ціаноз слизових оболонок, конвульсії та колапс. Захворювання розвивається стрімко і цуценя швидко гине. Якщо собака залишається живим, то тахікардія супроводжує все життя.

Діагноз

Діагностика базується на епізоотичній картині, симптомах і на результатах лабораторних досліджень.

Для лабораторної діагностики направляють проби фекалій (тільки в перші дні після початку захворювання) і сироватку крові. Для постановки реакцій використовують серологічні методи РГА, РНГА, ІФА та електронну мікроскопію. Для ідентифікації вірусу використовують моноспецифічну сироватку.

Під час встановлення диференціального діагнозу необхідно заперечувати отруєння (аспірин, миш’як, свинець, органічний фосфор), паразитарні захворювання (аскаридоз, анкілостомоз, стронгілятоз, кокцидіоз). Із бактеріальних інфекцій виключають ешерихіоз. З вірусних захворювань слід звернути увагу на коронавірусний ентерит, інфекційний гепатит.

Лікування

На перших стадіях хвороби застосовується етіотропна терапія. Зі специфічних препаратів можна застосувати полівалентну гіперімунну сироватку та полівалентний імуноглобулін.

Із симптоматичних засобів використовують протиблювотні препарати. Для придушення супутньої мікрофлори показані антибіотики широкого спектра дії. З огляду на зневоднення застосовують фізіологічний розчин, глюкозу і полівітаміни (аскорбінова кислота, віт. В). За тяжкого перебігу використовують преднізолон.

Тваринам призначають збалансовану, легко засвоювану, дієтичну годівлю.

Профілактика

Якщо самка не імунізована, то в неблагополучній за епізоотичною обстановкою зоні, цуценятам застосовують полівалентну гіперімунну сироватку та імуноглобулін.

Вакцинацію проводять препаратами «Бівак», «Біовак PAL», Мультікан, а також вакцинами Merial Primodog, які добре зарекомендували себе, і полівалентною Zoetis Vanguard 5/L.

З метою обережності цуценят і молодих собак не слід вигулювати в місцях великої кількості родичів.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.