Інфекція, що провокує в організмі кішки серйозні патологічні зміни — панлейкопенію, належить до ДНК-вмісних парвовірусів. Вірусна інфекція не є новою. Своє поширення захворювання набуло в минулому столітті на тлі зростаючої популярності виведення нових порід кішок і їх подальшого розведення.

Парвовірус вражає не тільки одомашнених кішок, а й їхніх диких побратимів — левів, тигрів, а також деяких тхорів і норок. Захворювання, що вражає кішок, також відоме і серед собак — парвовірусний ентерит.

Збудник інфекції являє собою досить стійкий і жорсткий вірус, здатний розташовуватися на будь-яких поверхнях. Більшість поширених дезінфекційних засобів є абсолютно неефективними в боротьбі з вірусною інфекцією. Стійкість парвовірус проявляє і до впливу високих температур.

Знищити збудника хвороби в домашніх умовах можна тільки концентрованим розчином хлорки. Але зазначено, що навіть за найретельніших обробок повної гарантії знищення вірусу немає. З цим пов’язано і застереження, яке свідчить, що в приміщення, де була хвора і померла від парвовірусу кішка, не бажано приводити нового улюбленця щонайменше 12 місяців.

Проникаючи в сприйнятливий організм кішки, збудник інфекції починає проявляти активність, розмножуючись у тканинах лімфоїдного типу (селезінка і вилочкова залоза). Далі, у міру розмноження і просування вірусу, він проникає в усі тканини організму, планомірно вбиваючи клітинні структури, схильні до активного росту і поділу. Це тканини кісткового мозку, а також слизова оболонка, що вистилає кишковий тракт.

Парвовірусний ентерит за клінічними проявами і швидкістю перебігу захворювання має схожість із сильною інтоксикацією або ж лейкемією.

Опис захворювання

Панлейкопенія кішок або ж парвовірусний ентерит являє собою висококонтагіозне захворювання, що вражає не тільки домашніх улюбленців, а й їхніх диких родичів. Поширення захворювання дуже широке. Вірус парвовірусного ентериту, що проник в організм, провокує різні патології — загибель плодів в утробі матері, ураження структур головного мозку (мозочка), небезпечні запалення слизової оболонки кишкового тракту.

При панлейкопенії кішок діагностуються міокардити і навіть кардіоміопатія ідіопатичного характеру. У розвинених країнах Європи, а зокрема у Великій Британії, парвовірусний ентерит трапляється у домашніх кішок рідко, завдяки проведенню своєчасних вакцинацій проти захворювання. Важливо відзначити, що панлейкопенія у кішок може розвиватися в результаті зараження подібним парвовірусом від інших домашніх тварин — собак.

Парвовірусний ентерит у кішок передається від хворої тварини до здорової, не щепленої, шляхом прямого контакту з джерелом інфекції або посудом, що використовується для годування, а також іншими об’єктами, з якими мала контакт хвора тварина. Після одужання, кішка тривалий період часу залишається носієм захворювання.

Дорослі особини здатні бути розповсюджувачем інфекції після одужання протягом 2-3 місяців, на відміну від кошенят, які поширюють парвовірус після одужання до 1 року.

Проникаючи в травний тракт, збудник парвовірусної інфекції прикріплюється до тканинних структур глотки та тонких відділів кишківника. Унаслідок швидкого зростання вірусу патологічний процес охоплює велику кількість клітинних структур, здебільшого вражаючи ті, які швидко діляться. Найбільш схильні до ураження парвовірусом епітеліальні структури кишківника (виникає відмирання крипт у стінках кишківника), лімфатичні вузли, кровотворні органи (тимус і селезінка, структури кісткового мозку).

На тлі впливу збудника панлейкопенії уражаються переважно білі кров’яні тільця, а ось еритроцити залишаються практично незмінними. Крім цього, парвовірусний ентерит здатний призводити до загибелі плодів в утробі матері, пошкоджуючи мозочок ненароджених кошенят. Змінам піддаються і тканини плаценти. Під час інфекційного ураження можуть постраждати тканини серця (виникає міокардит або ж кардіоміопатія ідіопатичного типу).

Період від моменту проникнення вірусу панлейкопенії в організм тварини до періоду прояву перших клінічних ознак триває від 2-3 до 10 днів. До зараження схильні всі кішки незалежно від віку і породи. Але відзначається, що у молодих тварин панлейкопенія реєструється частіше.

Клінічні ознаки патології можуть відрізнятися залежно від ступеня і кількості вірусних агентів в організмі, а також низки чинників, що побічно впливають на загальний стан імунної системи кішки. Такими факторами є:

• імунітет матері здатний захищати новонароджених кошенят до 2 місяців (за умови вигодовування материнським молоком специфічні антитіла протистоять парвовірусу);
• наявність вакцинації у кішки проти парвовірусного ентериту (вакцина не є повною гарантією від захворювання, але в разі інфікування вакцинована тварина переносить хворобу значно легше);
• стресові стани у тварини негативно впливають на весь організм, знижуючи захисні сили;
• наявність в організмі тварини супутніх інфекцій посилює картину основного захворювання (разом із парвовірусом часто діагностують кампілобактеріоз, коронавірусну інфекцію або ж клостридіоз);
• тривалість зараження і здатність утворення антитіл в організмі, що знищують вірус.

Клінічні ознаки

Прояви парвовірусу у кішок залежать від типу захворювання. У ветеринарії поділяють кілька видів перебігу — надгострий, гострий, підгострий, субклінічний і внутрішньоутробний.

Блискавична або ж надгостра форма панлейкопенії характерна різким пригніченням загального стану тварини, зміною температурних показників тіла і летальним результатом протягом доби.

Гострий тип перебігу проявляється гарячковими станами у кішки, відмовою від корму і різким схудненням, підвищеною апатією і хворобливістю в області органів черевної порожнини. Виверження шлункового вмісту і профузний пронос виникають через 2 доби після початку прояву клінічних ознак. У калових масах присутні прожилки крові та слизу. Смертельний результат настає в переважній більшості випадків.

Підгострий тип інфекції характеризується пригніченням тварини, гарячковими станами і запаленнями слизової оболонки кишечника. Перебіг патології займає кілька днів, а потім настає одужання без ускладнень для організму надалі. Летальний результат малоймовірний.

Субклінічний вид парвовірусного ентериту діагностується частіше за всі інші випадки і вражає переважно дорослих тварин. Симптоми перших стадій панлейкопенії субклінічного типу нагадують розвиток лихоманки.

Внутрішньоутробний перебіг характеризується ураженням плодів в утробі матері на перших етапах виношування кошенят. Не народжені кошенята можуть загинути і навіть піддатися розсмоктуванню власним організмом. Ураження вагітної кішки панлейкопенією на пізніх етапах вагітності, провокує гіпоплазію мозочка у кошенят.

Діагностування та лікування

Лікування парвовірусної інфекції у кішок не може бути розпочато без підтвердження діагнозу. При появі характерних ознак захворювання, власнику необхідно якомога швидше звернутися до ветеринарної клініки за допомогою. Спеціаліст проведе низку необхідних досліджень, що дають змогу підтвердити або спростувати попередній діагноз.

Найчастіше проводяться гістологічні дослідження, серологічні методики та виявлення вірусного агента в калових масах хворої тварини. Виділення вірусу можливе під час проведення спеціальних аналізів лабораторного значення. До них входять:

• загальний аналіз крові;
• виявлення ДНК парвовірусу у взятих пробах біоматеріалу;
• імуноферментний аналіз, що дає змогу визначити антигени в крові та калових масах.

Після підтвердження діагнозу, ветеринар призначає індивідуальну схему лікування, спираючись на основні пункти. Перш за все, необхідно усунути вогнище патологічного процесу, шляхом введення сироваток, імуномодулюючих засобів і лікарських препаратів із вмістом інтерферону.

Важливе значення має підтримання нормального водно-електролітного балансу в організмі тварини. Для цих цілей широко застосовують підшкірні введення і крапельниці специфічних кровозамінників і сольових розчинів.

Хвора тварина має отримувати максимальну кількість необхідних нутрієнтів для підтримки сил організму. Можна пробувати давати їй бульйони та відвари за відсутності блювоти. В іншому разі обмежуються введенням спеціальних розчинів через крапельницю.

Проведення паралельної протимікробної терапії, що дає змогу уникнути ускладнень, викликаних секундарною мікрофлорою. Призначають антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламіди, настої лікарських рослин, що мають антисептичну та протизапальну дію.

Хвору тварину укладають у тихе і тепле місце. Поруч із вихованцем має бути чиста питна вода, в яку можна додавати відвари лікарських рослин. Щойно кішка починає йти на поправку, в раціон харчування додають м’ясні бульйони, а через деякий час пробують вводити каші — вівсяну або рисову.

Головне правило — годування має бути частим, але не великими порціями.

До колишнього раціону харчування повертатися необхідно поступово, не раніше ніж через 7 днів. Приміщення, в якому перебувала хвора тварина, обов’язково підлягає ретельній дезінфекції. Підстилки необхідно спалити, миски для корму і води вимити. Протягом 2-3 місяців тварина, яка перехворіла на парвовірусну інфекцію, є рознощиком, тому важливо обмежувати її контакти з іншими здоровими кішками та собаками.

Профілактичні заходи

Заходи профілактики панлейкопенії у кішок включають у себе кілька етапів. Власник тварини повинен приділяти особливу увагу правильному, збалансованому харчуванню. Важливий аспект — умови утримання і санітарна обробка від різних паразитів. Не рекомендується допускати контактування домашньої кішки (навіть вакцинованої), з безпритульними і свідомо хворими тваринами.

Специфічною частиною профілактичних заходів щодо запобігання парвовірусному ентериту у кішок є проведення своєчасної імунізації. Краще купувати якісні вакцини, що мають мінімум побічних явищ і володіють вираженою ефективністю.

Існує низка вакцин — мультикомпонентних, що містять у собі одразу кілька активних штамів від великої кількості інфекцій. Вакцинація повинна проводитися у клінічно здорових тварин.

Маленьким кошенятам імунізацію проводять починаючи з 2 місячного віку, а потім повторюють вакцинацію через 30 днів. За 2 тижні до планової вакцинації, необхідно провести протипаразитарну обробку, знищивши гельмінтози та ектопаразитів у тварини.

Вакцинувати кішку від панлейкопенії необхідно щорічно, адже після введення препарату імунна відповідь виробляється через 2 тижні і тримається 12 місяців.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.