Запальний процес, що виникає в ділянці привушної слинної залози, розвивається в переважній більшості випадків унаслідок вторинного інфікування. Причиною розвитку запалення може бути занесення інфекції разом з кров’ю або лімфою з інших вогнищ запального процесу.

До паротиту схильні молоді кішки. Проявляється у вигляді сильного набряку слинної залози і збільшення в її обсязі. Стан кішки пригнічений, вихованець відмовляється від їжі.

Механізм виникнення захворювання

Запалення привушної залози у кішок може протікати в гострій або хронічній формі. Базовою причиною найчастіше виступає вірусна інфекція, що вражає поруч розташовані тканини. Запальний процес у слинних залозах називають сіаладенітом, а паротит — запалення, локалізоване в області привушних слинних залоз.

Секреторні структури передньої частини травного тракту представлені слинними залозами. Розташовуються вони не тільки в ділянці рота, а й за межами. Основна функція залоз — вироблення безбарвної прозорої рідини (слини). Вона необхідна для адекватного проходження травного процесу. Крім травної функції, слина виконує і низку інших:

• захист від пересихання слизових оболонок;
• захист ротової порожнини від механічних і термічних ушкоджень.

Збудники інфекції здатні проникати в слинні залози через кров’яне русло, лімфатичну систему або ж слинні протоки. Факторів, що провокують запалення у кішки в області привушних залоз, існує безліч.

Основними причинами виникнення патології є:

• пошкодження слизової оболонки механічного характеру;
• травми залоз або проток;
• утворення конкрементів у протоках;
• новоутворення доброякісного і злоякісного типу, що виникли в залозах;
• інфекції вірусної, бактеріальної або грибкової етіології;
• сторонні предмети в пащі, що провокують порушення кровообігу і закупорку проток;
• сильна інтоксикація організму токсинами або ж солями важких металів;
• стоматологічні захворювання;
• хвороби вух і запалення респіраторного тракту;
• опіки слизової рота хімічного або термічного типу;
• серйозні алергічні реакції та порушення аутоімунного типу;
• стресові стани і різке зниження захисних сил організму.

У кішок паротит може розвиватися на тлі вірусу котячого лейкозу, хронічного хламідіозу, герпесвірусної або аденовірусної інфекції. У рідкісних випадках паротит у кішок розвивається на тлі порушень у процесі проведення оперативного втручання.

Запальний процес може локалізуватися в області паренхіми залози, вивідних проток.

Симптоми паротиту у кішок

Ознаки розвитку паротиту залежать від безлічі супутніх чинників — стадії патології, віку тварини, умов утримання кішки, індивідуальних особливостей тварини і загального стану захисних сил організму.

Клінічна картина паротиту проявляється такою симптоматикою:

• різке зниження апетиту, аж до повної відмови від їжі;
• сильна спрага — полідипсія;
• втрата ваги;
• виділення з носових ходів і очей;
• підвищення температурних показників тіла;
• гарячкові стани, сильний жар;
• підвищене виділення слинного секрету;
• проблеми в роботі серця;
• зміна пульсу;
• напади нудоти і блювоти;
• виділення з ротової порожнини з домішками крові та гною;
• сильний набряк морди в області привушних залоз;
• хворобливі відчуття при спробах тварини ковтнути слину або проковтнути їжу;
• прочинена паща і неприємний запах, що з’являється.

У зв’язку з тим, що паротит є запаленням слинної залози, слинний секрет стає каламутним і в’язким. Виражена гіперемія слизових оболонок ротової порожнини, поява виразок і набряку на поверхні слизових. Виразки кровоточать. Виникають проблеми з диханням, вихованець неспокійний. Кішка видає жалібні звуки, намагаючись привернути увагу свого власника. В області ураження вихованець відчуває дискомфорт, тому намагається потерти мордочку лапами.

Для встановлення точного діагнозу необхідно звернутися по допомогу до ветеринарного лікаря. Спеціаліст призначить низку необхідних досліджень, що дають змогу встановити точну причину розвитку патології.

З метою діагностики ветеринарний лікар проводить:

• Збір анамнезу — особливо важливими даними є вакцинальний статус кішки, що дає змогу виключити наявність системних інфекцій, а також визначення ризиків травми ротової порожнини (актуально для кішок, які мають вільний доступ на вулицю).
• Загальноклінічний огляд — необхідний для визначення набряклості в області розташування привушних залоз. Ветеринар визначає наявність хворобливих відчуттів у тварини під час пальпації.
• Клінічний аналіз крові — дає змогу визначити наявність запального процесу в організмі. Лейкоцитоз вказує на серйозну патологію.
• Біохімічний аналіз крові — підвищений титр неспецифічних ферментів, а також велика кількість білірубіну в крові вказує на можливе ураження залозистих тканин органу.
• Рентгенографія та ультразвукова діагностика — необхідні для визначення наявності сторонніх предметів і лімфаденіту. Інструментальний тип діагностики важливий не тільки для визначення запалення, але і його меж. У разі підозри на розвинений абсцес, фахівець проводить забір вмісту для подальшої оцінки під мікроскопом.

У деяких випадках проводять цитологічне дослідження. Воно необхідне при щільному утворенні в області привушних слинних залоз.

Лікування паротиту у кішок

На підставі отриманих даних і підтвердження діагнозу — паротит, лікар розробляє тактику лікування. Терапія залежить не тільки від ступеня тяжкості захворювання, а й низки інших чинників — вік пацієнта, видова особливість, стан імунної системи, наявність хронічних захворювань.

Схема лікування при паротиті може бути такою:

• введення лікарських препаратів для придушення інфекційного вогнища;
• призначення протизапальних і знеболювальних засобів;
• фізіопроцедури — масаж залоз, соллюкс і УВЧ-терапія, електрофорез.

У деяких випадках призначається оперативне втручання.

Дуже важливо перед призначенням лікування визначити основну причину, яка спровокувала розвиток паротиту. Інтоксикація, що виникла на тлі серйозного ураження слинних залоз, серйозно шкодить організму. Для зняття інтоксикації призначаються крапельниці з фізіологічним розчином і глюкозою.

Якщо під час діагностики у кішки були виявлені конкременти в слинних залозах, гнійники або новоутворення, фахівець приймає рішення про проведення хірургічного втручання. Абсцеси і слинні протоки дренують, гнійник розкривають, а камені видаляють. Протоки в деяких випадках перев’язують. Діагностовані новоутворення в обов’язковому порядку видаляють.

Після оперативного втручання ветеринар розробляє правила догляду за твариною для швидкого відновлення.

З метою профілактики розвитку паротиту у кішки рекомендується дотримуватися низки важливих правил. Для запобігання розвитку запального процесу в області слинних залоз у вихованця, необхідно ретельно підбирати раціон, а також дотримуватися умов утримання. Щодо здоров’я улюбленця слід бути уважним.

Важливу частину профілактики становить імунний захист. Не слід забувати про планові вакцинації та протипаразитарні обробки, а також регулярні планові перевірки тварини у ветеринарній клініці.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.