Захворювання в області ротової порожнини у собак досить часто діагностуються в клінічній ветеринарній практиці. Згідно зі статистикою, близько 80% домашніх тварин (собак і кішок) схильні до розвитку пародонтиту після 4 років.

Причиною розвитку небезпечного захворювання стають запальні процеси в яснах без відповідного лікування, відсутність гігієни ротової порожнини і як наслідок поява зубного каменю. У декоративних порід собак пародонтит може реєструватися і в ранньому віці.

Причини захворювання

Основний фактор, що впливає на розвиток пародонтиту, — недостатня гігієна ротової порожнини й утворення зубного каменю. Мінералізований твердий елемент, утворюється на поверхні зубів при порушеннях обмінного характеру, проблемах у роботі внутрішніх систем організму, неправильно підібраному кормі, присутності запальних вогнищ на слизових оболонках пащі.

Важливу роль у процесі розвитку пародонтиту відіграє і генетична спадковість. Спровокувати розвиток небезпечного стану можуть механічні пошкодження слизової оболонки рота, опіки — хімічні або термічні.

На початкових етапах розвитку патології фіксується м’який наліт, що накопичується в перед’ясенній частині зуба. З плином часу не зчищений наліт починає тверднути, піддавлюючи краї ясен. Відбувається порушення з’єднань між кутикулою (емалевою оболонкою) і вистилкою краю ясен із внутрішнього боку. Виникає процес запалення, що провокує розвиток специфічних пародонтальних кишень. Вони і стають причиною розхитування і випадання зуба зі своєї лунки.

Найбільш схильні до пародонтиту породи декоративних і карликових собак:

• йоркширський тер’єр;
• ши-тцу;
• чихуахуа;
• карликовий пудель.

Під час огляду ротової порожнини навіть у молодих собак цих порід (починаючи з 7-місячного віку), відзначається наявність зубного каменю. Основна причина розвитку зубного каменю у ши-тцу, чихуахуа та інших карликових порід — велика кількість м’яких кормів, що призводить до відсутності природного очищення зубної емалі від нальоту.

Доведено, що тверда їжа чинить позитивний вплив не тільки на процес природного очищення зубної емалі від нальоту, а й дає змогу тренувати м’язи щелепи.

Симптоми пародонтиту у собак

Ознаками пародонтиту у собак крім запалення ясен, кровоточивості та відразливого запаху з пащі, є велика кількість м’якого нальоту в поєднанні з твердими мінералізованими структурами (зубним каменем). У запущених випадках відзначається атрофічна зміна тканин ясен, відсутність деяких зубів, виразкові ураження, сильна рухливість зубів.

Хвора тварина відчуває виражений дискомфорт під час прийому їжі, навіть під час поїдання м’яких кормів. У вихованця знижується апетит, аж до повної відмови від їжі. Собака намагається не пережовуючи, ковтати їжу. При спробах власника оглянути пащу або ж спробувати зробити гігієнічну чистку тварина чинить опір. Приєднання патогенної бактеріальної мікрофлори до патологічного процесу, призводить до зниження активності тварини, хворобливих відчуттів і повної відмови від їжі.

На наявність пародонтиту, ускладненого ортоназальною норицею, може вказувати такий симптом як чхання. Карликові породи собак — чихуахуа, той-тер’єр або йоркширський тер’єр, під час розвитку пародонтиту страждають від таких проявів, як тріщина в щелепі. Перелом щелепи при патологічних змінах може виникнути на тлі навіть невеликого тиску — процес пережовування твердих видів їжі або механічних пошкоджень (удари об тверді предмети).

Самостійно встановити причину появи апатії у тварини, поганого апетиту або інших симптомів, досить складно. Необхідно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки. Спеціаліст повинен провести діагностику, для того щоб диференціювати пародонтит від аутоімунних патологій, новоутворень на яснах або ж інших захворювань.

Постановка діагнозу здійснюється за допомогою спеціального пристосування — пародонтального зонда. Завдяки інструменту відбувається максимально допустимий вимір глибини ясенної кишені, що утворилася, присутність і розміри зубного каменю. Остаточний діагноз — пародонтит, ставиться при виявленні втрати фіксації зуба в своєму природному ложі. Діагностика у ветеринарній клініці передбачає проведення рентгенографії. Це вирішальний етап у постановці діагнозу, що дає змогу оцінити ступінь руйнування кісткових тканин щелепи.

Лікування пародонтиту у собак

Основа лікування пародонтиту — зняття відкладень на зубній поверхні, очищення та полірування навколокореневої частини. Необхідним пунктом лікування є санація ураженої ротової порожнини спеціальними розчинами. Антисептики, що використовуються для санації, забезпечують оптимальні умови для розвитку нормального захисту і регенерації уражених ділянок пародонту. У пункти лікування пародонтиту також входить зниження кількості токсичних речовин і патогенних бактеріальних мікроорганізмів, що провокують запалення.

В умовах стаціонару клініки тварині під загальним наркозом проведуть ультразвукову чистку, що дає змогу знизити кількість бактерій у ротовій порожнині. Але в разі неналежного домашнього догляду (відсутність гігієнічного чищення, неправильний підбір кормів), патогенна бактеріальна мікрофлора знову почне активізуватися, викликаючи розвиток запального процесу.

У процесі чищення ультразвуковим скалером використовуються стоматологічні гелі з антисептичною дією. Це дає змогу впливати певною концентрацією антибіотика на місце, не створюючи навантаження на весь організм під час використання системних протимікробних препаратів.

У запущених випадках перебігу пародонтиту необхідне призначення антибіотиків широкого спектра дії. Дозування препарату і тривалість його прийому визначається фахівцем, на підставі загального стану собаки.

Трапляється і так, що ультразвукового чищення замало, для того щоб вилікувати уражені тканини. У таких випадках призначається хірургічне втручання з метою зміцнення ясенного краю з корінням зубів за допомогою спеціальної пластини. Сильно уражені зубним каменем зуби підлягають видаленню.

Запобігання накопичень нальоту в ділянці над ясенним краєм і під ним, здійснюється за допомогою професійних чисток. Частота ультразвукових чисток для кожного собаки визначається виходячи з індивідуальних характеристик (ступінь розвитку пародонтиту), якість домашніх очисток.

Після проведення чищення і санації ротової порожнини при пародонтиті, рекомендується показати тварину ветеринарному фахівцеві через тиждень. Собаки, які мають генетичну схильність до розвитку зубного каменю, які отримують занадто м’які корми, які не піддаються регулярному гігієнічному чищенню зубів, повинні спостерігатися у фахівця 1 раз на 3 місяці. Якщо власник виконує всі рекомендації лікаря після лікування, повторний прийом необхідно провести через півроку.

З метою профілактики розвитку зубного каменю та ускладнень у вигляді пародонтиту, необхідно ретельно дотримуватися основних правил:

• обов’язкове чищення зубів кілька разів на тиждень — ветеринарний фахівець повинен дати рекомендації щодо підбору спеціальної пасти і щітки для тварини, а також проконсультувати про те, як правильно необхідно здійснювати чистку;
• собакам, які перебувають у зоні ризику щодо розвитку зубного каменю, чищення зубів показане частіше (2 рази на день, після основного прийому їжі).

Привчати до гігієнічних процедур собак необхідно з самого раннього віку. Поступово маленькі цуценята починають терпимо ставитися до гігієни ротової порожнини, чищення вух і миття шерсті. З метою профілактики необхідно регулярно відвідувати ветеринарного лікаря для повного клінічного огляду, зокрема і для оцінки стану ротової порожнини.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.