Парамфістоматоз — це гельмінтозне захворювання, спричинене трематодами, що локалізуються в тонкому кишечнику, рубці, рідше в сітці, жуйних тварин. Захворювання характеризується хронічним перебігом з відставанням у рості, у молодняка за гострого перебігу великою летальністю.

Схильні до захворювання велика рогата худоба, кози, вівці, буйволи, північні олені. Захворювання поширене повсюдно.

Етіологія

Збудник хвороби трематода підряду Раramphistomata. Найбільшого поширення мають P. ichikowai, Liorchis scotiae.

Збудник не великого розміру, в межах 5-20 мм. Тіло веретеноподібної форми, світло-рожевого кольору. У поперечному розрізі нагадують коло. Фіксація відбувається тільки потужною черевною присоскою, розташованою ближче до заднього кінця. Ротова присоска відсутня.

Органи розмноження йдуть один за одним: овальної форми сім’яники, яєчник, жовточник, матка.

Проміжний господар — різні прісноводні молюски.

Яйця, великі, овальні, сірі, незрілі, виділяються назовні разом із фекаліями тварини. За оптимальної температури 19-27 ᵒC через 13-15 днів із них виходить мерацидій. Далі він проникає в тіло молюска і формує там церкарії, які живуть у тілі проміжного господаря до 3-х місяців. Вони виходять у весняне середовище та інцистуються, стаючи інвазійними.

Жуйні заражаються під час водопою або на ріллі. Ліорхіси впроваджуються в стінки кишківника, а далі мігрують у рубець ретроградно. Період розвитку до статевого дозрівання розтягується на 3-4 місяці.

Джерелом зараження водойм є молюски, що перезимували. При висиханні водойм адолескарії гинуть. Спалахи захворювання проявляються через місяць після початку пасовищного періоду.

Дорослі тварини слабко реагують на інвазію, а в молодняка спостерігається гострий перебіг, що посилюється накладенням вторинної мікрофлори.

Симптоми

Потрапляючи на пасовище вперше, у молодняка розвиваються проноси, що змінюються закрепами, зниження апетиту, пригнічення. Фекальні маси з домішками крові та слизу, смердючого запаху. Спостерігається атонія передшлунків. Тварини малорухливі, здебільшого лежать, видають скрегіт зубами, стогони. Видимі слизові оболонки ціанотичні.

Нерідкі набряки в ділянці міжщелепного простору, шиї та підгруддя.

Тварини стрімко худнуть і гинуть. Летальність молодняка може сягати 80%.

У дорослих тварин перебіг хронічний, продуктивність знижена. Період безсимптомності може змінюватися профузними проносами і пригніченням, прогресуючим схудненням.

У дрібної рогатої худоби інвазія протікає в слабшій формі.

Діагноз

Діагностика проводиться на підставі клінічних ознак, аналізу часу виникнення спалаху та результатів копрологічних досліджень (послідовного промивання).

Для діагностики відправляють фекалії від контрольної групи тварин. У разі виявлення яєць хоча б в одній пробі проводять дегельмінтизацію всьому поголів’ю.

Патологоанатомічний діагноз ставлять при проведенні мікроскопії зішкріба з дванадцятипалої кишки і передшлунків. У зішкрібі виявляють збудника.

Лікування

Хороший ефект має препарат гельміцид. Препарат випускається в гранулах. Задається тваринам індивідуально або в суміші з концентрованими кормами одноразово. Молоко дозволено вживати на 4-ту добу після проведення дегельмінтизації, забій на м’ясо на 14-ту добу.

Застосовні також препарати «Альбен форте» — альбендазол в основі, «Фаскоцид» — основна діюча речовина оксиклозанід, «Бітінол» (актопер, бітин).

Застосовують підтримуючу терапію: серцеві, вітамінні препарати. Хворому молодняку в раціон годівлі вводять більше концентрованих кормів.

Профілактика

У разі виникнення захворювання господарства зазнають великих економічних збитків. Основа профілактики має спрямовуватися на недопущення захворювання. При його прояві боротися досить складно і домогтися інвазійного благополуччя майже неможливо.

Якщо діагноз встановлено, телят до року на вигул не допускають. Створюють для них штучні пасовища, натуральні тільки суходольні. Дегельмінтизація проводиться регулярно, планово з постійним лабораторним контролем.

Затоплювані пасовища постійно обстежують на наявність збудника в проміжному хазяїні. У разі виявлення його, трави з пасовища тваринам не згодовують. Практикується постійна планова зміна пасовищ. Затоплювані пасовища висушують, переорюють, перевіряють на інвазію і тільки потім використовують як ріллю для тварин. Джерелом зараження пасовищ можуть бути і дикі жуйні.

Випоювання тварин неприпустимо з неблагополучних за захворюванням водойм. Гній із господарства знезаражують тільки біотермічно.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.