Висококонтагіозна вірусна інфекція, що вражає верхню частину дихальних шляхів у собак, називається парагрип. Незважаючи на високий ступінь поширеності та заразності, це інфекційне захворювання має низький відсоток смертності.

Парагрип у собак найчастіше трапляється в притулках і розплідниках, де тварини утримуються цілими групами. Відсутність своєчасної вакцинації від парагрипу, також призводить до зараження тварини. Найбільш сприйнятливі до інфекційного захворювання молоді собаки і цуценята.

Поширення вірусу парагрипу

Парагрип у собак викликаний специфічним РНК-вмісним вірусом, що належить до цілої групи параміксовірусів.

Схильні до захворювання всі породи собак, незалежно від віку. Але найчастіше хворіють маленькі цуценята через не зміцнілу захисну імунну систему.

Збудник парагрипу має здатність проникати в організм і розташовуватися в регіональних лімфовузлах тварини. Крім цього, РНК-вмісний вірус виявляють у клітинних структурах епітелію, що вистилають носову порожнину, гортань, трахею і бронхи.

Рідко в клінічній практиці зустрічається парагрип, збудник якого локалізується в ділянці легеневих структур, кишкового тракту і селезінки.

Вірус парагрипу не має високої резистентності до впливу зовнішнього середовища. Так, при кімнатній температурі вірусні мікроорганізми гинуть протягом 4 годин, а при тепловій обробці понад 55 градусів, інактивуються миттєво.

Параміксовірус проникає в ослаблений організм собаки під час безпосереднього контакту з носієм або ж повітряно-крапельним шляхом. Закріплюючись на стінках слизової оболонки, починає стрімко розмножуватися, що стає причиною різкого погіршення самопочуття собаки.

Прогноз у переважній більшості випадків при діагностованому парагрипі — сприятливий. Винятки становлять маленькі, не щеплені цуценята, в разі якщо збудник проникає в кровоносне русло, викликаючи серйозні процеси патологічного характеру в усьому організмі.

У ветеринарній термінології існує назва хвороби, спричиненої вірусом парагрипу та бактеріальною інфекцією. Інфекційний трахеобронхіт протікає досить складно і на лікування відводиться значно більше часу, ніж на звичайний парагрип. Після перенесеного інфекційного захворювання, тварина залишається носієм інфекції протягом декількох тижнів, продовжуючи заражати своїх побратимів.

Існує низка факторів, які впливають на розвиток парагрипу в організмі собаки:

• часті стресові ситуації;
• неякісне харчування;
• відсутність вітамінних і мінеральних комплексів у складі кормів;
• порушення моціону (дефіцит фізичних навантажень і свіжого повітря);
• хронічні захворювання;
• глистяні інвазії та шкірні захворювання;
• вуличні умови утримання;
• відсутність вакцинації.

Симптоми парагрипу у собак

Період інкубації вірусу в організмі тварини становить від 2 до 30 днів. У цей час, у собаки немає ніяких характерних ознак інфекції, але він є носієм.

Розділяють кілька стадій прояву симптоматики при парагрипі.

Так, на початку інфекції виникає сильний кашель, що посилюється при будь-яких фізичних навантаженнях. Крім цього, виникає сильна млявість і апатія у тварини.

Іншими характерними ознаками парагрипу у собак на початковій стадії є:

• відмова від прийому їжі;
• небажання виходити на вулицю;
• підняття температурних показників тіла до невисоких значень;
• боязнь світла;
• сльозоточивість очей.

Під час стадії прогресування парагрипу симптоми наростають, оскільки вірусні мікроорганізми через слизові оболонки проникають у кров’яне русло і поширюються з током лімфи і крові по всьому організму собаки. При цьому виникають такі ознаки як:

• підвищення температури тіла до високих значень;
• повна відсутність бажання приймати їжу;
• підвищена спрага;
• виділення з очей гнійного характеру;
• хрипи в ділянці грудини, чутні навіть без застосування фонендоскопа;
• сильна задишка.

При приєднанні вторинної інфекції (бактеріальної мікрофлори), парагрип у собак стає досить небезпечним, а стан улюбленця вкрай важким.

Існує форма парагрипу — кишкова. При цьому уражаються не тільки органи респіраторного тракту, а й кишечник. Характеризується кишкова форма виникненням сильного профузного проносу. На тлі швидкого зневоднення організму, тварина сильно страждає. У цей період важлива термінова госпіталізація вихованця у ветеринарну лікарню для надання кваліфікованої допомоги.

Після загострення, настає стадія одужання, пов’язана з підвищеним виробленням специфічних антитіл до вірусу парагрипу. У разі порушень в імунній системі виникають серйозні ускладнення, як-от набряк легеневих структур, запалення легенів, кисневе голодування мозку внаслідок нестачі повітря.

Діагностування парагрипу

Під час постановки точного діагнозу необхідно враховувати кілька чинників — анамнез тварини, умови утримання, вік і наявність щеплень. Діагностичні заходи полягають у таких пунктах:

• клінічний огляд (проведення аускультації дихальної системи та роботи серця);
• ультразвукове дослідження органів дихання;
• взяття біологічного матеріалу з глотки, трахеї та носа (для встановлення збудника захворювання);
• загальний аналіз крові (необхідний для спостереження за лейкоцитарною формулою крові, а також визначення вмісту імунних комплексів в організмі).

Взяття крові на аналіз також дає змогу визначити рівень вмісту специфічних імуноглобулінів, а також виявити, який період захворювання на даний момент у собаки.

Важливим аспектом під час встановлення діагнозу є диференціація парагрипу від схожих за симптоматикою захворювань. Крім парагрипу, собаки часто хворіють на аденовірусні інфекції, герпес, ротавірус і чумку.

Крім інфекційних недуг схожі ознаки з парагрипом мають такі патології як гостра недостатність серця, запалення легеневих структур, паразитарні недуги.

Лікування парагрипу у собак

Після постановки точного діагнозу, і виключення вторинних інфекцій, парагрип у собак лікується за допомогою противірусних лікарських засобів.

Симптоматична терапія застосовується для полегшення загального стану організму собаки і зниження ризиків виникнення ускладнень.

У ветеринарії під час лікування парагрипу широко застосовують протикашльові та відхаркувальні препарати, а також імуномодулювальні засоби гомеопатичного походження. Гомеопатія під час лікування різних захворювань у собак має виражену дію, не відбиваючись негативно на загальному стані організму.

Хворій тварині необхідно надати повний спокій і повноцінне харчування, збагачене вітамінними комплексами. У разі приєднання вторинної мікрофлори призначається курс антибіотикотерапії із застосуванням циклоспоринів.

Профілактика парагрипу

Парагрипозна вакцина — найефективніший засіб профілактики захворювання. Своєчасне проведення імунізації дає змогу знизити ризик розвитку захворювання. Підібрати правильну вакцину допоможе ветеринарний лікар, спираючись на план імунізації.

Крім цього, необхідно виконувати правильні умови утримання, що дають змогу зміцнити імунітет і підтримати здоров’я улюбленця на необхідному рівні. Важливо стежити за якістю раціону харчування, не допускати тривалих прогулянок у негоду. Рекомендується захищати улюбленця від різних стресів, підтримувати гігієну житлового приміщення.

При появі характерних симптомів нездужання у собак, рекомендується без зволікання звертатися до ветеринарної клініки для вжиття своєчасних заходів. Своєчасне звернення до ветеринарного фахівця дасть змогу купірувати прояв симптомів недуги на ранніх стадіях і уникнути можливих ускладнень.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.