Парагрип (Paragrippus, інфекційна бронхопневмонія, парагрип-3) — інфекційне захворювання вірусного походження. Хвороба характеризується ураженням органів дихання та пригніченням.

Частіше до захворювання схильна велика рогата худоба, переважно молодняк віком до 6 місяців, а також собаки. Є відомості про захворювання дорослих буйволів у Єгипті та коней в Австралії.

Етіологія

Збудник — РНК-вмісний вірус, що належить до сімейства Paramyxoviridae, і належить до роду Paramyxovius.

Вірус стійкий у зовнішньому середовищі. За температури до 40 ᵒC не втрачає активність до двох років, а за 50 ᵒC втрачає активність протягом двох годин, за 60 ᵒC за 30 хвилин. Збудник чутливий до прямих сонячних променів, 0,5% формаліну та кислот.

Потрапляючи в організм аерогенним шляхом, збудник осідає на гортані, трахеї, легенях, бронхіальних лімфатичних вузлах. Розмножуючись, збудник викликає запальний процес, клітини епітелію піддаються деструкційним змінам, а продукти розпаду проникають у кров і сприяють інтоксикації ослабленого організму.

Виділення з організму відбувається з носовими випорожненнями, у биків-плідників вірус знайдений у спермі.

Захворюваність у межах одного господарства може сягнути 70%. Летальність молодняка може бути в межах від 2 до 20%.

Виникненню захворювання сприяє зниження імунітету. Порушення раціону годівлі, скупченість, загазованість, порушення санітарно0зоогігієнічних норм і правил обтяжує перебіг.

Захворювання частіше проявляється в осінньо-зимовий період, чому сприяє скупченість поголів’я.

Симптоми

Інкубаційний період від 24 годин до 5 днів. Перебіг може бути гострий, підгострий, хронічний.

За гострого спостерігається підвищення температури до 41-42°С, почастішання дихання, зниження апетиту, кашель, витікання з носових отворів, сльозотеча. Багато тварин одужують через 1-2 тижні.

Підгострий перебіг відзначається підвищенням температури тіла до 40,5 °С, почастішанням дихання, зниженням апетиту. Відбуваються слизові та гнійні виділення з носових отворів. Сильний, болісний кашель і хрипи, постійні симптоми хвороби. Під час аускультації та перкусії діагностується бронхопневмонія.

Іноді захворювання проявляється діареєю, слинотечами, виділеннями з очей, фирканням.

У хронічних випадках на 5-6-й день хвороба проявляється гнійними виділеннями з носа, іноді в ротовій порожнині з’являються виразки. Тварини втрачають у вазі, очні орбіти западають. Телята намагаються витягнути вперед шию, стоять із широко розставленими передніми кінцівками, пригнічені, апетит відсутній. Хронічний перебіг ускладнюється умовно-патогенною мікрофлорою з проявом пневмоній.

Телята зі зниженим імунітетом, як правило, гинуть.

Сприйнятливість телят вигодуваних на замінниках молозива і молока вища в рази. Ті тварини, які мають сироваткові антитіла у високих титрах (1:32 і вище) не хворіють, і заразити їх навіть експериментально не вдається.

Ягнята хворіють із підвищенням температури до 42 ᵒС, кон’юнктивітами, бронхопневмонією.

У буйволів проявляється бронхопневмонія, діареї. Шерстяний покрив тьмяніє і стає рідшим, місцями проявляються лисини.

Коні важко переносять інфекцію. Підвищується температура, відбуваються виділення з носових отворів, тварини відмовляються від прийому корму.

Діагноз

Діагностика здійснюється комплексно на підставі клінічних симптомів та епізоотичних даних.

Лабораторна діагностика проводиться методами ІФА, МФА, РН, РТНГА і РСК.

При диференціальній діагностиці парагрип-3 диференціюють від інфекційного ринотрахеїту, аденовірусної інфекції, пастерельозу, хламідіозу.

Лікування

Для терапевтичних заходів застосовують гіперімунні сироватки та сироватки реконвалесцентів.

Хороший ефект мають імуностимулювальні препарати. Застосовується симптоматичне лікування антибіотиками, сульфаніламідними препаратами.

Профілактика

Для специфічної профілактики застосовують живі вакцини та інактивовані. Із живих використовують моновалентну «Паравак», бівалентну «Бівак» (інфекційний ринотрахеїт), тривалентну «Тривак» (інфекційний ринотрахеїт, вірусна діарея). Інактивована вакцина «Комбовак» (інфекційний ринотрахеїт, вірусна діарея, респіраторно-синцитіальна, рота- та корона вірусні хвороби телят).

З метою ліквідації та не поширення проводять карантинування. Обмежують перегрупування, переміщення і пересування худоби, проводять дезінфекції з урахуванням запланованих заходів.

Формування стада, необхідно проводити тільки після ретельного карантинування ввезених тварин.

Під час проведення планових оглядів поголів’я слід своєчасно виявляти та ізолювати клінічно хворих.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.