Параанальний синусит (paraanalny sinusitis) — це запалення параанальних залоз тварини. До захворювання схильні всі собачі та деякі інші тварини дикої фауни (скунсові). Найчастіше хвороба реєструється у домашніх собак.

Етіологія

Залози розташовані по обидва боки анального отвору, нижче горизонтально проведеної лінії через центр ануса. Розташовуючись підшкірно, в нормі їх не видно і під час пальпації вони не відчуваються. Залозисті протоки відкриваються в пряму кишку поблизу сфінктера і виділення секрету відбувається під час кожного акту дефекації.

Запальні процеси виникають у тому разі, коли протоки закупорюються, і виділення секрету припиняється. Причиною закупорки можуть бути порушення в самому механізмі виділення фекалій. У нормі калові маси щільні, тверді й, виходячи через анус, масажують, немов би «зішкрібають» місце виходу секрету. Якщо фекальні маси розм’якшені, в’язкі або рідкі, фізичного впливу на точки виведення секрету не відбувається, що і призводить до їх поступової закупорки. Ті самі процеси спостерігаються і в разі закрепів.

Якщо порушення формування фекальних мас відбувається постійно, то закупорка вивідних проток неминуча.

До запалення параанальних залоз може призвести й травма в ділянці таза та хвоста з подальшим розростанням сполучних тканин.

Низька фізична активність нерідко також є причиною. Під час руху в організмі працює м’язова система, яка й проводить м’яке масажування ділянки параанальних залоз. Відсутність рухів сприяє застою вмісту.

Спродукований залозами секрет, не в змозі утилізуватися, накопичується в резервуарі залози, синусах, і є живильним середовищем для умовно-патогенної мікрофлори. Мікроорганізми набувають вірулентності, розмножуються і втягують у процес усі тканини залози, а також ті, що лежать поруч.

Залежно від характеру процесу, що проходить, секрет може бути гнійним, фібринозним, катаральним або змішаним.

Продукти обміну порушують трофіку тканин, і запальний процес проявляється клінікою.

Симптоми

Тварина турбується. Часто сідає і встає. Зона дискомфорту, область ануса, стає місцем особливої уваги для чотирилапого. Лизання, покусування, їзда на хвості, тертя хвостом об предмети виникають постійно або регулярно. Тимчасове полегшення клінічного стану не можна вважати одужанням, оскільки процес без надання допомоги, переходить у хронічний.

Місце анатомічного розташування параанальних залоз припухле, ущільнене, болюче, гаряче.

Визначити загальну температуру тіла складно, оскільки в районі сфінктера вона підвищена.

Іноді обсіменений гнійною мікрофлорою секрет лізує тканини і виникає свищ, що виходить назовні або в просвіт прямої кишки. Витікання вмісту полегшує стан тварини, але стан цей тимчасовий.

Під час пальпації визначається болючість, припухле місце м’яке, флуктуюче.

На поверхні рани можуть перебувати струпи засохлого гною, секрету, крові. До них приєднується шерсть і бруд.

Запах, що виходить із запаленої зони, смердючий.

Діагноз

Діагностика не ускладнена і проводиться на підставі клінічних ознак, пальпації та огляду.

Лікування

Терапевтичні процедури складаються з санації параанальних залоз (механічного очищення) і туалету рани, за наявності свища. Далі застосовують антибактеріальні засоби, антибіотики широкого спектра дії (амоксицилін, цефалоксин) з курсом лікування не менше 14 днів. У просвіт прямої кишки вводяться ректальні свічки (іхтіолові, проктоседил).

Основна допомога за запалення, що хронічно протікає, хірургічна. Проводиться саккулектомія з подальшою терапією антибактеріальними препаратами.

Оперативне втручання має свої нюанси. Оскільки під час висічення видаляється місце гнійного накопичення (абсцес), а залозиста тканина не компактна і її частини можуть залишатися в тканинах і продовжувати функціонувати, то можливі рецидиви.

Профілактика

Основою профілактики є виконання санітарно-зоогігієнічних норм під час утримання тварини, а також дотримання раціональної годівлі м’ясоїдних тварин, у складі раціону яких більшу частину мають займати корми тваринного походження.

Регулярний огляд тварини дасть змогу своєчасно виявити проблему і надати допомогу.

Прогулянки і моціон також обов’язкова умова правильного функціонування всього організму.

Якщо тварина генетично схильна до закупорки вивідних проток, і таке явище спостерігається регулярно і часто, то необхідна санація. Як правило, таку процедуру проводить господар собаки перед купанням вихованця. Для цього достатньо область ануса гарненько намилити і промасажувати.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.