Більшість ссавців мають специфічні залози, що іменуються параанальними або ж навколоанальними. У представників домашніх собак, залози представлені парними органами, що виконують низку важливих завдань. Основними є — продукування особливого секрету, необхідного для того, щоб тварини могли розрізняти одна одну.

Навколоанальні залози розташовуються в ділянці крайньої частини прямої кишки, поруч з анальним отвором. Параанальні залози необхідні для регуляції правильного фізіологічного процесу акту дефекації. Залози регулярно спорожняються під дією фекалій.

Переважна більшість власників собак звертаються до ветеринарної клініки в разі розвитку запалення в місці розташування параанальних залоз. Унаслідок того, що секрет цих залоз не може вільно виходити назовні, розвивається закупорка з подальшим запальним процесом. Деякі тварини схильні до патологічних процесів у навколоанальних залозах, тому необхідно проводити регулярне чищення.

Загальні відомості про анатомію параанальних залоз

Анатомічно навколоанальні залози представлені невеликими за розмірами мішечками. Розташовуються в місці анального кільця. Мішечки містять секрет, що накопичується і постійно оновлюється. Подібного роду залози присутні у скунсів, даючи змогу відганяти і дезорієнтувати ворогів. У собак залози виконують, насамперед, функцію комунікації, даючи можливість тваринам відрізняти одна від одної за специфічним запахом.

Якщо навколоанальні залози спорожняються регулярно — проблем із застоєм і подальшим загноєнням секрету не виникає. Калові маси при нормальному випорожненні у тварини, проходячи по прямій кишці, піддавлюють залози, даючи їм нормально очищатися. Багато собак протягом усього життя можуть не знати проблем із запаленням параанальних залоз, і власник часом не підозрює про їхню наявність.

Причиною закупорки і розвитку подальшого процесу запального характеру в залозах стає скупчення секрету на тлі патологічних змін у травному тракті і як наслідок, порушення нормального виведення фекалій.

Основними факторами, що провокують розвиток запалень у навколоанальних залозах у собак, стають:

• Мала рухливість вихованця — собака мало проявляє активність, відсутній нормальний тонус м’язів, що призводить до проблем із дефекацією.
• Порушення в режимі харчування. Собака, який часто страждає від констипацій (закрепів), найчастіше схильний до розвитку запалень у параанальних залозах. Причиною проблем зі своєчасним виведенням секрету із залоз, стають і занадто м’які випорожнення у тварини. Не створюється необхідного тиску на залози, що призводить до накопичення в них секрету.
• Порушення розпорядку дня і відсутність моціону. Рідкісні прогулянки з улюбленцем і, як наслідок, нечасті випорожнення кишківника, провокують скупчення секрету і розвиток запалення в мішечках, розташованих біля анального отвору.

Симптоми та діагностика патології органу

Уважний власник тварини помітить зміни в поведінці улюбленця під час розвитку запалення в ділянці навколоанальних залоз. Вихованець проявляє занепокоєння через виражені дискомфортні відчуття в області анального отвору. Піддавлювання в переповнених секретом мішечках, провокує зміну в поведінці. Улюбленець постарається самостійно позбутися відчуття, що заважає.

При закупорці залоз секретом, виникають такі симптоми у тварини:

• Характерне витирання попи об тверді поверхні, особливо ті, що мають шорстку поверхню. Часом власники плутають подібну поведінку із заглистованістю організму.
• Постійний прояв інтересу до місця розташування параанальних залоз. Тварина починає вивертатися, намагаючись вигризти під хвостом предмет, що заважає, але його не існує. У деяких випадках улюбленці настільки завзято вигризають і вилизують ділянку анального отвору, що у них починає випадати шерстяний покрив у цьому місці.

Поява відразливого неприємного запаху від тварини, особливо коли вона повертається задом.
Поява однієї з перерахованих вище ознак — привід звернутися по допомогу до ветеринарної клініки. Найчастіше ветеринари рекомендують проводити механічну ручну чистку залоз для полегшення стану пацієнта і запобігання розвитку ускладнень.

Деякі власники собак проводять чистку навколоанальних залоз самостійно в домашніх умовах. Проводити подібні маніпуляції не забороняється, якщо є закупорка, але немає запального процесу.

Лікування та профілактика захворювань

Перед тим як починати підготовку до чищення залоз, ветеринарний лікар проводить диференціальну діагностику. Пальпаторно проводиться промацування анального отвору зсередини. Схема діагностики не складна. Спеціаліст вводить палець неглибоко в анальний отвір і акуратно досліджує область анального кільця на предмет ущільнень. Відсутність ущільнень і хворобливості під час проведення процедури у тварини, вказує на те, що проводити механічне чищення залоз немає необхідності. Якщо ж залози закупорені, вони добре промацуються пальцем.

Процедура чищення анальних мішечків не складна, але досить неприємна для улюбленця. Тому в домашніх умовах проводити її не рекомендується. В умовах ветеринарної клініки фахівець не тільки проведе процедуру, а й виявить можливі порушення у вигляді запального процесу. У таких випадках необхідно буде призначення протимікробних препаратів для запобігання розвитку ускладнень у вигляді абсцесів, нориць або ж гнійно-некротичних процесів.

З метою профілактики розвитку закупорки і запалення навколоанальних залоз у улюбленця, необхідно дотримуватися низки нескладних правил. Основними є:

• Регулярний вигул собаки — чим частіше проходить фізіологічне очищення кишківника, тим менші ризики розвитку патологічних станів у ділянці анальних залоз.
• Активність під час прогулянок. Мала рухливість тварини, не тільки в домашніх умовах, а й під час прогулянок, призводить до розвитку закрепів з подальшими наслідками, що випливають.
• Складання збалансованого раціону. Добре сформовані калові маси вказують на те, що з харчуванням собаки все нормально. Часті запори або ж розлади випорожнення підвищують ризики розвитку запалень не тільки в області навколоанальних залоз, а й кишковому тракті. Закрепи може провокувати насичена білками їжа, відсутність грубої клітковини, що поліпшує травлення.
• Проведення регулярних гігієнічних процедур, серед яких значиться і перевірка стану параанальних залоз. Молодим собакам необхідно проводити профілактичний огляд у ветеринарного лікаря не рідше 1 разу на рік. Старим собакам бажано проводити огляд частіше.

Якщо секрет залоз несвоєчасно звільняє мішечки, відбувається закупорка і за відсутності можливості вийти назовні, розвивається запалення, що супроводжується гнійно-некротичними змінами. Ознаками запалення в ділянці параанальних залоз стають — набряклість, гіперемія, ділянки подразнення навколо ануса. Шерстяний покрив виглядає постійно мокрим, а потім і зовсім випадає. Вихованець турбується, намагається усунути свербляче відчуття, вигризає активно область під хвостом. При запаленні залоз проводити самостійну чистку не рекомендується.

Відсутність допомоги при розвитку запальних процесів загрожує ускладненнями у вигляді абсцесу. Гнійний вміст, що накопичується в мішечках залоз, не може знайти природний вихід через закупорку, провокуючи розрив залози.

При розвитку абсцеси в параанальних залозах, з’являються виразкові ураження, витікання рідини з анального отвору, що неприємно пахне. Вихованець апатичний і млявий, втрачає апетит, може зовсім відмовиться від корму. Підвищуються температурні показники тіла. Відсутність своєчасного лікування може призвести до фатальних наслідків — загибелі тварини.

Деякі домашні улюбленці мають патологічну схильність до розвитку запалення анальних залоз. У таких випадках ветеринарний лікар може порекомендувати видалити залози. Оперативне втручання — сакулектомія, нескладна маніпуляція, під час якої не пошкоджується анальний отвір. Після хірургічного втручання, фахівець консультує господаря собаки з приводу організації правильного післяопераційного догляду.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.